45.Економічно-активне населення

Ек-активне населення — це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг.

Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою відносять чітко визначені групи людей.

Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15 — 70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально або в окремих громадян-роботодавців, на власному підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. *Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 4 годин незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

*Безробітні, — це особи у віці 15 — 70 років які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів.

46.Мінімальні гарантії в оплаті праці

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.

В свою чергу договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".

Так, угодою на державному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо: мінімальних соціальних гарантій оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя; трудових відносин, режиму роботи і відпочинку; умов зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці.

Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо: нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі); встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості.

47.Мінімальна заробітня плата

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці

Згідно з рекомендаціями Міжнародної Організації Праці, основ ною метою встановлен ня мінімальної заробітної плати визначено надання особам, що працюють за наймом, необхідного соціального захисту щодо мінімально припустимих рівнів заробітної плати. Основна мета законодавчого встановлення мінімальної заробітної плати – боротьба з бідністю, причому введення й підвищення рівня мінімальної заробітної плати є більш продуктивним методом боротьби з бідністю, аніж різнопланові форми соціального забезпечення.

Що стосується міжнародних зобов’язань України у сфері мінімальної зарплати, варто відзначити, що 19 жовтня 2005 року Верховною Радою України було ратифіковано Конвенцію № 131 «Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються». Конвенція розглядає системи мінімальної заробітноїплатияк ефективний засіб соціального захисту та складову частину стратегії

економічного та соціального розвитку, вона наголошує на необхідності захисту працюючих за наймом осіб від невиправдано низької заробітної плати. Конвенція визначає низку факторів, що впливають на визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема: потреби працівників та їхніх сімей із врахуванням загального розміру зарплати по країні, вартості життя, соціальної допомоги та відносного рівня життя інших країн; економічні міркування щодо вимоги економічного розвитку, рівня продуктивності праці, і бажаність досягнення й підтримання високого рівня зайнятості.