• Письмовий договір

• Структура договору

• Додаток до договору

• Засоби ділового спілкування

Контрольні питання:

1. Структура договору туристичної фірми з партнером

2. Порядок фінансових розрахунків туристичного підприємства згідно договірних відносин

3. Використання засобів ділового спілкування

Література

Нормативні документи: 1, 7, 13, 14.

Основна: 19,20, 21, 22.

Додаткова: 23, 28, 29, 30, 31.

Інтернет джерела: 33, 34, 40.

Тема 29. Відносини туристичного підприємства з постачальниками основних послуг

План

1. Договірні відносини з закладами розміщення туристів

2. Договірні відносини з підприємствами громадського харчування

Договірні відносини з закладами розміщення туристів

У міжнародній практиці відомі й мають широке застосування угоди і документи, що регулюють взаємовідносини готельних підприємств із туристичними фірмами. Один із них - Готельна конвенція, розроблена у 1970р. під егідою Міжнародної готельної асоціації і Всесвітньої федерації асоціацій туристичних агентств (ФУААВ). Конвенція визначає зобов'язання договірних сторін, сферу її застосування, типи готельних контрактів, загальні й особливі правила їх укладання, розмір комісійних і порядок платежів, а також умови ануляції договорів. У 1979р. у Готельну конвенцію був внесений ряд поправок і вона одержала назву "Міжнародна готельна конвенція", що із 1993р. стала своєрідним міжнародним кодексом відносин між готелями і турагентствами (туроператорами) і використовується при укладанні договорів між власниками готельних підприємств і туристичними фірмами.

Конвенція зобов'язує готельне підгиємство давати точну інформацію щодо категорії і розташування засобу розміщення, а також щодо якості наданих послуг. У конвенції визначається, що турагент не має права встановлювати для своїх клієнтів ціни вище тих, що встановлені за договором комісії. Це має відношення і до туроператора, що працює з готелем на тих же умовах. При цьому ні турагент, ні туроператор, ні готель не повинні розкривати ціну, що обумовлена в контракті.

Документами, що регулюють взаємовідносини туристичного бізнесу з готельними підприємствами, є Міжнародні готельні правила, схвалені Радою Міжнародної готельної асоціації у 1981р., і Міжрегіональна гармонізація критеріїв класифікації готельних підприємств на основі класифікаційних стандартів, схвалена регіональними комісіями Всесвітньої туристичної організації у 1989р. Хоча ці документи носять рекомендайний характер і не є обов'язковими, вони містять багато положень, що широко застосовуються у міжнародній практиці взаємовідносин між готельним бізнесом й агентсько-операторським бізнесом в туризмі.

При організації турів на території України і у взаємовідносинах із українськими готельними підприємствами варто керуватися Правилами користування готелями і надання готельних послуг в Україні, що затверджені наказом Держеного комітету України із житлово-комунального господарства та Держкомтуризму України № 77 / 44 від 10 вересня 1996 р. та Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України №7/62 від 17 січня 2001р. Зокрема у названих "Ліцензійних умовах" зазначається, що при реалізації послуг з розміщення на території України, підприємства розміщення повинині надавати туристичним фірмам копію сертифіката відпонідності готельних послуг та послуг харчування і сервіс-характеристику засобу розміщення (стандартизований перелік послуг і / або матеріально-технічних засобів для їх надання) для використання її туроператором у рекламі туристичних послуг. Також на території України діє (з 01. 01. 1997 р.) міжнародний стандарт ГОСТ 2868.1.4-95 "Туристско-екскурсионное обслуживания. Классификация гостиниц".

Взаємовідносини з готельними підприємствами оформляються, в основному, такими угодами:

1. Договором про квоту місць із гарантією заповнення 30-80%. За таким договором туристична фірма одержує від готелю визначену кількість місць, які вона зобов'язана протягом періоду, обговореного в контракті, заповнити туристами. При цьому туристична фірма гарантує оплату 30-80% виділеної квоти місць, навіть якщо вони не будуть використані. Іншу частину квоти фірма має право анулювати у встановлені терміни. За цим договором фірма одержує ціни на готельні місця більш низькі, чим звичайні тарифи.

2. Договором про квоту місць без гарантії заповнення. За цим договором фірма не бере на себе ніякої гарантії заповнення виділеної їй квоти місць. Тому в силу вступає звичайне правило ануляції місць не використаних у встановлені терміни. Фірма розраховується з готелем за звичайними тарифами.

3. Договором про тверду закупівлю місць із повною оплатою, за таким договором туристична фірма гарантує готелю повну оплату виділеної квоти місць, незалежно від їхнього заповнення. За таких умов фірма виторговує більш низькі ціни на розміщення в готелі, чим звичайно.

4. Договором про поточне бронювання. Це найбільш типовий договір для туристичних фірм, особливо тих, що займаються організацією індивідуального туризму. За цим договором фірма не одержує від готелю ніякої квоти місць. При зверненні клієнта вона спрямовує готелю заявку на бронювання і тільки після одержання від готелю підтвердження робить продаж готельних послуг. При такому договорі діють звичайні тарифи на готельні місця.

У будь-якому варіанті договорів варто передбачати (обумовити) такі положення:

• вартість номерів і бронювання;

• тип та необхідну кількість номерів;

• тривалість (сезони) обслуговування;

• графіки заїзду туристів;

• терміни і тривалість разового обслуговування;

• набір пропонованих додаткових послуг;

• кількість (пансіон) і форму організації харчування в ресторані готелю (сніданок, напівпансіон, повний пансіон, шведський стіл тощо);

• час харчування туристів;

• спеціальні зручності для відпочинку (наприклад, для інвалідів, вегетаріанців; користування пляжем тощо);

• мови, на яких необхідно говорити персоналу;

• терміни підтвердження заїзду туристів;

• терміни зняття заїздів без пред'явлення штрафних санкцій;

• штрафні санкції, їх розміри, залежно від термінів відмови;

• знижки на великий заїзд або на постійне завантаження;

• матеріальна відповідальність за незаповненість місць, зрив заїзду, відмова в розміщенні гостей та ін.;

• інші специфічні питання (наприклад, чи входить у вартість номера користування в готелі сауною, більярдом тощо; час роботи басейну ін.).

Договірні відносини з підприємствами громадського харчування

Такий договір укладається з окремим підприємством харчування, якщо харчування організовується поза засобом розміщення туристів і не входить у контракт із готельним підприємством.

У такому договорі повинно бути враховано:

• кількість туристів, що обслуговуються одночасно;

• регулярність і розмір замовлень;

• вид харчування (шведський стіл, обслуговування "а ля карт", "табльдот" та ін.);

• можливі варіанти меню;

• можливі ціни на різноманітні раціони харчування;

• знижки на велику кількість клієнтів або на постійне забезпечення клієнтури;

• терміни подачі заявок на харчування;

• граничні терміни зняття замовлення без пред'явлення штрафних санкцій;

• матеріальна відповідальність за зрив харчування з тієї чи іншої сторони і терміни настання матеріальної відповідальності.

В Україні робота підприємств харчування регулюється міжнародними стандартами ГОСТ 30389-95 "Общественное питание. Класификация предприятий", ГОСТ 30523-97 "Услуги общественного питанния. Общие требования", ГОСТ 30524-97 "Общественное питание. Требования к обслуживающему персоналу", Правилами роботи підприємств громадського харчування'' затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України № 129 від 3 липня 1995р. та ін.

Ключові слова та поняття теми: