14. Функції, напрями і основні завдання діяльності класного керівника. В чому полягає робота класного керівника з класом та індивідуальна робота з учнями? За яких умов сучасний кл. керівник може успішно впливати на батьків, здійснювати цілеспрямований вплив на сімейне виховання?

Функції, напрями і основні завдання діяльності класного керівника.

Класний керівник – це педагог, який за дорученням керівництва школи здійснює керівництво первинним дитячим колективом. Він має виконувати такі функції: діагностичну, організаторську, виховну, координаційну, стимулюючу функції. Діагностична функція - передбачає вивчення класним керівником учнів свого класу. Організаторська функція - полягає в умінні залучати колектив класу до різних видів виховної діяльності. Виховна діяльність класного керівника передбачає підготовку і проведення запланованих виховних заходів. Координаційна функція - полягає у спрямуванні класним керівником виховних зусиль усіх педагогів, батьків і представників громадськості на позитивні результати у вихованні учнів. Стимулююча функція - полягає у своєчасному виявленні зрушень на краще в розвитку кожного учня класу і відповідному заохоченні його до наступних корисних дій і вчинків.

КК здійснює свою роботу в таких напрямках: 1) виховна робота з класом 2) підтримання зв’язків з батьками 3) зв’язки з позашкільними виховними закладами 4) підтримання зв’язків з громадськими організаціями.

На нього покладається розв'язання таких завдань: виховання в учнів культури поведінки, формування в них високих моральних якостей; забезпечення єдності педагогічних вимог з боку сім'ї і школи; організація в разі потреби допомоги учням (навчальної, матеріальної, моральної); проведення заходів, які передбачають зміцнення здоров'я учнів; організація суспільно корисної праці учнів, ведення документації класу; будування взаємин з учнями та їхніми батьками на демократичних засадах, співробітництві, сприяння розвитку самоврядування учнів.

В чому полягає робота класного керівника з класом та індивідуальна робота з учнями?

Дослідження процесів розвитку школярів має тривати впродовж усіх років навчання. Вивчення особливостей школярів та їх колективів завжди має бути спрямоване на розв’язання конкретних педагогічних завдань. Вивчаючи учнів, слід акцентувати увагу на позитивних а не на негативних рисах характеру та поведінки. Робота класного керівника з класом полягає у проведенні класних годин, бесід, проведення різноманітних свят, відвідування різних позашкільних закладів. Індивідуальна робота класного керівника полягає у вивченні кожного учня, його особливостей, проведення різних тестів, бесід, анкетувань, спостережень та інше.

За яких умов сучасний кл. керівник може успішно впливати на батьків, здійснювати цілеспрямований вплив на сімейне виховання?

Коли говорять про професійний рівень педагога, завжди прагнуть дати уявлення про стиль його взаємин з батьками учнів.

Робота педагогічних колективів шкіл з батьками здійснюється в двох напрямках: організаційна робота школи із сім'єю та підвищення педагогічної культури батьків.

В організаційній роботі школи з батьками доцільним є поєднання індивідуальних та групових форм роботи.

Індивідуальними формами роботи вчителя з батьками є: відвідування сімей учнів удома, бесіди з батьками учня, листування тощо.

1) Відвідування сім'ї учня вчителем. Учитель відвідує сім'ю учня з метою налагодження контактів з батьками, з'ясування загальної та педагогічної культури сім'ї, умов життя учня, консультування щодо єдиних вимог до дитини, обговорення відхилень у її поведінці, вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання, залучення батьків до участі в роботі школи тощо. Відвідувати батьків учнів можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний візит учителя викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як їх усунути. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.

2) Індивідуальні бесіди з батьками відбуваються як за ініціативою самих батьків, так і за ініціативою педагога. Не можна проводити бесіду з батьками у присутності дитини. Перевагою індивідуальної роботи є те, що наодинці з учителем батьки відвертіше розповідають про свої проблеми та труднощі у вихованні дітей. Дорослі мають бути переконані, що їхня бесіда з учителем залишиться між ними. Індивідуальне спілкування з батьками дає вчителю можливість вибрати правильний підхід до дитини.

3) Листування передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність та відповідальність.

Основними колективними формами роботи з батьками є класні батьківські збори, бесіди, сімейні свята в класі.

На класних батьківських зборах заслуховуються повідомлення з різних питань виховання, підбиваються підсумки роботи з учнями за семестр, рік; вирішуються організаційні та господарські питання. Класні батьківські збори слід проводити раз на семестр.Бесіда з батьками передбачає жвавий обмін думками, участь у ній кожного з батьків.

15. Поняття педагогічної майстерності та її складові. Зміст педагогічної культури вчителя. Реалізація творчого підходу у професійній діяльності.

Майстерність учителя можна розглянути як найвищий рівень педагогічної діяльності, як вияв творчої активності особистості педагога. Коли ж ми прагнемо усвідомити витоки розвитку майстерності, зрозуміти шляхи професійного самовдосконалення, доцільно сформулювати визначення цієї педагогічної категорії так: педагогічна майстерність – це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі. Тобто, це високе та постійне мистецтво навчання і виховання, яке властиве кожному вчителеві, працюючому по призначенню та який любить дітей. Педагог – майстер своєї справи – це спеціаліст високої культури, який глибоко знає свій предмет, який розуміється на питаннях дитячої психології і володіє методикою навчання і виховання дітей.

Структура педагогічної спрямованості являє собою гуманістичну спрямованість діяльності вчителя, професійну компетентність вчителя, педагогічні здібності і педагогічну техніку. Отже, щоб учитель діяв творчо, він повинен мати певне внутрішнє опертя, певні властивості, риси, розвиток яких забезпечить професійний саморозвиток педагога, а через нього – і розвиток учня.

Треба завжди пам’ятати правило: якомога більше вимог до вихованця, якомога більше поваги до нього».

Майстерність і мистецтво виховання особистості полягає в умінні педагога відкрити буквально перед кожним, отже й перед найпосереднішим, найважчим вихованцем ті сфери розвитку його духу, де він може досягти вершини, виявити себе, заявити про своє «Я», почувати себе не обділеним, а духовно багатим. А для того, щоб оволодіти таким вмінням потрібно спрямовувати власні зусилля на підвищення власної культури праці і насамперед культури мислення, шляхом самоосвіти. Без індивідуальної думки, без допитливого погляду на власну працю неможлива жодна методична робота.

Чим більше ми вивчаємо і спостерігаємо досвід своїх старших колег, тим необхідніші нам самоаналіз, самоспостереження, самовдосконалення та самовиховання. І на основі самоспостереження, самоаналізу у нас народжуватимуться власні педагогічні ідеї.

24. Школа, освіта і виховання в Київській Русі (9-12ст.). Педагогічні пам’ятки 10-13 ст. в Київській Русі та в Руських князівствах. В чому полягає значення усної народної творчості, національних традицій?

Школа, освіта і виховання в Київській Русі (9-12ст.).

Існування писемності на Русі в язичницький період, очевидно, підтримувалось як індивідуальним, так і груповим навчанням грамоти. До прийняття християнства перші школи були двох типів: – язичницькі школи; – християнські школи. Розвиткові освіти і шкільництва на Русі сприяло запровадження християнства. Воно прилучило Русь до античної культури і науки, зблизило її з багатьма країнами Європи.Перше офіційне свідчення про появу шкіл на Русі датується 988 р. і пов’язане воно з хрещенням Русі. У "Повісті временних літ" вказується, що князь Володимир відкрив у Києві при Десятинній церкві школу "книжного вчення". Школи "книжного вчення" – школи підвищеного типу. Як правило, тут викладалося "сім вільних мистецтв". Особливістю таких шкіл було те, що навчання здійснювалось за привнесеною християнством книжною системою, де головною була робота з книгою, з текстом. Вслід за відкриттям школи Володимиром у 988 р., де було 300 дітей, древні літописи зберегли свідчення про відкриття ще ряду шкіл на Русі. На ХI ст., коли припадає період розквіту Київської Русі, тут склалася така система шкіл і виховання: школи "книжного вчення", монастирські школи, школи грамоти, кормильство, жіночі школи. Ці школи готували своїх вихованців до діяльності у різних сферах державного, культурного та церковного життя А це розширювало рамки пізнання і можливості освіти. Причинами, які сприяли розповсюдженню грамотності й шкільництва на Русі, були: – про освіту турбувалася не лише і не стільки церква, а й князівська (світська) влада; – навчання в школах проводилось рідною мовою (слов’янською); – існувала самоосвіта, майже невідома на Заході того часу; – школа була відкрита для широких мас, хоч мова про всеобуч не йде; – школа в Київській Русі була доступна для дівчат; – давньоруські школи за своєю організацією були більш демократичними, тут дисципліна мала більш м’який характер, ніж у західноєвропейських школах.

Педагогічні пам’ятки 10-13 ст. в Київській Русі та в Руських князівствах. В чому полягає значення усної народної творчості, національних традицій?

В 10-13 ст. на русі існували дві групи педагогічних пам’яток. Одну з них складали пам’ятки усної народної творчості. Народними педагогічними ідеями були пройняті фольклор, обрядовість, побутові традиції та звичаї. Другу групу складали перекладні та оригінальні письмові пам’ятки, які представляли офіційну педагогічну думку. Це – учительна література у вигляді повчань і слів, житія святих, збірники релігійно моральних статей. Перекладна літературна памятка – «Ізборник»(1073,другий вийшов 1076). Найдавнішою оригінальною письмовою пам’яткою Київської Русі було «Слово про закон і благодать» Іларіона,написане між 1037-1050 рр.