13. О. Македонський і Арістотель.

Запропонований ракурс оцінки однієї з самих масштабних особистостей епохи античності дозволяє охарактеризувати його не тільки як талановитого полководця, а як реалізатора особливого проекту пізньоантичної доби. Розробником останнього як раз і був вчитель царевича Македонії Аристотель. Приводячи оцінку Аристотеля в світлі досягнень класичної культури Еллади необхідно підкреслити, що автор «Афінської політії» не випадково проаналізував 158 античних поліси. Досягнення і проблеми найкращого з них – Афінського переконали неперевершеного аналітика свого часу в необхідності не заперечення, а конструктивного поєднання досвіду Сходу і Заходу. В силу історичних умов, життя свідомим конструкторам елліністичної культури став Олександр. Зміст культури, особливості суспільно-політичної організації” полягає в оцінці культурних досягнень класичної Греції, їхнього поширення в світі в епоху еллінізму. Умовою засвоєння культурного і політичного досвіду античної Греції є усвідомлення її особливого історизму – пересічення не лише територіальних, але й культурно-історичних традицій Сходу Євразії та Егеїди, актуалізація синтезу культур, у тому числі й політичних, в умовах перемог і поразок античного полісу, завоювань учня Аристотеля Олександра Македонського.

14. Троянські війни в історії Античної Греції.

Темою є колоритне, складне явище епохи античності. Не зважаючи на виразність джерел – поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея», відголос Троянської війни, розуміння справжніх її причин, змісту та наслідків залишається багато в чому тестовим. Умовами розуміння подій, в яких пересіклися не просто амбіції Менелая і Паріса, як суперників красуні Єлени, а різні траєкторії історико-культурного життя з його бізнесовими, сакральними інтересами, є подолання спрощень архаїчної, античної традиції.

Суть гомерівського питання, яке переважно ставлять літературознавці, полягає не тільки в з’ясуванні авторства згаданих поем, але в адекватній оцінці їх унікального історичного світоглядного змісту. Керуючись розумінням специфіки релігійно-міфологічного світосприймання, студент зможе використати глибинні характеристики неординарного історичного джерела, які приводяться зокрема в «Истории мировой культуры. Наследие Запада» М. 1998. Вони виділяють зовнішній – етичний зміст творінь «вихователя Еллади»і внутрішньо-символічний погляд «божественного поета» який дозволив йому, на думку Платона охопити не просто панораму традицій, а всі галузі людського знання, до якого необхідно віднести в першу чергу міфологічну пам'ять. Приймаючи її алегоричне кодування ми можемо наблизитись якщо не до світотворення, то агональних змагань, учасниками яких були ті, хто вижив в умовах «катастрофічної архаїки» і прагнуть спираючись на метали Анатолії, її сполучення досвід третього народу Сходу – стародавніх хеттів, військове і культурне побратимство вже не виживати, а жити. Гомер запропонував матеріал трьох історичних епох для вирішення проблеми вибору для лідерів, воїнів, людей праці – за тей рахунок не просто жити, а задовольнити свої і різні потреби.

Тест на відкриття і розуміння Трої змогли скласти ті, дослідники, які до кінця повірили Гомеру. Про одного з них розповідає науково-популярна книга Г. Штоля «Генрих Шлішай» М., 1991, а також автори запропонованого літературного покажчика.