Графік 8-2. Закон спадної віддачі

Слід зазначити, що спадна віддача виникає внаслідок існуючих в короткостроковому періоді обмежень на використання фіксованих ресурсів (капіталу), а не внаслідок зниження якості змінного ресурсу (наприклад, зниження кваліфікації працівників). Крім того, не потрібно плутати спадну віддачу з від’ємною віддачею. Закон спадної віддачі описує спадну граничну віддачу і необов’язково від’ємну віддачу.

8.3. Виробництво з двома змiнними вхідними ресурсами

Виробництво певного обсягу продукцiї може бути здiйснене рiзними технологiями. В довготермiновому перiодi у пiдприємства є достатньо часу для замiни однiєї технологiї виробництва iншою. В цьому перiодi всi види затрат виробничих факторiв є змiнними. Специфiчною рисою одночасної змiни декiлькох затрат є можливiсть замiни одного їх виду iншим.

.

ІЗОКВАНТА ТА ЇЇ ВЛАСТИВОСТІ

Виробництво однакового обсягу продукцiї за рiзними технологiями, як відомо, демонструє iзокванта (графік 8-1). Вона характеризується певними властивостями. По-перше, вона є спадною, оскільки для забезпечення однакового випуску продукцiї при переключеннi з однiєї технологiї його виробництва на iншу, чим бiльше використовується один фактор, тим менше буде використовуватись iнший. Так, для забезпечення такого ж випуску 160 одиниць столiв, як по технологiї А (яка складається з 1 одиницi працi i 5 одиниць капiталу), технологiя В передбачає збiльшення затрат працi на 1 одиницю (з 1 до 2 одиниць) при одночасному зменшеннi затрат капiталу на 2 одиницi (з 5 до 3 одиниць).

По-друге, ізокванта є випуклою по відношенню до початку координат. Нахил ізокванти відображає величина граничної норми технічного заміщення. Гранична норма технiчного замiщення ресурсу X на ресурс Y (ГНТЗxy) - це величина, на яку можуть бути зменшенi затрати фактору Y (капiталу) за рахунок використання однiєї додаткової одиницi фактору Х (працi) при незмiнному обсязi виробництва продукцiї. Гранична норма технічного заміщення праці на капітал (ГНТЗпк) визначається за формулою:

Кк

ГНТЗпк = (8.6)

Кп

де - Кп i Кк - вiдповiдно змiни затрат ресурсiв працi і капiталу.

Рухаючись вниз по iзоквантi, кут її нахилу зменшується, зменшується i значення ГНТЗ. Так, в точцi В iзокванти Iв (графік 8-1) ГНТЗ дорiвнює 2: збiльшення на 1 одиницю затрат працi (з 1 до 2 одиниць) замiщає двi одиницi капiталу (з 5 до 3 одиниць). Отже, ГНТЗ в точцi В становить 2/1. В точцi С ГНТЗ вже дорiвнює 1: збiльшення на 1 одиницю працi (з 2 до 3) замiщає вже 1 одиницю капiталу (з 3 до 2). Отже, ГНТЗ в точцi С становить 1/1.

Зменшення ГНТЗ визначає форму iзокванти, яка стає все бiльш пологою в мiру руху по нiй вниз.

ГНТЗ можна визначити i як вiдношення граничного продукту ресурсу Х (працi) до граничного продукту ресурсу Y (капiталу), тобто:

ГПп

ГНТЗпк = (8.7)

ГПк

При замiнi ресурсу Y (капiталу) ресурсом Х (працею) i забезпеченнi при цьому незмiнного обсягу виробництва вiдбувається збiльшення затрат ресурсу Х (працi), яке згiдно закону спадної вiддачi супроводжується зменшенням його граничного продукту (отже, у формулi (8.7) зменшується значення чисельника), i одночасне зменшення затрат ресурсу Y (капiталу) при зростаннi його граничного продукту (отже, у формулi (8.7) збiльшується значення знаменника). Таким чином, iз зростанням затрат ресурсу Х (працi) i зменшеннi його граничного продукту, а також з одночасним зменшенням затрат ресурсу Y (капiталу) i збiльшенням його граничного продукту ГНТЗ знижується.

В попередньому питаннi було з'ясовано, що коли один iз видiв затрат є змiнним (праця), а всi решта (капiтал) залишаються постiйними, то дiє закон спадної вiддачi, який спричиняє зменшення граничного продукту змiнних затрат цього виду ресурсу (працi).

В нашому прикладi закон спадної вiддачi дiє як по вiдношенню до працi, так i по вiдношенню до капiталу. З графіка 8-1 видно, що при переключеннi з технологiї R на технологiю В при фiксованих затратах капiталу (3 одиницi) i збiльшеннi затрат працi на 1 одиницю (з 1 до 2) граничний продукт другої одиницi працi становить 30 одиниць (160-130), а при переходi з технологiї В до технологiї N при тих же постiйних затратах капiталу (3 одиницi) i збiльшеннi на 1 одиницю затрат працi (з 2 до 3) граничний продукт третьої одиницi працi становить лише 25 одиниць (185-160).

Спадна вiддача у виглядi зменшення граничного продукту дiє i по вiдношенню до капiталу. Так, при переходi вiд технологiї L до С при фiксованих затратах працi (3 одиницi) i збiльшеннi затрат капiталу на 1 одиницю (з 1 до 2) граничний продукт другої одиницi капiталу становить 30 одиниць (160-130), а при переходi вiд технологiї С до N при тих же затратах працi (3 одиницi) i збiльшеннi затрат капiталу з 2 до 3 одиниць (на одну одиницю) граничний продукт третьої одиницi капiталу становить лише 25 одиниць (185-160).

Отже. збiльшення затрат одного фактору при фiксованих затратах iншого обумовлює все менший прирiст загального обсягу виробництва. Аналогiчний принцип дiє i тодi, коли один вид затрат замiщається iншим в цiлях забезпечення однакового обсягу виробництва продукцiї. Це вказує на те, що ефективнiсть використання будь-якого ресурсу (у виглядi його граничного продукту) є обмеженою. Дiя закону спадної вiддачi при замiнi факторiв виробництва один одним вимагає збалансованого поєднання обох факторiв у виробничому процесi.

ДВА ОСОБЛИВИХ ВИПАДКИ ВИРОБНИЧОЇ ФУНКЦIЇ

Можливiсть замiни одних виробничих факторiв iншими є рiзною для кожної виробничої функцiї. Iснують два особливих випадки останньої: виробнича функцiя з iдеально взаємозамiнними факторами i виробнича функцiя з використанням факторiв в незмiнних пропорцiях.

Виробнича функцiя з iдеально взаємозамiнними ресурсами представлена на графіку 8-3. За цiєї виробничої функцiї випуск продукцiї може здiйснюватись за технологiєю А (при використаннi тiльки капiталу), за технологiєю С (при використаннi лише працi), або за технологiєю, яка застосовує у виробництвi обидва фактори (В). ГНТЗ в кожнiй точцi iзокванти є однаковою.

Виробнича функцiя з фiксованою структурою використання ресурсiв зображена на графіку 8-4. В цьому випадку замiщення одного ресурсу iншим є неможливим. Кожний обсяг випуску вимагає поєднання працi i капiталу в певних пропорцiях. Збiльшення випуску не можливе за рахунок збiльшення затрат лише одного ресурсу. Прирiст виробництва може бути досягнутий лише шляхом збiльшення затрат обох ресурсiв в певних пропорцiях. Iзокванта виробничої функцiї з фiксованою структурою ресурсiв має форму прямого кута.

З атрати А Затрати

к апіталу капіталу

В С Ів³ (К³)

В Ів²(К²)

Кк¹ А Ів¹(К¹)

Ів¹ Ів² Ів³

С

Кп ¹

Затрати праці Затрати праці

Графік 8-3. Виробнича функцiя Графік 8-4. Виробнича функцiя з

з iдеально взаємо- фiксованою структурою

замiнними фактора- факторiв виробництва

ми виробництва

Точками А, В i С на графіку 8-4 позначенi технiчно ефективнi технологiї виробництва продукцiї. Так, для випуску продукцiї на рiвнi К¹ найбiльш доцiльним буде використання працi i капiталу в кiлькостях вiдповiдно Кп¹ i Кк¹. При незмiнних затратах працi – Кп¹ i збiльшеннi капiталу понад Кк¹ обсяги виробництва залишаються незмiнними, зростають лише витрати виробництва продукцiї. Аналогiчна ситуацiя має мiсце при використаннi незмiнної кiлькостi капiталу - Кк¹ i збiльшеннi затрат працi понад Кп¹. Так, збiльшення машин при незмiннiй кiлькостi водiїв не забезпечить росту перевезень пасажирiв так само, як i збiльшення водiїв при незмiннiй кiлькостi машин.

Отже, в бiльшостi випадкiв пiдприємство здатне виробляти певний обсяг продукту, використовуючи рiзнi технологiї. Прийняття до уваги можливостi замiни одного ресурсу iншим дозволяє пiдприємству прийняти рiшення про використання єдиної оптимальної технологiї, яка забезпечує необхiдний обсяг виробництва продукцiї при мiнiмальних витратах, що дозволяє реалiзувати основну мету його дiяльностi, а саме - одержати максимальний прибуток.

Вибiр такої єдиної технологiї залежить вiд витрат виробництва, про що мова буде йти в наступній главі.