Контрольні питання:

1. Договірні відносини з постачальниками інших додаткових послуг

2. Договірні відносини туристичної фірми з екскурсійними бюро та музеями

Література

Нормативні документи: 1, 7, 13, 14.

Основна: 19,20, 21, 22.

Додаткова: 23, 28, 29, 30, 31.

Інтернет джерела: 33, 34, 40.

Тема 31. Договори на транспортне обслуговування

План

1. Договір туроператора з автотранспортним підприємством

2. Договір туроператора про обслуговування туристів залізничним транспортом

3. Договір на обслуговування туристів авіакомпанією.

Договір туроператора з автотранспортним підприємством

Автомобільні перевезення в Україні регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 р., Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18 лютого 1997р. та іншими нормативними актами. Діють, двосторонні угоди України із рядом держав Євразії (Іспанією, Данією, Грецією, Молдовою, Румунією, Італією Великобританією, Фінляндією, Азербайджаном, Латвією, Естонією, Іраком, Францією та ін.) про міжнародні автомобільні перевезення.

Міжнародні взаємовідносини із організації автотранспортних перевезень туристів регулюються Європейською угодою про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів автобусами, що була прийнята у Дубліні 26 травня 1982р., а також Женевською конвенцією із міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу, що була прийнята в Брюсселі в 1967р. Загалом для міжнародних автоперевезень чинні документи, розроблені Комітетом внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії Економічної і соціальної ради (ЕКОСОР), що діє в рамках ООН.

За договором оренди транспортного засобу з екіпажем орендодавець (автотранспортне підприємство - АТП) надає орендарю (туристичній фірмі) транспортний засіб у тимчасове користування за плату і відповідає за його технічну експлуатацію.

Водії автобуса повинні відповідати умовам договору або вимогам традиційної практики, тому що вони є працівниками орендодавця і підпорядковуються розпорядженням автотранспортної компанії, що стосується управління і технічної експлуатації, а також розпорядженням туристичної фірми, що стосуються комерційної експлуатації автобуса. Часто витрати на оплату праці водіїв, а також витрати на їхнє утримання несе АТП.

Якщо інше не передбачено договором оренди, обов'язок застрахувати транспортний засіб і відповідальність за збиток третім особам у зв'язку з експлуатацією автобуса покладається на орендодавця (АТП). У договорі з АТП слід застерегти обов'язкову наявність такої страховки на автобус. Якщо інше не передбачено договором оренди, туристична фірма відповідає за витрати, що виникають у зв'язку з експлуатацією автотранспортного засобу, у тому числі за витрати на оплату палива, а також за дорожні збори.

Крім того, у договорі з автотранспортним підприємством необхідно обумовити таке:

• марки автотранспортних засобів, що виділяються для обслуговування туристів (автомашин, автобусів):

• ціни і тарифи;

• графіки і терміни роботи автотранспорту;

• маршрути, на яких буде використовуватися автотранспорт;

• терміни подачі заявок на виділення автотранспорту;

• терміни відмови від заявок без пред'явлення штрафних санкцій;

• матеріальну відповідальність АТП за зрив подачі автотранспорту для обслуговування туристів;

• матеріальну відповідальність туристичної фірми за зрив використання автотранспорту;

• максимальні терміни очікування автотранспортом туристів при їх запізненні;

• максимальні терміни очікування туристів при запізненні (неподанні) автотранспортного засобу;

• основні права й обов'язки туристів, супроводжувачів груп, гідів, екскурсоводів при користуванні автотранспортними засобами під час обслуговування;

• знижки і пільги (можливі варіанти) та ін.

Договір туроператора про обслуговування туристів залізничним транспортом

Залізничні перевезення в Україні регулюються Законом України "Про залізничний транспорт", Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997р., що визначає порядок обслуговування громадян залізничним транспортом, Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України та ін.

При організації міжнародних залізничних перевезень слід керуватися міжурядовими угодами: "Міжнародною конвенцією із контракту на подорож" від 22 жовтня. 1970р., "Конвенцією і статусом про свободу транзиту" від 20 квітня 1921р., Бернською конвенцією (1961р.) та рядом інших документів.

Договір про виділення місць у графікових поїздах (тобто поїздах, що здійснюють перевезення за розкладом) укладається за правилами, аналогічними угодам із авіакомпаніями про квоту місць або про поточне бронювання. Особливості має договір про оренду спеціалізованого туристичного поїзда.

Договір про оренду спеціалізованого туристичного поїзда. Існує неправильна думка, що будь-яка залізнична поїздка, тим більше тривала є стомлюючою і неприємною. Але практика показує, що залізнична мандрівка може бути не вимушеним переміщенням з одного пункту в інший, а захоплюючою подорожжю. Цю істину вже давно усвідомили туристичні фірми й оператори, що пропонують спеціалізовані залізничні тури.

Стандартні залізничні маршрути можна умовно поділити на три самостійні категорії: одноденні, нетривалі (2-3 доби) та багатоденні (від 5 днів і більше).

Одноденні подорожі починаються ранком і закінчуються ввечері того ж дня. У дорозі туристи розташовуються за столиками вагонів-ресторанів. На шляху вони можуть не тільки перекусити, але і подивитися виступи естрадних і циркових артистів. Туристів довозять до визначеної станції, де для них підготовлена спеціальна програма. Це може бути екскурсійна поїздка, "грибний тур", або пікнік на природі. Такі поїздки були дуже поширені майже у всіх значних залізничних містах Радянського Союзу.

Нетривалі тури. Під час 2-3-добових залізничних турів пасажири розміщуються в окремих купе. Поїздки традиційно складені з таким розрахунком, щоб уночі, коли всі сплять, поїзд знаходився в дорозі. Вдень туристи звичайно беруть участь у запланованих екскурсійних заходах. Такі подорожі зараз організовуються в різноманітних країнах.

Багатоденні тури. Графік руху поїздів, що обслуговують багатоденні поїздки, старанно продумується. У залежності від маршруту й екскурсійної програми туристи часто знаходяться вдень у дорозі. Щоб мандрівники не стомлювалися, між двома пунктами туристичний поїзд повинний йти невпинно не більше доби. Тривалі денні переїзди плануються, як правило, у тих випадках, коли по шляху проходження спостерігаються цікаві краєвиди і ландшафти. В окремих випадках передбачаються і короткочасні "зелені стоянки" безпосередньо в лісі або в горах, на березі моря або великого озера.

Туристичні поїзди часто називають "готелями на колесах". Дійсно, незважаючи на обмежені суворими стандартами залізниці габаритні розміри вагонів, їх комфортабельності і внутрішньому дизайну можуть позаздрити багато стаціонарних готелів. У кожному купе, загальне число яких у спальному вагоні звичайно не перевищує восьми, поселяється не більш двох людей. У залежності від категорії поїзда, купе обладнується двома односпальними (вертикально або горизонтально розташованими) ліжками або одним двохспальним, кондиціонерами, письмовим столом, телефоном, телевізором. Туалетна і душова кімнати можуть бути як на весь вагон, так і персонально - на один-два номери. До складу туристичного поїзда входить декілька вагонів-ресторанів, вагон-салон (що використовується як бібліотека, місце для настільних ігор або переговорів, відпочинку), конференц-вагон (він же лекторій, дискотека або відеосалон), а також дитячий вагон або зал рухливих ігор.

У договорі про оренду спеціального туристично-екскурсійного поїзда включається наступне:

• маршрут поїздки із зазначенням усіх зупинок;

• вартість оренди вагонів і вагонів-ресторанів;

• терміни подорожі з зазначенням дат і тривалості зупинок в кожному пункті маршруту;

• кількість вагонів і місць у них, вартість оренди вагонів;

• кількість вагонів-ресторанів;

• кількість змін постільної білизни на одну людину;

• відстань (кілометраж) маршруту і вартість проїзду;

• терміни відмови від подорожі;

• послуги в поїзді (чай, продукти до чаю, сніданки в купе тощо та інше.

Організація туристично-екскурсійних поїздів має в нашій країні свої традиції, тому що в радянський час із кожного обласного міста та інших великих міст України, розташованих на залізниці виходило на маршрут щорічно до кількох десятків спеціалізованих туристичних поїздів. Зараз в Україні відроджують нетривалі спеціальні залізничні тури у Карпати.

Договір на обслуговування туристів авіакомпанією.

Правила авіаперевезень у нашій країні регулюються Повітряним кодексом України від 4 травня 1993р. із змінами і доповненнями, Авіаційними правилами України, Правилами виконання чартерних рейсів від 18 травня 2001р., а також низкою інших, зокрема міжнародних нормативно-правових актів. Серед останніх можна назвати Варшавську конвенцію 1929р. "Про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень", із змінами, прийнятими у 1955р. (Гаазький протокол), у 1959р. (Гамбурзькі правила) і в 1971р. (Гватемальський протокол). Україна ратифікувала Договір із відкритого неба, підписаний від імені України у 1992р. Єдина транспортна документація на авіарейси розроблена Міжнародною асоціацією повітряного транспорту IATA. В рамкак ООН діє Міжнародна організація цивільної авіації ІКАО.

Головним органом виконавчої влади України відповідальним за технічне регулювання (безпеки авіації) та економічне регулювання ( доступ до ринку послуг) є Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба).

Регулювання доступу до ринку авіаційних перевезень здійснюється через Ліцензування повітряних перевезень, яке проводиться спеціально уповноваженим органом з питань державного нагляду за забезпеченням безпеки авіації і передбачає видачу ліцензій на здійснення діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом. Україна є членом Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO), Європейської конференції цивільної авіації, офіційним кандидатом на членство в Об’єднаних авіаційних властях Європи та повним членом Європейської організації з безпеки аеронавігації (Євроконтроль). Таким чином, державна регуляторна система авіації України в цілому та авіаційного транспорту, зокрема, побудована відповідно до міжнародних вимог, тобто на міжнародному повітряному праві. Авіаційна діяльність в Україні підпадає під законодавче регулювання, яке представлено законами України, авіаційними правилами й іншими нормативними актами України, указами Президента України, рішеннями Ради з національної безпеки й оборони України (РНБОУ), постановами Кабінету Міністрів України і наказами Укравіатрансу. Державна регуляторна система авіації України побудована відповідно до міжнародних вимог.

Існує кілька форм взаємодії туристичної фірми та авіаперевізника:

1. бронювання місць та викуп авіаквитків через агентства авіакомпанії або через системи бронювання – здійснюється за допомогою комп’ютерних систем бронювання авіаквитків. Зараз комп’ютерні системи бронювання переросли в глобальні дистрибуторські мережі, де окрім бронювання квитків на авіарейси можна ще забронювати номер у готелі, на круїзному лайнері, взяти на прокат автомобіль тощо. Лідерами серед таких систем бронювання є Амадеус, Галілео, Сирена. Для бронювання квитка агентству потрібно мати таку інформацію:

• Номер рейсу

• Клас обслуговування

• Дату відправлення

• Дату повернення

• Місце відправлення і призначення

• Необхідну кількість місць

• ПІБ пасажирів

• Номера телефонів

• Назву фірми, що бронює

• Потребу у трансфері

2. договір з авіакомпанією на квоту місць – може укладатися на умовах жорсткої або м’якої квоти (блок місць), що впливає на умови договору, спеціальні пільги і знижки. При жорсткій квоті вся відповідальність за непродані місця несе турфірма, при м’якій квоті установлюються терміни можливої відмови від всієї квоти чи її частини. Такий договір включає: графік функціонування турів, кількість туристів у кожній групі, терміни подачі заявок і викупу квитків, терміни відмови від квоти, види тарифів, знижки і пільги на квото, порядок і терміни повернення викуплених але не використаних квитків.

3. агентська угода і робота в якості агента з продажу авіаквитків для власних туристів – передбачає, що туристська фірма виступає у якості каси з продажу квитків, має відповідне комп’ютерне устаткування і право доступу до мережі бронювання авіакомпанії. Такий договір включає: хто забезпечує обладнання, підготовка кадрів, встановлюються обсяги продажу, межі можливого продажу, ціни і тарифи, умови оплати авіаквитків, розмір комісійної винагороди, терміни і регулярність подачі звітів авіакомпанії, розмір банківських гарантій, членство в IATA.

4. організація чартерних авіарейсів під туристські перевезення – замовлення і оплата літака в цілому. Втрати від недобору пасажирів несе замовник. При не завантаженості авіакомпанія має право перевозити пасажирів, багажі, пошту без відшкодування замовникові чартеру. Такий договір включає: вид літака, число місць до продажу, вартість оренди літака, клас обслуговування, маршрут, термін дії договору, регулярність рейсів, терміни скасування авіарейсів. Підготовку літака до рейсу здійснює авіакомпанія.

Для забезпечення туристських перевезень найбільш раціональним способом організовуються сезонні авіа чартерні програми, так звані „чартерні ланцюжки” – перший чартер летить туди повний, а назад порожній, усі наступні з частотою, що відповідає терміну дії туру, останній рейс летить туди порожній назад повний. Витрати за порожні рейси розподіляються на вартість квитків усіх рейсів. В ролі такою чартерної програми можуть виступати декілька туроператорів разом. Консолідатор – туроператор-оптовик чартерів, що має угоду з авіакомпанією і продає квоту місць блоками іншим туроператорам.

Кожна туристична компанія сама обирає найбільш зручний для неї спосіб співпраці з авіакомпаніями.

Ключові слова та поняття теми:

• Договір оренди транспортного засобу

• Договір на квоту місць

• Чартер

• «Чартерні ланцюжки»

• Спеціалізований потяг

• Консолідатор

• Підприємства-партнери