280

Міністерство аграрної політики

Стрийський коледж ЛНАУ

Номінація досвід роботи викладача

„ ТЕХНОЛОГІЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ”

Опорний конспект лекцій

з дидактичним забезпеченням

2010

Автор: Турянська В.В., викладач спеціаліст СК ЛНАУ

Рецензент: Завозіна Л.Б., викладач вищої категорії СК ЛНАУ

Коротка анотація роботи: Опорний конспект лекцій з дисципліни «Технологія і організація туристичної діяльності» призначений для студентів спеціальності 5.02010701 «Організація туристичного обслуговування».

Даний конспект є одним із найважливіших складових елементів методичного забезпечення дисципліни. Він призначений для самостійної роботи студентів і закріплення їхніх знань за темами, підготовки до практичних занять та підсумкового контролю. Опорний конспект лекцій складається із вступу, 40 тем, рекомендованої літератури до кожної теми, запитань для самоперевірки.

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії

„Організація туристичного обслуговування та фізичного виховання”

Протокол №___ від ”___” ___________________ 2010 р.

Голова циклової комісії ________________Завозіна Л.Б.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема 1. Вступ. Поняття туристичної діяльності. Місце та значення туризму в економіці України…………………………………………………………………...5

Тема 2. Історичні етапи розвитку туризму в Україні……………………………13

Тема 3. Класифікація туризму……………………………………………………..28

Тема 4. Спеціальне законодавство у сфері туризму……………………………...36

Тема 5. Державні органи, що регулюють туристичну діяльність в Україні……43

Тема 6. Соціально-економічна сутність туризму і туристичної діяльності……47

Тема 7.Особливості ліцензування туроператорів та турагентів в туристичній діяльності……………………………………………………………………………54Тема 8. Управлінсько-функціональна структура туристичної фірми…………..59

Тема 9. Технологічні процеси у сфері туристичної діяльності………………….65

РОЗДІЛ 2. ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ І ТУРИСТИЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

Тема 10. Туристичні ресурси ……………………………………………………...68

Тема 11. Туристське районування………………………………………………...71

Тема 12. Туризм і екологія…………………………………………………………77

РОЗДІЛ 3. МОТИВАЦІЯ ТУРИЗМУ І ПОДОРОЖЕЙ

Тема 13. Мотиваційні аспекти в туризмі………………………………………….89

Тема 14. Культура, як фактор туристичної мотивації …………………………..95

Тема 15. Соціопсихологічні аспекти туризму…………………………………..100

РОЗДІЛ 4. ТЕХНОЛОГІЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТИЧНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

Тема 16. Уніфікація технологій туристичних послуг туристичного підприємства………………………………………………………………………105Тема 17. Класифікація турів і маршрутів ………………………………………118

Тема 18. Технологія діяльності туроператорів на ринку………………………122

Тема 19. Технологія формування турів…………………………………………126

Тема 20. Калькуляція туру……………………………………………………….130

Тема 21. Технологія діяльності турагента……………………………………….133

РОЗДІЛ 5. РОБОТА ТУРИСТИЧНОЇ ФІРМИ З КЛІЄНТАМИ

Тема 22. Технологія обслуговування клієнтів туристичного підприємства…..137

Тема 23. Зміст процесу обслуговування та продажу туристичного продукту…………………………………………………………………………...143

Тема 24. Методи продажу турів…………………………………………………148

Тема 25. Технологія розрахунків туристичного підприємства з клієнтами…..161

Тема 26. Претензійна робота туристичної фірми……………………………….164

РОЗДІЛ 6. РОБОТА ТУРИСТИЧНОЇ ФІРМИ З ПАРТНЕРАМИ

Тема 27. Взаємодія туристичного підприємства з партнерами на основі договірних відносин………………………………………………………………167

Тема 28. Зміст типового партнерського договору ……………………………...171

Тема 29. Відносини туристичного підприємства з постачальниками основних послуг………………………………………………………………………………175

Тема 30. Договірні відносини туристичного підприємства з постачальниками додаткових послуг………………………………………………………………...179

Тема 31. Договори на транспортне обслуговування……………………………181

Тема 32. Технологія страхування у туристичній сфері………………………..187

Тема 33.Основні види страхування в туризмі…………………………………..193

Розділ 7. Туристичні формальності

Тема 34. Організація паспортно-візових формальностей………………………202

Тема 35. Інші туристичні формальності…………………………………………210

РОЗДІЛ 8. ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА РЕКЛАМА В ТУРИСТИЧНОМУ БІЗНЕСІ

Тема 36. Інформаційні технології в туризмі…………………………………….222

Тема 37. Використання інформаційних технологій у туристичній діяльності…………………………………………………………………………..227

Тема 38. Технологія он-лайн бронювання турів при організації туристичних подорожей…………………………………………………………………………233

Тема 39. Особливості реклами в туризмі………………………………………..242

Тема 40. Міжнародне співробітництво в галузі туризму……………………….252

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА…………………………………………..261

ДИДАКТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ………………………...263

ВСТУП

Туризм – одне з важливих соціально-економічних явищ сучасності, що підпорядковане дії об’єктивних законів розвитку людського суспільства. Як вид людської діяльності туризм активно розвивається, в майбутньому його значення безсумнівно зростатиме; найдинамічніша галузь сфери послуг; різновид рекреації, один з видів активного відпочинку. З економічного погляду туризм – це особливий вид споживання матеріальних і духовних благ, послуг і товарів, що відокремлюються в самостійну галузь господарства .

У деяких країнах туризм став вагомою статтею доходів держави та належить до найперспективніших галузей національної економіки. В Україні туризм визнано однією з галузей, що потребує пріоритетного розвитку. У законі України „Про туризм” зазначено, що туризм – це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровчою, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.

Зважаючи на ці передумови, туристська індустрія - сукупність різних суб’єктів туристської діяльності (готелі, туристські комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства ресторанного господарства, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів.

Технологія – це операції, пов’язані з наданням туристських послуг: перевезення, тимчасове проживання у засобах розміщення, харчування, організація відпочинку та розваг.

Туристська діяльність – це діяльність, направлена на формування, просування та реалізацію туристського продукту, організацію подорожей. Ця діяльність проводиться юридичними особами та індивідуальними підприємцями на основі спеціальних дозволів – ліцензій на туристську діяльність, а також відповідно до вимог закону України „Про туризм” та інших законодавчих актів України.

Під час вивчення дисципліни студенти повинні ознайомитись із: нормативно-правовими основами обслуговування туристів туристичною фірмою; туристично-рекреаційними ресурсами, що використовуються для формування різноманітних програм обслуговування туристів; технологією діяльності туроператорів та туристичних агенцій; технологією формування туристичного пакету; організацією та технологією обслуговування туристів туристичною фірмою; методикою продажу турів; механізмами співпраці організаторів туризму з постачальниками туристичних послуг; технологією використання каналів ІНТЕРНЕТ у роботі туристичного підприємства; технологією он-лайн бронювання туристичних послуг; організацією туристичної реклами; технологією просування туристичного продукту на ринку; технологією та особливостями роботи агента з туристичного обслуговування.

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи туристичної діяльності

Тема 1. Вступ. Поняття туристичної діяльності. Місце та значення туризму в економіці України

План

1. Мета, предмет та завдання дисципліни „Технологія і організація туристичної діяльності”

2. Передумови винекнення та розвитку туризму у світі

3. Поняття про туризм

Мета, предмет та завдання дисципліни „Технологія і організація туристичної діяльності”

Технологія – це сукупність виробничих методів та процесів в окремій галузі виробництва. Покращення кожної окремої ланки технологічного процесу веде до позитивних змін якості, швидкості та вартості подорожі, тим самим впливаючи на суспільство та економіку країни, які підтримують розвиток туризму.

Мета дисципліни – формування базових теоретичних, професійних знань та практичних, необхідних для організації туристичного бізнесу.

Предмет дисципліни - процес та технології обслуговування туристів туристичною індустрією.

Завдання дисципліни – формування ділового мислення, здобуття професійної компетентності, діловитості, підприємницьких навичок, ініціативності та уміння бачити перспективи у вирішенні актуальних проблем.

Передумови винекнення та розвитку туризму у світі

Всю історію розвитку туризму можна розділити на чотири основні етапи:

І - з найдавніших часів до 1841 року - це початковий етап розвитку туризму.

ІІ - з 1841 року до 1914 року - етап становлення організованого туризму.

ІІІ - з 1914 року до 1945 року - формування індустрії туризму.

ІV - з 1945 року до наших днів - етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, саме таку періодизацію має розвиток туризму.

І етап - з найдавніших часів до 1841 року - це початко­вий етап розвитку туризму. В межах початкового етапу розвитку туризму можна виділити наступні періоди:

Зародження елементів подорожей

Як свідчать дослідження археологів і істориків, вже у глибокій старовині первісній людині була властива регулярна кочівля. Постійні пошуки їжі примушували людину здійснювати тривалі переходи, добре орієнтуватися на місцевості. При цьому людина слідувала певними шляхами, нерідко використовуючи стежки, пророблені дикими стадними тваринами. Це обумовлено полюванням на них.

Майже у всіх первісних племен і народностей був широко поширений звичай взаємних відвідин різних груп, що належать до одного або різним племенам. Такі візити - звичайне явище у тих же австралійців. Ескімоси при всіх труднощах повідомлення в арктичних умовах постійно здійснювали дуже далекі подорожі, щоб відвідати своїх друзів. Ці взаємні подорожі і пригощання зіграли величезну роль в розвитку культури в первісні часи, будучи шляхами і засобами культурного обміну. Візити нерідко приурочувалися на той час, коли у даної групи була удосталь пищить: до сезону дозрівання плодів, до часу улову риби, збору урожаю і т.д.

Подорожі в стародавньому світі

Якщо людина в первісному суспільстві мала лише деякі землевласницькі уявлення про навколишню місцевість, то стародавні народи, що вступили в зовсім економічному розвитку в епоху рабовласницького суспільства, вже робили спроби систематизації географічних знань про відому їм частину Землі і пояснення тих явищ, що відбуваються в природі. Про це можна судити за відомостями, що дійшли до нас, про мандри, подорожі, походи.

Єгипетський папірус свідчить про те, що стародавніми єгиптянами здійснювалися далекі подорожі. Наприклад, в царювання фараона Асса, в епоху, віддалену від нас більш ніж на 60 сторіч, єгипетський воєначальник Урдуду зробив плавання в далеку країну Пунт. Інший єгипетський мандрівник Киркуф, відправившись в південні країни, досяг «Країни щасливих», яка знаходилася далі Пунта, звідки вивіз карлика, вид якого «вселив радість і любов в серці фараона».

Розвиток обміну і торгових зв”язків вимагав достовірної і детальної інформації про країни, їх населення та звичаї. Фактично першими мандрівниками були купці. поїздки давніх греків і римлян до Єгипту у 6 ст. до нашої ери не були поодинокими випадками. в Єгипті їх приваблювала незвичайна природа, давня історія, культура, велич Єгипетських споруд.

Для вивчення нових територій у далекі подорожі їздили давньогрецькі вчені і дослідники інших країн Геродот, Піфій 5-4 ст. до н.е.

Подорожжю по своїй країні для давніх греків були поїздки до Олімпії, на Олімпійські ігри. До цього періоду належить і спорудження спеціальних будинків у яких могли розміститися для відпочинку атлети і глядачі.

Значний внесок у розвиток подорожей зробило паломництво. Паломники для поклоніння своїм святинням здійснювали подорожі до Мекки, Єрусалиму.

Китайці з доісторичних часів почали складати карти. Ще до нашої ери в Китаї існувало особливе бюро po виробництву картографічних зйомок. Більш того, у стародавніх китайців була географічна література, зокрема книга річок, книга про моря і гори, книга по географію Китая - «Юкінг».

Географічні дані, що нагромадились до початку нашої ери, про різні країни найповніше описали давні географи Страбон (63-20 рр. до н.е.), Клавдій Птоломей (90-168 р. н.е.).

Розквіт економіки і культури періоду Римської імперії знайшов віддзеркалення в розвитку і зовнішніх політичних, економічних і культурних зв'язків. До цього часу можна віднести почало туризму з метою лікування різних хвороб. Лікарі рекомендували пацієнтам змінити клімат, виїхати в село або в гори, в соснові ліси або на води.

Подорожі в Римській імперії були безпечні і якоюсь мірою зручні. Подорожній покидав Гадріанськую стіну на півночі Італії і подорожував 8 тис. км. по Ефіопії по хорошим дорогам. За допомогою перекладних коней можна було подолати великі відстані за короткі проміжки часу.

Ще в I в. до н.е. В Римській імперії виникли державні заїжджі двори, що знаходилися на відстані одного дня їзди на коні. Заїжджі двори розташовувалися в містах і на головних дорогах, po яким проїздили кур'єри і державні службовці з Риму аж до Малої Азії і Галіциї.

Вже у стародавніх римлян була певна класифікація готельного господарства. Існували два типу «притулків» в провінції і в самому Римі: один з них призначався тільки для патриціїв (mansyonas), інший - для плебеїв(stabulyaryy). Під час поїздок римляни користувалися спеціальними картами - путівниками.

Римський готель був житловими приміщеннями для мандрівників, стайні, колодязя, лавки з провізією. Готель був побудований з каменя і мела. Деякі готелі обслуговували тільки офіційних осіб по спеціальним дипломам, які ті брали з собою під час подорожі. Ця традиція збереглася дотепер: існують спеціальні приміщення для особливо важливих персон в деяких аеропортах, портах, на вокзалу.

Походи і подорожі середньовіччя

Знаменитим мандрівником середньовіччя був венеціанський купець Мазко Порожнисто, який не тільки зробив подорож з Європи в Золоту Орду, але і прослужив при дворі великого хана майже 25 років.

Велике враження на Мазко Порожнисто провела система шляхів сполучення, встановлена po всій монгольській імперії, і особливо в Китаї, де Хубилай-ханом вона була доведена практично до досконалості.

Від Ханбалика у всі головні провінції Китаю йшли великі дороги, обсаджені деревами. На відстані від 175 до 210 км. одне від іншого в населених і до 28 км. в пустинних місцевостях були побудований великі будівлі-станції, добре обладнані і забезпечені запасами всякого роду провізії, так звані ями. Мазко Порожнисто, на службі хана що об'їздив весь Китай вздовж і поперек, повідомляє, що ці «ями» були так добре обставлені, що «навіть король, якби йому довелося тут зупинитися, залишився б задоволений». У кожній кімнаті були шовкові ліжка, чиста шовкова білизна і все необхідне приладдя, яке могло знадобитися мандрівнику.

При кожній ямі були стайні на 200-400 коней. Іноді в пустелях замість них містилися верблюди. У кожному такому станційному будинку-ямі був доглядач, що стежив за тим, щоб коні і ямщики були завжди напоготові.

Між великими поштовими станціями на відстані трьох миль одна від одної були розташовані підстанції для гінців-пішоходів, які не могли швидко бігти більше 21 км. Для найшвидшої пошти на цих підстанціях тримали і перекладних коней. В цьому випадку були не тільки коні, але і гінці. Наближаючись, перший гонець дзвонив в дзвоник, підвішеній до поясу, даючи знати про своє прибуття другому гінцю, який брав пошту, схоплювався на приготованого для нього коня і мчався далі.

Подорожі і відкриття XV- XVI ст.

Масове пересування людей у середньовічній Європі відбувалося в часи хрестових походів, які ропочали європейські лицарі та купці, що пливли за ними щоб захопити чужі багатсва та території. Слідом за ними рухалися на Схід священники і прочани.

Х. Колумб народився в жовтні 1451 р. в Італії, недалеко від Генуї. Невідомо, чи вчився Х. колумб і де або був геніальним самоучкою, але поза сумнівом, що читав він принаймні на чотирьох мовах - італійському, іспанському, португальському і латинському, читав багато і дуже уважно. Про це свідчить позначки Колумба на полях книги Пьера de Альі «Імаго Мунді», під впливом якої в значній мірі склалися географічні представлення Колумба. Відомо також, що він брав участь в декількох плаваннях до берегів Гвінеї, але не ці плавання вабили його. Він виношував проект найкоротшого шляху з Європи до Азії через Атлантичний океан.

Рано вранці 3 серпня 1492 р. каравели «Санта-Марія», водотоннажністю близько 100 тонн, «Пінти» (розфарбований) і «Нінья» (дітки) водотоннажністю 40 тонн знялися з якоря і, залишивши позаду мілину Сальтес в Андалузії, пустилися в невідому далечінь po хвилям Атлантичного океану.

12 жовтня 1492г. Колумб вперше побачив берег Нового Світла. Це був острів, якому адмірал привласнив християнську назву Сан-Сальвадор, а цей день вважається вдень відкриття Америки.

Колумб зробив чотири плавання, в результаті яких поклав початок відкриттю материка - Південна Америка і перешийків Центральної Америки . Їм відкриті все Більші Антільські oострови - Куба, Гаїті, Ямайка і Пуерто-ріко, центральна частина Багамського архіпелагу, більшість Малих Антільських островів від Доміникі до Віргінських включно, а також Тринідад і ряд дрібних островів в Карібському морі.

Іншими словами, Колумб відкрив всі найважливіші острови американського Середземномор'я і поклав початок відкриттю подвійного західного континенту, який пізніше одержав назву Америки.

Детальні описи рік, морів, материків також залишили Марко Поло та Васко да Гама.

Так створювалися передумови для великих географічних відкриттів кінця 15-17 ст.

До початку 19 ст. завершився процес відкриття населених континентів.

ІІ етап - з 1841 року до 1914 року - етап становлення ор­ганізованого туризму.

Другий етап розвитку туризму характеризується появою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. У 1841 р. він, будучи Головою товари­ства тверезості, організував подорож для членів цього товари­ства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру, ек­скурсію. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для ба­гатьох інших підприємців новий перспективний та фінансове вигідний вид діяльності. І впродовж наступних 20 років в Англії почали виникати туристичні фірми. Аналогічні фірми у цей час також починають з'являтися в Європі. Ось чому 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були:

• розвиток науково-технічного прогресу (на рубежі ХІХ-ХХ ст. з'явилися нові види транспорту, які зробили подорожі більш комфортними та швидкими, буду­валися дороги, створювалися нові засоби комунікації);

• туризм формується як окремий елітний вид відпочинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були аристократія, службовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, бур­жуазія);

• створювалася туристична інфраструктура (туристичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).

Томас Кук у 1981 році вперше організував залізницею масову подорож від Лейстера до Лафборо, а в 1851 р. організував подорож англійців на промислову виставку до Лондона.

• з'являлися перші туристичні кадри (менеджери туризму, турагенти, екскурсоводи, гіди, інструктори);

• створювалися нові туристичні центри, курорти, розвивали старі.

Отже, туристична галузь у цей період перебувала в процесі становлення.

ІІІ етап - з 1914 року до 1945 року - формування індустрії туризму.

• туризм як галузь економіки вже існує;

• швидко формується туристична індустрія;

• з'являються державні та міжнародні туристичні організації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;

• офіційно встановлюються відпустки для працюючих, що дозволяє здійснювати подорожі людям, зайнятим на виробництві;

• розширюється географія туристичних подорожей.

ІV етап - з 1945 року до наших днів - етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії.

• значне зростання добробуту населення;

• збільшення частки вільного часу;

• на державному рівні встановлені обов'язкові оплачува­ні відпустки для працюючих;

• активно функціонує та розвивається туристична ін­дустрія;

• туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;

• створені та функціонують основні міжнародні турис­тичні організації;

• туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;

• туризм стає одним із чинників глобалізаційних проце­сів у світі.

Простеживши закономірності розвитку туризму, можна по­мітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспіль­ства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як за­собу використання свого вільного часу.

Поняття про туризм

Туризм – одне з найважливіших соціально-економічних явищ сучасності, що підпорядковане дії об”єктивних законів розвитку людського суспільства. як вид людської діяльності й галузь економіки, туризм активно розвивається, і в перспективі його значення зростатиме.

Туризм – найдинамічніша галузь сфери послуг. Потреба у відпочинку стимулюється урбанізацією, НТР, загальним підвищенням життєвого рівня.

Туризм – різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвиткові динамічного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавально. діяльністю.

З економічного погляду туризм – це особливий вид споживання матеріальних і духовних благ, послуг і товарів, що виокремлюється у самостійну галузь господарства.

У деяких країнах туризм став вогомою статею доходів держави і належить до найперспективніших галузей національної економіки. В україні туризм визнаний однією з найприорітетних галузей, що потребує розвитку.

У законі України „Про туризм” визначено, що туризм – це тимчасовий виїзд осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровчою, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року підряд, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.

Турист - центральне поняття в туризмі, яке також має багато визначень. Найбільш широке визначення міститься в рекомендації комісії з туризму та рекреаційної географії Всесвітнього географічного конгресу: турист - особа, яка подорожує з будь-якою метою, крім пошуку заробітку та зміни постійного місця проживання, при умові перебування поза межами свого місця проживання не менше 24 годин. Після розробки рекомендацій зі статистики туризму Всесвітньою туристичною організацією у 1993 р. за основу визначення поняття «турист» приймається положення, що турист - це тимчасовий відвідувач, який подорожує за межами місця його постійного проживання щонайменше 24 години (але не більше 12 місяців) з будь-якою метою, крім зміни постійного місця проживання та заняття діяльністю, що оплачується з джерела в місці тимчасового перебування. Поняття «міжнародний (іноземний) турист»: Міжнародний (іноземний) турист визначається як особа, яка подорожує з метою туризму в іншу країну, що не с країною її постійного проживання, та знаходиться за межами звичного для неї середовища протягом не менше 24 годин без заняття оплачуваною діяльністю. Міжнародними туристами вважаються особи, які подорожують:

• з метою відпочинку, лікування, відвідування родичів та ін.;

• з метою участі в семінарах, конгресах (наукових, дипломатичних, релігійних, адміністративних, атлетичних тощо);

• з діловими цілями;

• в морському круїзі, навіть якщо вони залишаються на судні менш ніж 24 години.

До категорії міжнародних туристів не включають і, відповідно, не враховують в статистиці туризму:

• осіб, які працюють у країні перебування й отримують за це грошову винагороду - іноземних робітників;

• мігрантів, в тому числі утриманців та супроводжуючих;

• осіб, які прибувають з метою навчання на строк понад шість місяців;

• військовослужбовців, їх утриманців та членів сімей, за виключенням прибуття з метою туризму;

• працівників дипломатичних служб, а також утриманців, членів сімей, обслугу працівників дипломатичних служб;

• біженців і кочовиків, примусових переселенців;

• мешканців прикордонних територій, які постійно мігрують з метою пошуку роботи;

• осіб, які здійснюють подорожі з метою державної служби (державні діячі, члени делегацій, дипломатії, торговельні місії, військовослужбовці та ін.);

• учасників наукових експедицій;

• осіб, які в юридичному значенні не в'їхали до країни (наприклад, пасажири авіалайнерів, які не залишають транзитної зони аеропорту) - транзитні подорожуючі;

• учасників подорожі транспортним засобом (потягом, автобусом тощо), які ночують в транспортному засобі;

• члени екіпажів морських та повітряних суден, залізничних потягів, які ночують на судні або у вагоні потягу, або не проводять ніч в місці відвідування;

• подорожуючі, які проїжджають через країну без зупинки, навіть якщо їхня подорож триває понад 24 години.

Ключові слова та поняття теми:

• Технологія

• Туризм

• Турист

• Міжнародний турист