29.Особливості спілкування у ранньому юнацькому віці. Психологічна допомога у вирішенні проблем спілкування старшокласників

У юнацькому спілкуванні вирізняються дві протилежні тенденції: розширення сфери міжособистісних стосунків, з одного боку, і прагнення до індивідуалізації - з іншого. Перша тенденція виявляється у розширенні соціального простору: у зростанні кількості осіб, з якими спілкується молодь, постійні нові знайомства, пов’язані насамперед з проведенням дозвілля, і в особливому феномені - постійній готовності до нових контактів. Друга тенденція - індивідуалізація стосунків, - полягає у жорсткій вибірковості у особистісних симпатіях, максимальній вимогливості до найближчого оточення. Ці особливості юнацького спілкування реалізуються у відповідних потребах і викликають глибокі переживання.

Потреба у приналежності до певної групи є причиною участі старшокласників у різноманітних молодіжних угрупуваннях, в основному, неформальних. Часто такі спілки об’єднуються за певними вподобаннями, смаками, цінностями, створюють свою власну субкультуру (рокери,, ранки, „фани” і т.д.), можуть носити асоціальний характер.

Спілкування з однолітками стає інтимно-особистісним (дружба, кохання). Старшокласники прагнуть розкрити другу-однолітку свій внутрішній світ, поділитись найпотаємнішим; з другом обговорюються проблеми, розчарування, взаємини з однолітками протилежної статі.. Змістом спілкування стає реальне життя, а інформація, що передається другу, - секретною. Спілкування з однолітками відрізняється особливою інтенсивністю, довірою, відвертістю. Тому стає зрозумілим, чому так важко переживаються невдачі у спілкуванні.

Основою вибору друга є відображення неусвідомлених потреб старшокласника: підтвердження свого „Я”, прагнення до ідентифікації з другом, пошук психологічного захисту, зразків для наслідування тощо. Юнаки у дружбі - безкомпромісні, вимогливі, вони будують відносини на певних моральних нормах і правилах.

Неабияку значущість набуває у ранньому юнацькому в]ці пошук кохання. Юнацтво мріє про велику любов, чекає на неї. Кохання передбачає більшу міру інтимності, ніж дружба; вона ніби включає у себе -Дружбу і потребу в інтимній близькості, пов’язану з фізичним подорослішанням. І саме кохання є однією й найгостріших проблем у цьому віці.

Вікові особливості виявляються також у сфері спілкування з дорослими. Вже у підлітковому віці простежується прагнення звільнитись від опіки батьків, перебудувати відносини з ними на основі рівності, у ранній юності продовжується автономізація особистості. Розрізняють поведінкову автономію (право самостійно вирішувати питання організації життєдіяльності, розподілу часу), емоційну автономію (право мати власні вподобання, прихильності, смаки) і нормативну автономію (право мати власні думки, погляди, переконання). Зіткнення з батьківськими бажаннями, установками, цінностями призводить до сімейних конфліктів і виражається як протидія нав’язаним думкам, заперечення авторитетів, існуючих соціальних норм.

Доведено, що при конструктивному стилі відношень у родині звичайно встановлюються довірливі стосунки старшокласників з батьками, до того ж юнаки ще потребують життєвого досвіду та допомоги дорослих, тому сім’я стає тією малою соціальною групою, де вони відчувають себе спокійно та впевнено. З батьками вони обговорюють життєві перспективи, особливо професійні, відносини з іншими, проблеми самовизначення.

За даними опитувань, більшість старшокласників не задоволені своїми відносинами з учителями, але відчувають гостру потребу у щирих, відвертих стосунках з ними. Ставлення до вчителів стає , більш .складним і диференційованим: в образі вчителя старшокласники чітко розрізняють рівень професійної компетентності, педагогічну майстерність і особистісні якості. Головна перешкода налагодженню позитивних стосунків вчителів і старшокласників - „навчання-центризм” (І.С.Кон), який не дозволяє вчителю ,, бачити у вихованцях не лише учнів, але й особистостей у їх своєрідності, індивідуальності.

Труднощі, що виникають упродовж взаємодії юнака із іншими людьми, мають прояв у трьох загальних сферах: спілкування у родині, спілкування із вчителями і однолітками. їх можна визначити наступним чином:

• несформованість навичок спілкування (замкненість, сором’язливість, зверхкомунікабельність);

неадекватне розуміння сутності вищих людських почуттів, відношень товаришування і кохання;

• домінування егоїстичних тенденцій, деформоване розуміння справедливості;

• надкритичність, скептицизм у сприйнятті думок інших людей, висловлень;

• неприйняття позицій і вимог дорослих, відсутність поваги й визнання авторитету у ставленні до них;

• неадекватні претензії на статус та ролі у різних групах;

• яскраво виражені тенденції до “самодемонстрації”;

• прояв юнацького максималізму у ставленнях до оточуючих.

Для визначення означених труднощів, окрім спостереження, бесіди, експертних оцінок, необхідно використовувати соціометрію, референтометрію, метод незакінчених речень, опитувальники, що визначають компетентність у спілкуванні (наприклад: опитувальник міжособистісних стосунків індивіда T.JIipi, тест-опитувальник мотивації афіліації А.Мехрабіана, методика діагностики спрямованості особистості Б.Басса, методика діагностики стратегії поведінки в конфлікті К.Томаса та інш).

Щодо корекційної роботи, то психолог тут працює як за зверненнями самих старшокласників, так і з власної ініціативи, пам’ятаючи, що деякі проблеми можуть не усвідомлюватись учнями. Для їх подолання використовується широкий спектр форм і методів роботи: індивідуальне і групове консультування, організація занять соціально-психологічного тренінгу, безпосередній вплив на життєдіяльність школяра за участю вчителя, батьків). Психолог допомагає старшокласнику розібратись у своїй проблемі, усвідомити її, добрати адекватні і доступні шляхи усунення або зниження інтенсивності проблеми, сприяє відновленню нормальних стосунків старшокласника з оточенням. Іноді для активної цілеспрямованої роботи він залучає вчителів і батьків проблемного учня, робота (консультативна, корекційна) проводиться разом з ними.