42.Характеристика основних складових соціального захисту

Як свідчить практика, у кожній державі складові соціального захисту можуть суттєво відрізнятися за складом та обсягом соціальних виплат, трансфертів, субвенцій. Ці характеристики відрізняються також у тій самій державі у різні періоди. Тобто соціальний захист – категорія надзвичайно динамічна і рухлива, безпосередньо пов’язана із соціальною політикою держави. Водночас, не зважаючи на те, що у європейських країнах склалися різні системи соціального захисту, вони цілком співвідносні за рівнем розвитку. Так, елементами системи соціального захисту є: субсидії на освіту; виплати особам, які претендують на притулок; житлові допомоги; компенсаційні виплати; страхування від нещасного випадку; допомоги на дітей, на виховання дитини; допомоги для молоді; допомоги по бідності; система забезпечення державних чиновників; послуги роботодавців; субсидії на працевлаштування; страхування на випадок безробіття; страхування на випадок хвороби; пенсійне страхування. На сучасному етапі перед європейськими системами соціального захисту стоїть проблема пристосування нових потреб сучасного суспільства.

43. Пріорітетні напрями і заходи щодо управління соц.-труд відн

Основні напрями соціальної політики на певний період розробляють з метою створення умов для формування та реалізації соціальної політики на основі визначеної стратегії економічного розвитку та фінансової стабілізації, забезпечення права кожного громадянина на достатній життєвий рівень. Пріоритетами соціальної політики є створення умов для забезпечення гідного життєвого рівня населення, розвитку трудового потенціалу, формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, проведення пенсійної реформи, надання адресної допомоги незахищеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, поліпшення охорони здоров'я населення. До основних напрямів соціальної політики належать:

- удосконалення трудових відносин, розвиток ринку праці та забезпечення певного рівня зайнятості населення;

- регулювання міграційних процесів;

- реформування системи соціального забезпечення та системи соціального страхування;

- захист громадян як споживачів;

- розвиток гуманітарної сфери: освіти, науки, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, відпочинку та туризму;

- регіональна соціальна політика.

44. Розвиток соціального захисту в україні з урахуванням зарубіжний досвід

Досвід зарубіжних країн свідчить, що соціального захисту насамперед потребують найбільш уразливі соціальні верстви населення. Пенсійне та медичне страхування у економічно розвинутих країнах здійснюються шляхом відрахувань від заробітної плати й прибутків в однакових пропорціях. У США, наприклад, з цією метою із заробітної плати найманих працівників вилучається 7,5%. У Швеції соціальні фонди формуються повністю за рахунок держави. В Японії платежі на соціальне страхування становлять 7% середньої зар плати працівника.

Страхові виплати у разі безробіття проводяться із спеціальних страхових фондів. Розміри їх залежить, по-перше, від тривалості безробіття, по-друге, від специфічних умов тієї чи іншої країни. Так, у Німеччині трудовий стаж повинен становити не менше 6 місяців зайнятості протягом трьох років і не менше 10 тижнів протягом останнього року перед звільненням з роботи. У Франції такими умовами є робота протягом 150 днів на рік і 91 день страхування. У Великобританії береться до уваги лише сплата внесків до страхового фонду: протягом року їх повинно бути 26.

Соціальний захист безпосередньо спрямований на вирівнювання ринку праці. Рівновага ринку праці означає рівновагу попиту і пропозиції робочої сили на відповідному ринку.

При встановленні мінімального рівня заробітної плати документи Міжнародної організації праці рекомендують враховувати потреби працівників та їх сімей, вартість життя, соціальні пільги, рівень інфляції, а також показники, які впливають на рівень зайнятості. Ця політика виражена як захист від незрозумілого звільнення з роботи, захист праці жінок та майбутніх матерів, захист праці молоді.