Графік 8-5. Ефект масштабу

Позитивний ефект масштабу демонструють iзокванти для невеликих обсягiв випуску (вiдрiзок ОА). При використаннi технологiї, яка поєднує 5 одиниць працi i 1 одиницю капiталу, виробляється 10 одиниць продукцiї. При подвоєннi цих факторiв, тобто при застосуваннi 10 одиниць працi i 2 одиниць капiталу, обсяги виробництва становлять 30 одиниць продукцiї, тобто зростають бiльше, нiж в два рази, а саме втричi (30 : 10). При збiльшеннi затрат працi i капiталу ще на 1/2 (тобто працi - з 10 до 15 одиниць i капiталу - з 2 до 3 одиниць) обсяги виробництва досягають 60 одиниць, тобто зростають вдвiчi (60 : 30). При додатньому ефектi масштабу, як видно з графіка 8-5, iзокванти все ближче наближаються одна до одної.

Негативний ефект масштабу демонструють iзокванти для вiдносно бiльших обсягiв випуску (вiдрiзок AS). Так, при збiльшеннi затрат працi i капiталу на 1/3 (працi - з 15 до 20 одиниць, капiталу - з 3 до 4 одиниць), випуск продукцiї зростає лише на 1/6 (з 60 до 70 одиниць). При подальшому нарощуваннi затрат працi i капiталу на 1/2 (працi - з 20 до 30 одиниць, капiталу - з 4 до 6 одиниць), випуск продукцiї збiльшується тiльки на 1/7 (з 70 до 80 одиниць). При вiд'ємному ефектi масштабу iзокванти все бiльше вiддаляються одна вiд одної. При незмiнному ефектi масштабу iзокванти рiвномiрно розмiщуються (цей ефект не показаний на графіку 8-5).

Ефект масштабу вiдiграє важливу роль в ефективному функцiонуваннi певної галузi виробництва, про що мова буде йти в наступній главі.

.

Тема 9. Витрати виробництва

Випуск продукцiї в певних обсягах вимагає не тiльки знань можливих технологiй його виробництва (про що мова йшла в попереднiй главi), але i реальних затрат грошей. Технологiя виробництва разом з цiнами на ресурси, що використовуються, визначають витрати виробництва пiдприємства. Основним завданням даної глави є: з'ясування сутностi витрат виробництва та їх видiв; розгляд динамiки витрат виробництва в залежностi вiд обсягiв випуску i часового горизонту пiдприємства; вибiр поєднання факторiв виробництва продукцiї з мiнiмальними витратами (вибiр оптимальної технологiї).

Вагомий внесок у розвиток теорiї виробництва зробили Ф.Вiзер (який розробив теорiю витрат альтернативних можливостей), А.Маршалл, Дж.Б.Кларк.

9.1. Сутність витрат виробництва та їх види

Пiд витратами взагалi розумiють затрати в грошовiй формi, пов'язанi з виробництвом продукцiї. В сучаснiй захiднiй економiчнiй лiтературi розрiзняють витрати виробництва з точки зору бухгалтера та економiста. Бухгалтери оцiнюють фактичнi витрати, пов'язанi з виробництвом продукцiї, тобто фактичнi грошовi затрати i амортизацiйнi вiдрахування.

Розумiння економiстами витрат базується на двох незаперечних фактах: рiдкiсностi економiчних ресурсiв i можливостi їх альтернативного використання.

Застосування певних ресурсiв для виробництва якогось товару означає вiдмову вiд виробництва з цих ресурсiв iншого, альтернативного, товару. Тому економiчнi витрати безпосередньо пов'язуються з вiдмовою вiд можливостi виробництва альтернативних товарiв. Наприклад, з певної кiлькостi деревини можна виготовити 100 дерев’яних ящикiв або 10 столiв. Економiсти оцiнюють альтернативнi витрати виробництва 100 ящикiв вартiстю 10 столiв, вiд яких необхiдно вiдмовитись. Iншими словами, економiчнi витрати - це витрати втрачених можливостей або альтернативнi витрати.

Видiляють два аспекти економiчних витрат: витрати з точки зору суспiльства (в широкому розумiннi) i витрати з точки зору окремого пiдприємства (у вузькому розумiннi). Обидва аспекти витрат пов'язанi з вiдмовою вiд можливостi використання ресурсiв в альтернативних виробництвах.

З позицiї суспiльства витрати будь-якого ресурсу, який використовується для виробництва товару, дорiвнюють його вартостi (цiнностi) при найкращому з можливих варiантiв його застосування.

З точки зору вартостi альтернативного використання ресурсiв, економiчнi витрати оцiнює i окреме пiдприємство. Економiчнi витрати з позицiї пiдприємства - це тi виплати (платежi), якi воно повинно здiйснити, або це тi доходи, якi воно зобов'язане забезпечити постачальникам (власникам) економiчних ресурсiв для того, щоб не допустити використання цих ресурсiв в альтернативних виробництвах.

Цi виплати можуть бути явними (зовнiшнiми) i неявними (внутрiшнiми). Зовнiшнi витрати - це витрати пiдприємства у грошовiй формi, якi пов'язанi з придбанням економiчних ресурсiв у постачальникiв. Сюди входять витрати пiдприємства на сплату заробiтної плати найманим працiвникам та купiвлю сировини, матерiалiв, палива, оплату спожитої електроенергiї i транспортних послуг, рентнi платежi, виплати банкам та iншим постачальникам фiнансових послуг тощо. Внутрiшнi витрати - це альтернативнi витрати пiдприємства по використанню ресурсiв, якi знаходяться у його власностi. Витрати на власнi ресурси, якi використовуються їх власником самостiйно у пiдприємницькiй дiяльностi, є неоплаченими (внутрiшнiми). Але, оскiльки цi власнi економiчнi ресурси можуть використовуватись альтернативно, то з точки зору пiдприємства цi внутрiшнi витрати дорiвнюють грошовим платежам, якi можуть бути одержанi за кожний самостiйно використаний власний ресурс при найкращому з можливих варiантiв його застосування.

До власних ресурсiв пiдприємства можуть належати: грошовий капiтал, обладнання, будiвлi, земля, пiдприємницькi здiбностi власника. Цi власнi ресурси можуть використовуватись альтернативно. Так, земля, будiвлi, обладнання можуть здаватись в оренду i приносити їх власнику дохiд у виглядi ренти. Грошовий капiтал може бути покладений на банкiвський рахунок i приносити дохiд у виглядi процента. Свої розумовi i фiзичнi здiбностi власник може реалiзувати на iншому пiдприємствi, на якому вiн буде працювати найманим працiвником i одержувати дохiд у виглядi зарплати.

Мiнiмальна плата, необхiдна для того, щоб зацiкавити власника економiчних ресурсiв займатись власною пiдприємницькою дiяльнiстю, називається нормальним прибутком. Нормальний прибуток є складовою внутрiшнiх витрат пiдприємства поряд з внутрiшнiми (неодержаними в грошовiй формi) рентою i заробiтною платою.

Отже, на вiдмiну вiд бухгалтера, який витратами вважає лише зовнiшнi витрати, економiст рахує витратами як зовнiшнi, так i внутрiшнi платежi (включаючи в останнi нормальний прибуток), якi необхiднi для того, щоб залучити i втримати ресурси в межах даного виду дiяльностi.

Мiж бухгалтерами i економiстами iснує рiзниця i в трактовцi прибутку. У зв'язку з цим розрiзняють бухгалтерський i економiчний прибуток. Бухгалтерський прибуток становить загальну виручку пiдприємства пiсля вирахування з неї зовнiшнiх витрат:

Бухгалтерський Загальна _ Зовнiшнi (9.1)

прибуток = виручка витрати

Економiчний прибуток - це загальна виручка за вирахуванням всiх економiчних витрат (як зовнiшнiх, так i внутрiшнiх, останнi з яких включають нормальний прибуток). Економiчний прибуток ще називають чистим прибутком:

Економiчний Загальна _ Зовнiшнi _ Внутрiшнi

прибуток = виручка витрати витрати (9.2)

Бухгалтерський прибуток вiдрiзняється вiд економiчного прибутку на величину внутрiшнiх витрат пiдприємства:

Бухгалтерський Економiчний Внутрiшнi (9.3)

прибуток = прибуток + витрати

Економiчний Бухгалтерський _ Внутрiшнi (9.4)

прибуток = прибуток витрати