11.4. Цiнова дискримiнацiя та її наслiдки

Розглядаючи поведiнку монополiста на ринку його продукту ми виходили з того, що вiн продає свiй продукт по однаковiй цiнi всiм покупцям. Проте при iснуваннi певних умов виробник може використати своє ринкове положення, призначаючи рiзнi цiни на той самий продукт (послугу) рiзним споживачам. Дiяльнiсть, яка полягає в продажi одного i того ж продукту по рiзних цiнах, коли ця вiдмiннiсть в цiнi не обумовлена рiзницею у витратах виробництва, називається цiновою дискримiнацiєю.

Для проведення цiнової дискримiнацiї повиннi iснувати наступнi умови: продавець, який займається цiновою дискримiнацiєю, повинен бути монополiстом, тобто контролювати виробництво, цiноутворення i продаж товару; покупцi цього товару не можуть його перепродавати; продавець товару повинен бути здатний до подiлу покупцiв на групи, в основi якого повинна бути рiзна еластичнiсть їх попиту на той самий товар. Остання умова дозволяє монополiсту призначити бiльш високу цiну для покупцiв з нееластичним попитом на продукт i нижчу цiну для покупцiв з еластичним попитом. Прикладом цiнової дискримiнацiї є вищi тарифи на мiжміськi телефоннi розмови в робочi години (фiрма, яка має свої пiдприємства в рiзних мiстах, користується телефонним зв'язком в робочий час i за будь-яких змiн в оплатi) i нижчi тарифи у вечiрнi години, вихiднi i святковi днi (оскiльки в цей час попит споживачiв на цей вид послуг є еластичним: в разi пiдвищення тарифiв на мiжміські розмови населення скористається послугами телеграфу, чи передасть iнформацiю, написавши листа); авiакомпанiя встановлює рiзну цiну на квитки для туристiв i бiзнесменiв; пiдприємства енергетики призначають рiзнi цiни для промислових споживачiв i населення.

На графіку 11-7 представлена модель цiнової дискримiнацiї, яку здiйснює монополiст, продаючи однаковий продукт на двох рiзних ринках: на ринку з нееластичним попитом (графік 11-7,а) i на ринку з еластичним попитом (графік 11-7,б). Обидва графiки мають спiльну вертикальну вiсь, на якiй нанесенi можливi цiни одиницi продукту. На горизонтальних осях позначенi обсяги продаж (виробництва). Кривi попиту П¹ i граничного доходу ГД¹ вiдображають попит i граничний дохiд фiрми на ринку з нееластичним попитом, а кривi П² i ГД² - вiдповiдно попит i граничний дохiд на ринку з еластичним попитом. Оскiльки витрати виробництва одиницi продукцiї вважаються однаковими, то для простоти аналізу крива граничних витрат зображена горизонтальною лінією, яка перетинає обидва графіки. На обох ринках монополiст визначає оптимальний обсяг виробництва (i продаж), при якому граничний дохiд рiвний граничним витратам i вiдповiдно до нього встановлює певну цiну: на ринку продукту з нееластичним попитом найбiльш прибутковим є продаж 15 од. продукту по цiнi 5,6 г.о., а на ринку продукту з еластичним попитом - 24 од. продукту по цiнi 3,5 г.о.

9 _