Розділ 1. Геолого – геоморфологічна будова

1.1.Тектонічні структури

Найбільшою тектонічною структурою, що лежить в основі території України, є давня Східноєвропейська платформа. На платформі підноситься Український щит. Це одна з найдавніших ділянок земної кори в Європі. На західному схилі щита лежить Волино-Подільська плита. На ній глибина занурення кристалічного фундаменту під товщу осадових порід поступово зростає від десятків метрів (на півночі та сході) до 4 км (на південному заході); Прип’ятський прогин.

1.2. Четвертинні відклади

Болотні відклади ( торф різного ступеня розкладання); водно – льодовикові відклади (піски різнозернисті, суглинки, супіски)

Літологічний склад: піски різнозернисті, суглинки, супіски, торф різного ступеня розкладання.

1.3.Морфоскульптурні типи рельєфу: карстові, акумулятивні

1.4.Морфоскульптурні форми рельєфу: флювіогляціальні піщані ози, озерні котловини.

1.5.Сучасні рельєфоутворюючі процеси:

Екзогенні процеси: заболочування, карст, підтоплення.

Ендогенні процеси: повільні тектонічні рухи земної кори: райони, що зазнали сталих сучасних рухів земної кори (опускання понад 2 мм/рік); райони, що зазнали змін знаку сучасних повільних рухів земної кори (до 2 мм/рік).

Розділ 2. Гідрокліматичні комплекси

1. Радіаційні чинники кліматотворення

Сумарна сонячна радіація – 3600-3800 мДж/м² за рік.

Радіаційний баланс влітку – 810-850 мДж/м².

Радіаційний баланс взимку – до -70 мДж/м².

Радіаційний баланс за рік – до 1400 мДж/м² (в північній частині парку); 1400-1500 мДж/м² (в південній частині парку).

2. Циркуляційні чинники формування клімату території

Атмосферна циркуляція, взаємодіючи із сонячною радіацією, є фактором перерозподілу тепла і вологи на земній поверхні. Переважає західне перенесення повітряних мас. На територію надходять морські повітряні маси з Атлантики й Арктики, рідше — морське тропічне повітря із Середземномор’я. Але найбільшу повторюваність має континентальне повітря, яке утворюється з мас арктичного або морського повітря помірних широт. Повітряні маси надходять на територію в різних баричних утвореннях і мають сезонну мінливість. Це є фактором мінливості й складності погодних умов. Важлива роль у їх формуванні належить циклонам, які переміщуються на територію протягом року. Пожвавлена циклонічна діяльність взимку і весною. Сезонні відмінності атмосферної циркуляції зумовлюються неоднаковою кількістю тепла, що надходить, особливостями останньої, характером атмосферних процесів. Так, взимку вплив радіаційного чинника ослаблюється через велику хмарність, невелику тривалість дня, малу висоту Сонця над горизонтом. Саме тому більшість циклонів надходить зимою. На формування погодних умов значний вплив мають антициклони та їх відроги, які регулярно приходять із Арктики, з цим пов’язані різкі зниження температур, посилення вітру, заметілі. Рівнинність поверхні стимулює інтенсивну трансформацію повітряних мас. Надходження літніх циклонів супроводжуються опадами, зливами, грозами, іноді градом.