Обсяги виробництва

Графік 13-1. Визначення оптимальних обсягів випуску фірмою 1

Розглянемо цю модель детальнiше, на прикладi прийняття рiшення про обсяги виробництва фiрмою 1, яка має лише одного конкурента - фiрму 2. Припустимо, що фiрма 1 вважає, що фiрма 2 не буде виробляти жодної одиницi продукцiї. Це означає, що крива попиту на продукт фiрми 1 спiвпадає з кривою ринкового (галузевого) попиту П. На графіку 13-1 (на якому по горизонтальнiй осi позначенi обсяги виробництва фiрми 1, а по вертикальнiй - цiни, якi вона встановлює) крива попиту фiрми 1 при нульовому виробництвi фiрмою 2 зображена кривою П¹(0) i їй вiдповiдає крива граничного доходу ГД¹(0). Припустимо, що граничнi витрати фiрми 1 постiйнi. Вони зображенi на графiку кривою ГВ¹. За такої ситуацiї фiрма 1 прийме рiшення про випуск оптимальних для неї, з точки зору максимiзацiї прибутку, 40 одиниць продукцiї (це є обсяг виробництва, при якому досягається рiвнiсть граничного доходу i граничних витрат). Якщо фірма 1 вважає, що фiрма 2 випускає 40 одиниць продукту, тодi крива попиту фiрми 1 буде вiдповiдати кривiй П¹(40), яка одержана перемiщенням влiво кривої ринкового попиту П на цi 40 одиниць. Кривiй попиту П¹(40) буде вiдповiдати крива граничного доходу ГД¹(40) i фiрма 1 випускатиме оптимальну для неї кiлькiсть продукту - 20 одиниць. Нехай фiрма 1 припускає, що фiрма 2 вироблятиме 60 од.продукту. Тодi крива попиту фiрми 1 i граничного доходу зображенi на графіку вiдповiдно П¹(60) i ГД¹(60) i оптимальним для неї буде випуск 10 од.продукту. Якщо фiрма 2 буде виробляти 80 одиниць продукту, то фiрма 1 не буде нiчого виробляти, оскiльки її крива попиту П¹(80) i граничного доходу ГД¹(80) перетнуть криву граничних витрат на вертикальнiй осi. Отже, якщо фiрма 1 вважатиме, що фiрма 2 випускатиме або 0, або 40, або 60, або 80 одиниць продукту, то перша буде виробляти вiдповiдно 40, 20, 10 i 0 одиниць i обсяги виробництва фiрми 1, при яких максимiзується прибуток, будуть змiнюватись в залежностi вiд того, як, на її думку, буде збiльшуватись випуск фiрми 2. Крива, яка вiдображає цi оптимальнi обсяги виробництва фiрми 1, називається кривою її реакцiї. На графіку 13-2 вона позначена кривою Ко¹(К²).

К¹

100

Ко²(К¹)

80

60

40 рівновага Курно

20

Ко¹(К²)

0 К²

20 40 60 80 100 120 140

Графік 13-2. Криві реакції фірми 1 і 2 та рівновага Курно

Аналогiчно можна визначити максимiзуючi прибуток обсяги виробництва фiрми 2, при передбачених нею рiзних можливих обсягах випуску фiрми 1. Якщо крива граничних витрат фiрми 2 вiдрiзняється вiд аналогiчних витрат фiрми 1, то крива реакцiї першої фiрми буде вiдрiзнятися по формi вiд кривої реакцiї останньої. Нехай крива реакцiї фiрми 2 на графіку 13-2 представлена кривою Ко²(К¹).

Крива реакцiї кожної фiрми показує на її можливi оптимальні обсяги виробництва при передбачених нею певних обсягах випуску конкурента. Фактичнi ж обсяги виробництва кожної фiрми (рiвновага Курно) визначаються по точцi перетину кривих реакцiї обох фiрм. При рiвновазi кожна фiрма встановлює обсяг виробництва, який максимiзує її прибутки, i тому жодна фiрма незацiкавлена змiнювати свiй обсяг випуску. В розглянутому гiпотетичному прикладi (графік 13-2) фiрма 1 буде виробляти 20 одиниць продукту, а фiрма 2 - 40 одиниць. Виходячи з розглянутої кривої ринкового попиту (Ц = 6 – 0,05П), i фактичних обсягiв виробництва двох фiрм на цьому ринку (20 i 40 одиниць), ринкова цiна становитиме 3 г.о.:

Ц = 6 – 0,05 (20 + 40) = 3 (г.о.).

Концепцiя Курно описує модель дуополiї, яка представлена двома фiрмами, якi обирають свої обсяги виробництва тiльки один раз i в подальшому їх не змiнюють. Проте вона нiчого не говорить про динамiку процесу прийняття рiшень стосовно обсягiв виробництва i можливостi їх перегляду. Крiм того, напротязi всього процесу прийняття рiшення основне припущення моделi Курно про постiйнiсть обсягiв виробництва конкурента не виконується. Тому необхiднi iншi моделi олiгополiстичної поведiнки. Перш, нiж ми їх проаналiзуємо, розглянемо "цiнову" варiацiю моделi Курно.

В основi цiнової теорiї Курно лежить припущення, що кожна фiрма встановлює цiну, виходячи iз можливих (гаданих нею) цiн конкурентiв. На графіку 13-3 продемонстрована цiнова теорiя Курно на прикладi дуополiї. На горизонтальнiй осi вiдкладенi цiни, якi призначає фiрма 1, а на вертикальнiй осi - цiни, якi встановлює фiрма 2. Кожна фiрма призначає певну цiну, яка максимiзує її прибутки (виходячи iз її кривих попиту, граничного доходу i граничних витрат, використовуючи правило рiвностi граничного доходу i граничних витрат), стосовно певних цiн, якi може встановити конкурент. Цi цiни зображенi на графіку у виглядi кривих реакцiї, якi вiдображають найкращi цiни для кожної з двох фiрм при заданiй цiнi iншої фiрми. Крива реакцiї фiрми 1 зображена кривою Цо¹(Ц²), а крива реакцiї фiрми 2 - кривою Цо²(Ц¹). Наприклад, точка М на кривiй реакцiї фiрми 1 показує, що вона встановить цiну 20 г.о., якщо фiрма 2 призначить 19 г.о., а точка В вказує на те, що фiрма 1 призначить 33 г.о., якщо фiрма 2 встановить цiну 37 г.о.

У випадку, коли фiрма 2 буде призначати дуже високу цiну, то вона втратить своїх покупцiв i вийде з ринку, на якому фiрма 1 залишиться монополiстом i зможе встановлювати монопольну цiну. На графіку 13-3 монопольна цiна фiрми 1 становить 60 г.о. Аналогiчно на ринку може панувати i фiрма 2, яка при виходi з нього фiрми 1 стає монополiстом i призначає монопольну цiну 60 г.о. Цi монопольнi цiни на графіку показанi суцільними лiнiями.

Розглянемо детальнiше "цiнову" варiацiю моделi Курно - поведiнку дуополiстiв щодо цiноутворення. Припустимо, що початково фiрма 1 є монопольним виробником товару, на який вона встановлює цiну 60 г.о., яка максимiзує її прибутки. Потiм на ринку з'являється фiрма 2, яка реагує на цiну конкурента (60 г.о.) встановленням своєї цiни 37 г.о. (точка А на кривiй її реакцiї Цо²(Ц¹)), вважаючи, що фiрма 1 залишить свою цiну незмiнною. Бiльш низька цiна на товар вiдверне частину покупцiв вiд фiрми 1 i вона змушена буде знизити свою цiну. При цiнi фiрми 2 - 37 г.о., сподiваючись на її стабiльнiсть, фiрма 1 встановить свою цiну - 33 г.о. (точка В на кривiй її реакцiї Цо¹(Ц²)), яка максимiзує її прибутки. Тепер реакцiєю фiрми 2 на цiну 33 г.о., встановлену фiрмою 1, буде призначення цiни 31 г.о.(точка С на кривiй реакцiї Цо²(Ц¹)). Тепер фiрма 1 вiдреагує зниженням своєї цiни. Пiсля серiї реакцiї обох фiрм в сторону зниження цiни обидві фiрми зiйдуться на рiвноважнiй цiнi - 30 г.о. (точка Е, яка знаходиться на кривих реакцiї двох фiрм). Рiвноважна цiна рухається поступово вiд монопольної цiни до цiни, яка наближається до граничних витрат: вона коливається мiж монопольною цiною i конкурентною цiною.

Ц² Цо¹(Ц²)

50

40 Цо²(Ц¹)

В А

30 Е С

20 М

10

Ц¹

0 10 20 30 40 50 60 70

Графік 13-3. “Цінова“ варіація теорії Курно

.

Недолiком цiнової варiацiї теорiї Курно є те, що вона описує поведiнку фiрми, яка не очiкує жодних змiн у цiнi конкурента, хоча останнi в дiйсностi вiдбуваються.

Поведiнку олiгополiста, який враховує можливу реакцiю конкурентiв, описують iншi моделi.