8.Шкільна тривожність молодших школярів; її діагностика та корекція

Вступ дитини до школи пов’язаний із виникненням найважливішого особистісного новоутворення - внутрішньої позиції школяра. Внутрішня позицій - це той мотиваційний центр, який забезпечує спрямованість дитини на процес навчання, її емоційно-позитивне ставлення до школи, прагнення відповідати образу гарного учня. У тих випадках, коли найважливіші потреби дитини, які відображають її внутрішню позицію школяра, не задоволені, дитина починає переживати стійке емоційне неблагополуччя: постійне очікування невдач у школі, поганого ставлення до себе з боку вчителя та, однокласників, страх перед школою, прагнення не відвідувати її.

Тривожність визначається як індивідуальна психологічна особливість, що полягає у підвищенні схильності відчувати занепокоєння у всіляких життєвих ситуаціях, у тому числі й у таких, котрі об’єктивно до цього не призводять.

Початком для тривоги виступає почуття хвилювання. Воно виявляється в тому, що дитина боїться відповідати, не може знайти потрібних слів,, говорить тихим голосом, дрижить або замовкає. Всередині все холодіє, починає щеміти серце, долоні стають вологими. Дитина в стані хвилювання може здійснювати багато зайвих рухів або, навпаки, стає непорушною.

Шкільна тривожність може бути викликана , цілою низкою різноманітних причин.

Соціальна позиція школяра, яка накладає на дитину почуття відповідальності, обов’язку, може спровокувати появу у дитини страху “бути не тим”. Молодший школяр боїться не встигнути, запізнитися, зробити не те, не так, бути покараним або засудженим. Саме в молодшому шкільному віці страх “бути не тим” досягає максимального розвитку. Пояснюється цей факт тим, що учні початкової школи серйозно ставляться до своїх обов’язків школяра, надзвичайно переживають із приводу.оцінок. .

Першокласники, які з різних цричин не можуть успішно виконувати навчальне навантаження, поступово потрапляють у розряд невстигаючих, що в свою чергу призводить до появи неврозів та боязні школи.

Діти, які не набули до початку навчання в школі необхідного досвіду спілкування з дорослими та однолітками, стають невпевненими в собі, починають боятися не виправдати очікувань дорослих, відчувають труднощі адаптації в шкільному колективі і страх перед вчителем. В основі цього страху лежить боязнь зробити помилку, стати посміховиськом. Більше за все такі діти бояться відповідати перед дошкою.

Деякі діти бояться зробити помилки під час підготовки домашніх завдань. Це відбувається в тих випадках, коли батьки постійно перевіряють домашні завдання своїх дітей й надзвичайно драматично ставляться до їх помилок. Навіть якщо батьки й не карають дитину, однак психологічне покарання все ж таки присутнє.

Тривожні молодші школярі надзвичайно чутливі до результатів власної діяльності, вони бояться невдач. Але, поряд із цим, їм важко оцінити результати власної діяльності. Вони не можуть самостійно визначити правильно чи не правильно вони щось зробили, саме тому вони чекають, що це зробить дорослий. Таке особливе ставлення до успіхів та невдач, з одного боку, підвищує травматичну ймовірність невдач, які діти з високою шкільною тривожністю найчастіше пояснюють власною неповноцінністю, відсутністю здібностей. З іншого боку, таке ставлення робиггь дитину надзвичайно залежною від дорослих.

У молодшому шкільному віці оцінка - не просто оцінка конкретного результату діяльності. Вона суб’єктивно сприймається дитиною як оцінка її особистості. Якщо дитині говорять: “Ти поганий тому, що ти погано навчаєшся”, тоді у неї виникає внутрішній конфлікт, який супроводжується почуттям невпевненості, невизначеності та різними страхами.

Бувають випадки, коли страх перед школою викликається конфліктом із однолітками або коли дитина боїться агресії з їх боку. Особливо такі випадки є характерними для емоційно чутливих й педагогічно занедбаних дітей.

Отже, тривога та більшість страхів у молодшому шкільному віці лежать у сфері навчальної діяльності і взаємостосунків з оточенням. Шкільні страхи та тривога не тільки створюють умови для виникнення психологічного дискомфорту, але й сприяють розвитку дитячих неврозів.

Виявити шкільну тривожність та страхи молодших школярів можна за допомогою спеціальних методик:

Тест дитячої тривожності (Р.Теммл, М.Дорки, В.Амен). Методика дозволяє оцінити ставлення дитини до певних соціальних ситуацій, надає інформацію про характер взаємостосунків, які склались у дитини з іншими людьми. Матеріал тесту - 14 малюнків із зображенням типових для дитини ситуацій (гра з іншою дитиною; дитина йде від батьків, які дивляться телевізор; ровесник відбирає у дитини іграшку та інш.), головний герой зображений без обличчя. Для дівчаток і хлопчиків подано різні варіанти малюнків. Під кожним малюнком - два додаткові зображення голови дитини: одна з усміхненим обличчям, друга - із сумним. Завдання обстежуваного - добрати відповідне до ситуації обличчя і пояснити чому. За кількістю емоційно негативних виборів і аналізом пояснень дитини визначається її рівень тривожності.

Опитувальник шкільної тривожності Фїлліпса складається з S8 питань, на які треба дати відповідь „так” або „ні”. Питання визначають, як себе дитина почуває у школі, чи хвилюється , виконуючи різноманітні навчальні завдання. Обробка результатів відбувається за кількістю відповідей,

які не співпадають з клюнем. Тривожність учня визначається за такими шкалами (показниками): ‘

• загальна тривожність у школі;

• переживання соціального стресу;

• фрустрація потреби у досягненні успіху;

• страх самовираження;

• страх ситуації перевірки знань;

• страх невідповідності очікуванням інших;

• низька фізіологічна опірність стресу;

• проблеми і страхи у стосунках з учителями.

Для корекції шкільної тривожності у учнів перших класів, необхідна:

1. Пом’якшити, знизити силу потреб, які пов’язані з внутрішньою позицією школяра. Крім того, треба пам’ятати, що гіпертрофовані потреби породжують бурхливі емоційні реакції та ускладнюють формування продуктивних навичок діяльності та спілкування.

' 2. Розвинути або збагатити навички поведінки, діяльності, спілкування для того, щоб нові навички (більш високого рівня) дозволили дітям відмовитися від неправильно сформованих способів реалізації мотиву, щоб діти могли вільно обирати продуктивні форми.

• Максимально закріпити конкуруючі утворення - впевненість у собі, позитивні емоції тощо.

• Проводити роботу, спрямовану на зменшення напруги в шкільних ситуаціях.

Методи та прийоми корекції шкільної тривожності (А.Н.Прихожан)

1. Метод послідовної десенсибілізації. Суть його полягає в тому, що дитину вміщують у ситуації, які пов’язані з існуючими страхами чи тривогою.

2. Метод “реагування” тривоги, страху, напруги. Здійснюється за допомогою гритдраматизації “в дуже страшну школу”. Крім того можна використовувати прийоми “малювання шкільних страхів”, “розповіді про шкільні страхи”. У ході такої роботи психолог повинен схвалювати спроби гумористичного та карикатурного зображення ситуацій. .(

3. Спеціальні оцінки: максимально розгортаються критерії певної оцінки, зауваження, схвалення (тобто, використовується змістовна оцінка) й одночасно звужується й конкретизується сфера дії оціночного судження (оцінюється не вся діяльність, а її окремі елементи, особливо успішні). При цьому необхідно підтримувати в класі атмосферу прийняття, безпеки, щоб тривожна дитина відчувала, що її приймають і цінущь. Важливим виступає формування подібного ставлення не- тільки до оцінки, але й до успіху, неуспіху - до будь-якого результату, коли цей результат сприймається дитиною як орієнтир на шляху оволодіння зданиями та вміннями. Для цього можна використовувати жартівливі змагання, в яких, перемога або поразка не вимагають значних зусиль, і які легко переходять від. однієї дитини до іншої.

4. Напрацювання конструктивних способів поведінки в складних ситуаціях, оволодіння прийомами, які дозволяють подолати занепокоєння, страхи. Мова йде про техніки саморегуляції та аутотренінг.

5. Розвиток впевненості дитини в собі, розвиток самооцінки, прагнення до особистісного зростання.