13.2. Поведiнка олiгополiстичної фiрми щодо цiни I

ОБСЯГIВ ВИРОБНИЦТВА

Поведiнка фiрми щодо цiн i випуску, яка функцiонує чи на ринку чистої конкуренцiї, чи чистої монополiї, чи монополiстичної конкуренцiї була досить зрозумiлою. Вона визначалась параметрами витрат, з однiєї сторони, i параметрами попиту, з iншої. Що ж торкається олiгополiї, то визначення нею оптимальних обсягiв виробництва i цiн ускладнюється певними обставинами. По-перше, олiгополiя включає рiзноманiтнi ринковi ситуацiї: "жорстка" олiгополiя, при якiй декiлька фiрм порiвну дiлять мiж собою весь ринок, i "розмита" олiгополiя, при якiй декiлька фiрм дiлять мiж собою 60-99% ринку, а решта ринку представлена багатьма фiрмами; фiрми можуть виробляти як стандартизований, так i диференцiйований продукт; виробники можуть вдаватись до спiвробiтництва (змови), а можуть конкурувати. По-друге, взаємозалежнiсть виробникiв i неможливiсть з повною достовiрнiстю передбачити реакцiю конкурентiв робить неможливою оцiнку попиту на продукт фiрми та її граничного доходу. А без цих даних фiрма не може визначити навiть теоретично цiну i обсяги виробництва, якi дозволяють одержувати максимальнi прибутки. Все це пояснює неможливiсть створення єдиної моделi олiгополiстичної поведiнки. Серед iснуючих рiзноманiтних моделей олiгополiстичної поведiнки найбiльшої уваги заслуговують модель Курно, модель ламаної кривої попиту, модель олiгополiї, яка базується на таємнiй змовi, модель лiдерства в цiнах, модель, яка базується на цiноутвореннi за принципом "витрати плюс".

Незважаючи на розглянутi обставини та різні моделі олігополістичної поведінки, можна видiлити двi основнi тенденцiї щодо олiгополiстичного цiноутворення:

олiгополiстичнi цiни мають тенденцiю до стабiльностi, коли конкуренти не перебувають у змовi один з одним, тобто дiють незалежно, недомовляючись про цiни i частку свого ринку;
олiгополiстичнi цiни можуть змiнюватись, коли фiрма проявляє тенденцiю до спiвробiтництва, вступаючи у таємну чи вiдкриту змову.

13.2.1. МОДЕЛЬ КУРНО ТА ЇЇ "ЦIНОВА" ВАРIАЦIЯ

Перша спроба створити теорiю олiгополiї належить французькому економiсту Августiно Курно, який в своїй роботi, опублiкованiй в 1838 роцi, поставив проблему олiгополiстичної взаємозалежностi i необхiдностi кожнiй фiрмi при визначеннi своєї ринкової стратегiї приймати до уваги поведiнку конкурентiв. Припускалося, що двi фiрми виробляють стандартизований продукт i знають криву ринкового попиту; кожна фiрма визначає свої обсяги виробництва, беручи до уваги, що її конкурент також приймає рiшення про обсяги випуску; кiнцева цiна зележить вiд загального обсягу виробництва обох фiрм.

Сутнiсть моделi Курно полягяє в тому, що кожна фiрма приймає обсяг виробництва свого конкурента постiйним, а потiм, виходячи з нього i ринкового попиту, приймає власне рiшення про обсяги свого виробництва, при яких досягається максимальний прибуток (на основi дотримання правила рiвностi граничного доходу i граничних витрат).

Ц¹