2.Психологічний супровід формування особистості дошкільників

Дошкільний вік є початковим етапом формування особистості. Провідним видом діяльності є сюжетно-рольова гра, завдяки якій відбувається первинна орієнтація у смислах і мотивах людської діяльності, виникає усвідомлення соціальної ролі, місця в системі відносин дорослих.

У дошкільному віці з’являється можливість керувати власною поведінкою. Засвоєння дитиною норм та правил, уміння співвіднести свої вчинки з цими нормами поступово призводить до формування перших проявів довільної поведінки. '

Підвищенню цілеспрямованості дій сприяє усвідомлений дітьми обов’язковості завдань і вимог, що ставлять дорослі. Засвоєння, прийняття вимоги і використання її у якості регулятора поведінки є головним механізмом формування особистості дошкільника.

У ролі найважливіших особистісних новоутворень виступають:

• самосвідомість — центральне новоутворення дошкільників (об’єктами самопізнання дитини стають окремі частини тіла, дії, мовні акти, вчинки, переживання та особисті якості);

• супідрядність мотивів (яка виявляється не тільки в боротьбі, але й ієрархічній будові мотиваційної системи. В цей період спостерігається переважання особистих мотивів. Поступово формуються суспільно-значимі мотиви);

• виникнення емоційного передбачення наслідків своєї поведінки;

• розвиток самостійності;

• розвиток самооцінки (дитина спочатку оцінює дії інших, а потім -г власні. Самооцінка практично завжди співпадає із зовнішньою оцінкою. У цілому вона є завищеною. Самооцінка формується на основі оціночних суджень дорослих);

• ускладнення та усвідомлення власних переживань;

• виникнення нових почуттів (моральних).

З трьох до семи років самосвідомість дитини розвивається настільки, що можна говорити про дитячу особистість, для якої є характерними певні стильові риси, особистісні якості.

Основні завдання психолога, який працює з дітьми дошкільного віку, пов’язані з психологічним супроводом природного розвитку дитини, яке включає розвиток довільності психічних процесів, функцій, поведінки.

Напрямки роботи психолога з дошкільниками:

Формування довільності психічної саморегуляції та самоконтролю. Під саморегуляцією та самоконтролем розуміємо можливість дитини керувати своїми емоціями та діями, вміння моделювати й приводити у відповідність свої Почуття, думки, бажання та можливості. Довільна саморегуляція здійснюється на рівні слів, понять, вольових зусиль, внутрішніх планів, уявлень про кінцевий результат діяльності, яка планується.

Для тренування психічної довільності необхідно: 1) на першому етапі сприяти розвитку самовідчуттів, саморозуміння, самосвідомості; 2) на другому - розвивати уміння змінювати свою психічну діяльність у бажаному напрямку.

Робота психолога в емоційній сфері. Мова йде про розвиток:

• уміння довільно спрямовувати увагу на власні емоційні відчуття;

• уміння розрізняти та порівнювати емоційні відчуття, визначати їх характер (приємно, неприємно, страшно тощо);

• уміння одночасно спрямовувати свою увагу на м’язові відчуття та на експресивні рухи, які супроводжують емоції дитини та оточуючих;

• уміння довільно демонструвати емоції за зразком.

У сфері спілкування психологічний супровід необхідно спрямовувати на розвиток:

• уміння фіксувати, розрізняти і розуміти емоційні стани інших людей;

• співчувати (тобто розуміти позицію партнера і відчути його емоційний

стан);

• уміння відповідати адекватними почуттями (тобто, у відповідь на емоційний стан партнера виявити такі ж почуття, що принесе взаємне задоволення);

• уміння узгоджувати свої мотиви, інтереси, дії, вчинки з відповідними проявами партнера (партнерів) по спілкуванню;

• уміння знаходити спільне рішення, спосіб розв’язання проблеми.

У поведінці, яка є зовнішнім виявом стану сформованості особистішої сфери дитини, слід звернути увагу на такі прояви:

• уміння визначати конкретні цілі своїх вчинків;

• уміння добирати із багатьох можливих і знаходити найоптимальнїші засоби досягнення цілей;

• уміння перевіряти ефективність обраних шляхів досягнення цілей, переконуватись у їх правильності;

• уміння передбачити кінцевий результат своїх дій і вчинків;

• уміння брати на себе відповідальність.

Для виявлення особливостей особистості дошкільника рекомендується використовувати такі методичні прийоми:

Опосередкована діагностика за допомогою зовнішньої, експертної оцінки - опитування дорослих (батьків, вихователів); різноманітні форми спостереження за поведінкою дитини.

Досить обмежені можливості опитування, інтерв’ю, що обумовлено низьким рівнем самосвідомості дошкільника.

Широке використання проективних, малюнкових методик, наприклад, „Малюнок сім’ї”, „Намалюй людину”, „Будинок. Дерево. Людина” тощо.

Методика формування позитивної поведінки дошкільників, через яку відбувається становлення провідних компонентів структури особистості ґрунтується на врахування природних потреб і провідної діяльності дитини в цей період. Вона включає психогімнастику, емоційно-комунікативний та поведінковий тренінг, аутотренінг, елементи групової психотерапії. Заняття проводяться у формі ігор-драматизацій. В остання роки широкого розповсюдження набули артгерапевтичні засоби роботи з дітьми: малюнкова терапія, музико- і танцювальна терапія, казкотерапія, пісочна терапія.

За сприятливих умов психічного розвитку на кінець дошкільного віку почуття й переживання дітей ускладнюються, диференціюються. Зберігаючи емоційність, дитина втрачає дитячу безпосередність. Підвищується самоконтроль, з’являється почуття провини, справедливості чи несправедливості, моральні переживання - все це стане категорією совісті у молодшому шкільному віці. У них виражена потреба у визнанні, схваленні, підтримці, любові. Причому ці почуття дедалі більше переносяться на однолітків, створюючи складну систему групових відносин. Розвивається вміння ставити себе на місце іншої людини і певною мірою уявляти її почуття та переживання. Розвиток рефлексії та емпатії збагачує внутріщній світ дитини, насичує новим змістом її спілкування, робить поведінку соціально спрямованою.