Розділ 2 . Характеристика середовища і об’єкту досліджень

2.1. Характеристика географічного і біологічного середовища регіону

Житомирська область розташована у центральній частині Східноєвропейської рівнини на півночі Правобережної України. Площа області становить 29,9 тис.км , що складає 4,9% території України. ТОВ "Укр – Інтер - Граніт" розташований в смт.Головине Черняхівського району Житомирської області України. Населення області на 01.01.2005р. становило 1445,5 тис. чол. Центр — м. Житомир. В області — 23 райони, 9 міст, у тому числі 4 обласного підпорядкування, 45 селищ міського типу і 1631 сільські населені пункти.

Область має вигідне фізико-географічне та економіко-географічне положення, що сприяє її компактному заселенню, високому рівню господарського освоєння території.

Територія Житомирської області в геоструктурному відношенні знаходиться майже повністю в межах північно-західної частини Українського кристалічного щита, який є складовою частиною Руської платформи.

В геологічній будові беруть участь метаморфічні, місцями магматичні відламкові породи докембрійського фундаменту, перекриті корою вивітрювання і осадовим чохлом. Корінні породи чохла, що виповнюють зниження фундаменту, залягають на сході та півдні області. Решта території вкрита антропогеновими відкладами. За площею переважають водно-льодовикові відклади, на окремих ділянках перекриті льодовиковими. Річкові долини виповнені алювієм терас.

На території області є відклади всіх періодів геологічної історії Землі, починаючи з докембрійських і закінчуючи четвертинними. Але роль їх в геологічній будові неоднакова.

Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід ( від 280 - 220 м до 150 м і менше ). Більша частина області лежить у межах Придніпровської та Волино - Подільської височин. Північну і північно - східну частину займає Поліська низовина.

В надрах Житомирської області залягають різноманітні корисні копалини. З погляду'видової різноманітності мінеральну базу області варто характеризувати переважно як паливно-будівельну. З неї виокремлюються три групи корисних копалин: паливно-енергетична (буре вугілля, торф); будівельна (граніти, кварцити, тугоплавкі глини, пегматити, каолін, доломіт); метало рудна (ільменіт).

Поклади мінеральної сировини в цілому незначні (винятком є будівельне каміння і кварцити). Ступінь різноманітності сировинних ресурсів характеризується високим рівнем. Більш розвідані паливно-енергетичні ресурси, будівельні і металеві корисні копалини. На їх базі розвиваються буровугільна і торфовидобувна промисловості, скляна і фарфоро-фаянсова, цегельна, видобування і виробництво ільменіту тощо.

Житомирська область розташована у помірному поясі північної півкулі між 49° і 51° північної широти. Цим обумовлюється висота Сонця над горизонтом. У дні рівнодення, коли сонце буває в зеніті над екватором, воно опівдні піднімається в Житомирі над горизонтом на 35°. Максимальна висота Сонця опівдні в день літнього сонцестояння досягає 58° мінімальна висота Сонця опівдні в день зимового сонцестояння не досягає і 12°.

Клімат Житомирської області помірно-континентальний, з теплим вологим літом і м'якою хмарною зимою. Він залежить від основних кліматоутворючих факторів: сонячної радіації, атмосферної циркуляції, форм рельєфу, а також лісистості і заболоченості, які впливають на формування місцевих мікрокліматичних відмін. Середня багаторічна температура найхолоднішого місяця (січня) становить мінус 6°, найтеплішого (липня) +17 - +19 °. Середня річна температура в області становить +6 - +7°. Найбільші морози бувають у січні та лютому і досягають мінус 30°. Тривалість без морознрго періоду 150 -170 днів. Сума додатніх температур повітря (понад 10) коливається від 2400° на півночі, до 2600° на півдні. Тривалість періоду з середньодобовими температурами вище 0° становить 240 - 260 днів. Вегетаційний період (дні з середньою температурою повітря вище 5°) продовжується від другої декади квітня до третьої декади жовтня. Середні дати весняних заморозків на ґрунті -5-10 травня, найпізніші - у першій половині червня. Осінні приморозки починаються наприкінці вересня -на початку жовтня. Від весняних приморозків найбільше страждають ранні овочі, фруктові дерева.

На території області протягом року випадає 550 - 600 мм опадів. Максимум опадів припадає нба літні місяці: червень, липень, серпень (40 - 45% річної кількості опадів). Влітку досить часто бувають зливи, грози. Сума опадів у період активної вегетації становить 300-350 мм.

Сніговий покрив у більшості районів області рівномірний (10 - ЗО см) і триває 95 - 110 днів, але нестійкий через часті відлиги. В цілому він достатній для захисту озимини від вимерзання і накопичення ґрунтової вологи.

Відсутність високих гірських піднять сприяє вільному переміщенню повітряних мас різного походження, що обумовлює значну мінливість погодних процесів в окремі сезони. Проте перехід від одного сезону року до другого, як правило, відбувається поступово.

Під впливом Атлантики характерні стійкі відлиги, коли температура повітря підвищується до 10°, а сніговий покрив зовсім зникає. Взимку спостерігається хмарна погода - результат проходження циклонів, опади можуть випадати як у вигляді снігу, так і дощу - при глибоких тривалих відлигах, а також проходженні атлантичних і південних циклонів.

В залежності від співвідношення між циклонічною і антициклонічною погодами взимку на Житомирщині розрізняються теплі і холодні зими. Теплі зими характеризуються частими виходами атлантичних циклонів з суцільною хмарністю і опадами у вигляді мокрого снігу, дощу й мряки. При цьому добовий хід температури повітря практично відсутній, а середні місячні температури на 5 - 7° перевищують норму.

Територія Житомирської області має розгалужену гідрографічну мережу. На території області протікає повністю або частково 221 річка (враховано річки довжиною понад 10 км, загальною довжиною 5366 км), всі вони належать до басейну Дніпра.

Найбільшими водними артеріями області є: Тетерів з Гнилоп'яттю, Гуйвою та Іршею; Ірпінь і Здвиж (верхні течії); притоки Прип'яті - Уборть, Словечна та Уж з Жеревою і Норином; притока Горині - Случ.

Фізико-географічне розташування Житомирської області позначилось як на розвиткові річкові мережі, так само і на водному режимі цих річок. Пересічна густота річкової мережі області становить 0,36 км/км2. Для річок області характерне мішане живлення з переважанням снігового. Понад 50% річкового стоку припадає на талі снігові води. Частка підземних і дощових вод у живленні, приблизно, однакова.

Льодоутворення на річках області починається, як правило, в кінці листопада на початку грудня. Середня тривалість льодоставу - 3,4 місяці, середня товщина - 0,2-0,4 м.

В залежності від геолого-морфологічних умов і рельєфу сформувались географічні особливості річок: ширина, характер річкової долини, будова русла, нахил річки, швидкість течії тощо. Річки півночі області мають більш повільну течію. Заплави лучні або чагарникові, подекуди заболочені. Річки центральної і південної частини області мають добре вироблені терасові долини. Середня ширина їх становить 0,5-0,8 км (на р. Тетерів - до 4 км); схили високі (10-20 м),часом круті. Русла річок помірно звивисті. Ширина річок у межень на перекатах дорівнює 5-20 м, на плеснових ділянках 30-50 м (на р. Случ - до 110 м). Середній похил річок порівняно знач7ий (0,6-1,2 м/км),швидкість течії на перекатах дорівнює 0,1-0,4 м/сек.

Великі площі в області займають болота, які підрозділяються на низинні верхові. У подільській частині переважає трав'яні болота, які утворюються в результаті періодичного затоплення низинних боліт місцевості річковими водами, характеризуються незначною глибиною, підвищеним вмістом мінеральних сполук, верхові, мохові болота, утворюються після того, як трав'яні болота перестають систематично заливатися річковими водами,

починає змінюватись рослинність, з'являється сфагновий мох, зменшується мінеральне живлення.

Ґрунтові води на Поліссі досить розповсюджені. Залягають вони, як правило, на глибині, доступній для коріння рослинності, що звичайно не перевищує 5-10 м. За мінералізацією вони прісні, за хімічним складом - гідрокарбонатно-кальцієві.

Розвиток процесів оглеєння і наявність глинистих слабко водопроникних відкладень сприяють утворенню верховодки, а також проявленню набухання.

В середньому за водністю рік в області на одного жителя припадає 1750 М3 води, а в сухий рік цей показник не перевищує 600 м3.

Ґрунти у межах Житомирської області за їх механічним складом та фізико-хімічними властивостями досить різноманітні. На їх утворення та географічне поширення впливають рельєф, материнські породи, кліматичні умови, а також рослинний покрив і тваринний світ. Ґрунтовий покрив області складний і строкатий.

Характерна для Полісся найбільша обводненість сприяє тривалому сезонному перезволоженню ґрунтів і формуванню в них без кисневого середовища. В результаті створюються сприятливі для розвитку відновлювальних процесів умови. Ґрунти набувають типовий сизо-сірий колір. Зональними типами ґрунтів є дерново-підзолисті і болотні, які часто змінюють один одного і перемежовуються з більш рідкими сірими лісовими ґрунтами.

Порівняно теплий і вологий клімат зони лісів сприяє розвитку процесів біохімічного вивітрювання і утворенню кислих ґрунтових вод. Відбувається вилуження мінералів і формування елювіального горизонту, бідного глинистими частинками, оксидами і вільним кремнеземом. Ґрунтоутворюючі і гіпергенні процеси в лісовій зоні мало енергійні і не проникають глибше 1-1,2 м.

В умовах достатньо застійної зволоженості, яка ускладнена близьким від поверхні заляганням ґрунтових вод, інтенсивно розвивається процес утворення торф'яників, потужність яких досягає декількох метрів. Негативною особливістю є заболоченість, низька природна родючість ґрунтів, вітрова ерозія незахищених рослинністю піщаних ґрунтів і ін.

У Поліссі переважають піщані, супіщані і зрідка легкі суглинисті ґрунти, які підстилаються різними материнськими породами. Все це зумовлює значну мозаїчність ґрунтового покриву і поширення дерново-підзолистих ґрунтів, які займають майже 60 % ґрунтового покриву.

В поліських річкових долинах і понижених місцях зустрічаються лугові, лучно - і торф'янисто-болотні, а також торф'янисті ґрунти, які сформувалися в умовах постійного перезволоження.

За останні роки в області погіршився стан здоров'я населення, підвищилась смертність і скоротилась тривалість життя. Так, впродовж 2001 року в області було зареєстровано 11733 народжень, що на 6,8% менше, ніж у 2000 році, у тому числі в міських поселеннях - 6300 (6,9%), в сільській місцевості - 5433 (6,7%). За цей період зареєстровано 23615 смертей, що, навпаки, на 2% більше , ніж у попередньому році, в міських поселеннях - 10307 (2,3%), в сільській місцевості - 13308 (1,8%). Природне скорочення населення (перевищення чисельності померлих над чисельністю народжених) у 2001 році в області становило 11882 особи, в міських поселеннях - 4007, в сільській місцевості -7875 осіб.

У 2001 році в Житомирській області померло 120 дітей віком до 1 року, в міських поселеннях - 57 немовлят, в сільській місцевості - 63. У розрахунку на 10 тисяч народжених це складає відповідно 101,0, 89,5 та 114,4 померлих дітей віком до 1 року. По області це найнижче значення смертності немовлят за останні 10 років.

Протягом 2007 року обсяги промислового виробництва проти минулорічного зросли на 9,3 %, що більше ніж передбачено програмою на 2007 рік на 4,3 процентних пункти.

Позитивна динаміка розвитку промисловості утримується за рахунок високих темпів приросту виробництва у:

• машинобудуванні (+22,3 %, за програмою +3 %),

• хімічній (+17,8 %, за програмою +5,5 %),

• добувній промисловості (+16,9,%, за програмою +10,6 %),

• целюлозно-паперовому виробництві (+24,8 %, за програмою +6,5 %),

• оброблені деревини та виробництві виробів з неї (+12,1 %, за програмою +6 %),

• виробництві неметалевої мінеральної продукції (+10,2 %, за програмою +2,5 %)

• та харчовій промисловості (+6,0 %, за програмою +3 %).

Незважаючи на сезонне скорочення виробництва, зберігається позитивна тенденція в харчовій промисловості, де за підсумками 11 місяців приріст становить 6,0 %.

Приріст обсягів виробництва у галузі забезпечено за рахунок збільшення випуску круп'яних, кондитерських та ковбасних виробів.

У машинобудуванні зберігаються позитивні тенденції розвитку виробництва за рахунок збільшенням обсягів виготовлення машин та устаткування сільськогосподарського призначення, верстатів з оброблення металів та вузлів для хімічного устаткування.

В хімічній промисловості нарощування обсягів виробництва відбулося за рахунок випуску фарби та лаків на основі полімерів та лікарських препаратів.

Зростання темпів виробництва неметалевих мінеральних виробів забезпечене збільшенням випуску збірних бетонних та залізобетонних виробів для будівництва, лабораторного посуду із скла, ємностей для харчових продуктів та цегли керамічної.

Утримуються позитивні тенденції розвитку добувної промисловості (+16,9 %). Приріст забезпечено за рахунок нарощування обсягів видобування піску, гальки, гравію, щебеню та каменю для будівництва.