- •1.Психологія в системі наук. Становлення психології як науки про сутність і закономірності розвитку психіки, завдання психології. Основні галузі психології.
- •2.Основні форми прояву психіки та їхній взаємозв’язок: психічні процеси, стани, властивості.
- •3. Відчуття види та властивості
- •Дистантні відчуття
- •Контактні відчуття
- •Глибинні відчуття
- •4.Класифікація та види відчуттів
- •5.Фізіологічні основи відчуттів.
- •7. Класифікація та види сприймання
- •6.Поняття про сприймання
- •8. Загальні властивості та індивідуальні особливості сприймання
- •Предметність
- •Цілісність та структурність
- •9. Індивідуальні відмінності у сприйманні
- •10. Поняття про увагу її фізіологічну основу.
- •11. Функції уваги. Природа уваги в теорії і концепціях Поняття про увагу, її критерії та функції
- •Теорії та фізіологічні основи уваги
- •12. Види уваги, їхня характеристика. Форми і властивості уваги
- •13 Вікові та індивідуальні особливості уваги. Основні критерії розвитку уваги.
- •14. Поняття про пам'ять
- •15. Класифікація і види пам`яті
- •16.Поняття про мислення
- •17.Функціонально-операційний бік мислення. Мислення як процес
- •18. Поняття про уявлення та уяву
- •19. Види уяви
- •20. Основна відмінність продуктивної і репродуктивної
- •21,22 Емоціїі почуття, їхня характеристика, види та загальні властивості.
- •23.Афективна сфера особистості.Оцінка і спонукання.
- •24. Воля. Функції волі. Вольова регуляція поведінки.
- •25.Воля як вища психічна функція
- •26. Критерії вольової поведінки. Вольова дія, її основні фази. Вольовий акт.
- •Критерії волі
- •Умови вольового регулювання поведінки
- •27 Особистість і темперамент. Проблеми виховання,навчання і професійної діяльності
- •28 Класифікація вольових якостей особистості. Розвиток та виховання вольової активності людини
- •Системні вольові якості
- •29.Структура та характеристика провідних рис характеру людини. Акцентуація рис характеру.
- •30. Здібності. Природні та соціальні передумови здібностей.
- •31. Поняття особистості у психології. Людина, індивід, особистість, індивідуальність.
- •32. Особистість як об’єкт і суб’єкт соціальної взаємодії. Склад і структура особистості.
- •33. Формування та розвиток особистості. Шляхи, умови, фактори особистісного зростання.
- •34. Спрямованість особистості: поняття, суть, зміст,види..
- •35. Загальна характеристика регуляторних процесів. Основні поняття саморегуляції,діяльності і поведінки.
- •36. Основні моделі вікового розвитку. Вікова періодизація розвитку людини.
- •37) Потребнісно-мотиваційна підсистема діяльності та поведінки особистості. Активність особистості та її джерела
- •38.Операціональна система діяльності та поведінки особистості.
- •39. Інформаційна основа діяльності
- •40. Психологічні аспекти прийняття рішень
10. Поняття про увагу її фізіологічну основу.
Увага — це пізнавальний психічний процес, який полягає у спрямованості та зосередженості психічної діяльності на певних об'єктах та явищах, зовнішніх або внутрішніх, при одночасному відволіканні від інших.
Увага не є самостійним психічним процесом. Будучи однією із сторін іншого психічного процесу вона виявляється лише як спрямованість на щось і зосередженість на чомусь. Крім того, увага не має свого окремого специфічного продукту. Результатом її функціонування не є ані образи, ані уявлення, ані поняття, які виникають у процесі мислення. Замість того увага є необхідною умовою якісного виконання будь-якої діяльності. Наприклад, якщо ми запам'ятовуємо матеріал, будучи посилено уважними, число повторень зменшується, причому відсутність уважності не компен¬сується збільшенням кількості повторень..
Без зв'язку з іншими психічними процесами і незалежно від них увага існувати не може.Якщо увага стає настільки притаманною людині, що характеризує її тривалий психічний стан, вона розглядається як характерологічна риса особистості, яку називають уважністю. Основними причинами неуважності є, по-перше, надто поспішне, передчасне реагування на інформацію. По-друге, передчасне припинення сприймання чи розмірковування внаслідок відвертання уваги на сторонній об'єкт.
Увага виконує важливі функції в житті та діяльності людини: забезпечує зосередженість психічних процесів та станів; сприяє цілеспрямованому відбору інформації; забезпечує ефективне функціонування інших психічних процесів та станів; активізує потрібні і гальмує непотрібні в даний момент психічні явища; сприяє взаєморозумінню між людьми.
11. Функції уваги. Природа уваги в теорії і концепціях Поняття про увагу, її критерії та функції
На людину одночасно впливає велика кількість подразників. Однак доходять до свідомості лише ті з них, які виявляються найбільш значимими для особистості. Вибірковий, спрямований характер психічної діяльності складає сутність уваги.
На відміну від пізнавальних процесів увага свого особливого змісту не має. Вона проявляється ніби всередині психічних процесів і невіддільна від них, характеризуючи динаміку їх перебігу.
Увага - це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється в спрямованості та зосередженості свідомості на значимих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях
Увага - це аспект будь-якої психічної діяльності. Деякі дослідники відносять увагу до вибіркової активності особистості, яка є необхідною умовою успішного здобуття знань.
Можна виокремити критерії уваги, які торкаються практично всіх аспектів психічної діяльності, від зовнішніх реакцій до суб'єктивних вражень:
Теорії та фізіологічні основи уваги
Психологи і фізіологи здавна намагалися з'ясувати ті механізми, які визначають вибірковість процесів збудження, які і лежать в основі уваги.
Найбільш відомі підходи до розуміння природи уваги об'єднують в такі групи:
1. Увага як результат рухового пристосування (Р. Декарт, Т. Рібо, Д. Болдуїн). Прихильники даного підходу виходять з того, що оскільки людина може довільно переносити увагу з одного предмета на інший, то увага неможлива без м'язових рухів.
2. Увага як результат обмеженості обсягу свідомості (Й. Гербарт, В. Гамільтон). Не пояснюючи, що саме розуміється під обсягом свідомості, вчені вважають, що більш інтенсивні уявлення в змозі витіснити або придушити менш інтенсивні.
3. Увага як результат емоції (Дж. Міль). Дана теорія отримала найбільше визнання в англійській асоціативній психології. Вона базувалась на ствердженні залежності уваги від емоційного забарвлення уявлення.
4. Увага як результат апперцепції, тобто як результат життєвого досвіду індивіда.
5. Увага як особлива активність духу. Прихильники даної позиції приймають увагу за первинну і активну здатність, походження якої невідоме та ін.
. Отже, фізіологічним підґрунтям уваги є збудження, яке виникає в корі великих півкуль головного мозку під впливом подразнень, які на нас діють. Ця взаємодія відбувається на основі встановленого Якщо людина зосередила увагу на якомусь предметі, то це означає, що даний предмет викликав збудження у відповідній ділянці кори великих півкуль головного мозку, решта ж ділянок кори виявилася загальмованою, внаслідок чого людина нічого не помічає, окрім даного предмета.