13.2.2. Модель ламаної кривої попиту

Модель ламаної кривої попиту описує олiгополiстичну поведiнку фiрм, якi конкурують мiж собою на ринку, i якi приймають до уваги найбiльш вiрогiдну реакцiю конкурентiв на свої змiни в цiнах i випуску продукту. Припустимо, що олiгополiстична галузь диференцiйованого продукту представлена трьома фiрмами - 1, 2 i 3, кожна з них випускає 1/3 продукту ринку. Кривi попиту i граничного доходу (якi дозволяють разом з кривою граничних витрат визначити оптимальний обсяг виробництва i цiну) олiгополiста, який не є учасником вiдкритої чи таємної змови, будуть залежати вiд реакцiї конкурентiв на змiну цiни його продукту.

Припустимо, що початково фiрма 1 встановлює цiну Цо i обсяг виробництва Ко (графік 13-4,а). Криві її попиту та граничного доходу залежатимуть вiд можливих реакцiй фiрми 2 i 3 на змiну нею цiни.

Ц іна Ціна

ГВ¹ ГВ²

П² П²

Цо А Цо А

ГД² ГД²

б б

в в П¹

ГД¹ П¹ ГД¹

Ко Ко

Обсяги виробництва Обсяги виробництва

а) вирiвнювання цiни; б) найбiльш вiрогiдна реакцiя

нереагування на її змiну конкурентiв на змiну цiни

Графік 13-4. Ламана крива попиту

Можливi наступнi варiанти реакцiї фiрми 2 i 3 на змiну цiни фiрмою 1:

1. фiрми 2 i 3 будуть змiнювати свої цiни так само, як i фiрма 1, тобто пiдвищувати цiну, якщо фiрма 1 її пiдвищить, або знижувати її, якщо фiрма 1 її знизить. В результатi такої реакцiї конкурентiв змiна цiни фiрмою 1 суттєво не вплине на її продажi, а отже, попит на її продукт буде нееластичним. Криві попиту i граничного доходу фiрми 1 зображенi на графіку 13-4,а вiдповiдно кривими П¹ i ГД¹;

2. фiрми 2 i 3 будуть iгнорувати будь-якi змiни цiни фiрмою 1. В цьому випадку, якщо фiрма 1 знизить цiну, то частина покупцiв фiрм 2 i 3 вiдiйде до фiрми 1 i остання збiльшить свої продажi. Коли ж фiрма 1 пiдвищить цiну, то вже її покупцi пристануть до її конкурентiв i вона зменшить свої продажi. Це означає, що коли конкуренти не реагують на змiну цiни фiрмою 1 попит на її продукт є еластичним. Криві еластичного попиту фiрми 1 i її граничного доходу на графіку 13-4,а зображенi вiдповiдно кривими П² i ГД²;

3) найбiльш вiрогiдним є третiй варiант реакцiї: коли фiрма 1 буде пiдвищувати цiну, то конкуренти 2 i 3 будуть її iгнорувати (це дозволить їм збiльшити свої продажi за рахунок покупцiв фiрми 1) i крива попиту фiрми 1 буде еластичною; коли ж фiрма 1 буде знижувати свою цiну, то конкуренти 2 i 3 також знизять свої цiни, щоб не втратити своїх покупцiв, i крива попиту фiрми 1 буде нееластичною.

Виходячи з цiєї найбiльш вiрогiдної реакцiї, крива попиту на продукт фiрми 1 буде складатись з вiдповiдних дiлянок кривих попиту П¹ i П². Крива граничного доходу фiрми 1 також буде складатися з вiдповiдних дiлянок кривих ГД¹ і ГД². На графіку 13-4,б крива попиту фiрми 1 зображена кривою П²АП¹. Вона є ламаною: вище цiни Цо крива попиту є еластичною, а нижче цiни Цо - нееластичною. Крива граничного доходу також є ламаною: вона складається з вiдрiзкiв ГД²б i вГД¹ , i має вертикальний розрив бв. Причиною цього розриву в кривiй граничного доходу фiрми є рiзкi вiдмiнностi в еластичностi попиту вище i нижче цiни Цо.

Аналiз поведiнки олiгополiстичних фiрм, якi не вдаються до змови, свiдчить про тенденцiю до стабiльностi цiн. На це вказує, по-перше, ламана крива попиту: пiдвищення цiни фiрмою 1 приведе до суттєвого скорочення її продаж, а отже, i до зменшення її прибуткiв так само, як i зменшення цiни викличе зниження прибуткiв, оскiльки конкуренти вдадуться до аналогiчних дiй i фiрма 1 не зможе збiльшити свої продажi (а якщо i збiльшить, то в незначнiй мiрi). Слiд враховувати i ту обставину, що часто конкуренти вдаються до бiльш значного зниження цiни, внаслiдок чого розпочинається "цiнова" вiйна, яка викликає скорочення прибуткiв i навiть одержання збиткiв всiма учасниками олiгополiстичної галузi. Тому з метою недопущення вiйни цiн i втрати прибуткiв олiгополiстичнi конкуренти притримуються тактики стабiльностi цiни.

По-друге, на тенденцiю до незмiнностi цiн вказує i ламана крива граничного доходу: граничнi витрати в iнтервалi вертикального розриву бв кривої граничного доходу, тобто рiзниця в граничних витратах мiж ГB¹ i ГВ² (графік 13-4,б), не викликає необхiдностi змiнювати цiну i оптимальнi обсяги виробництва: олiгополiсти, якi несуть граничнi витрати вiд ГВ¹ до ГВ² , встановлять обсяг виробництва Ко i вiдповiдну йому цiну Цо, при яких максимiзуються їх прибутки.

Отже, модель ламаної кривої попиту пояснює, чому олiгополiсти- конкуренти притримуються тактики стабiльностi цiни. Проте її недолiком є те, що вона не пояснює саму цiну i нерiдко iснуюче в реальностi пiдвищення цiн на олiгополiстичному ринку. Таке пiдвищення цiни може бути пояснене моделлю поведiнки олiгополiста, яка базується на таємнiй змовi.