26.Формування світогляду у ранній юності. Психологічна допомога старшокласникам у формуванні світоглядних установок

Рання юність - сензитивний і у той же час вирішальний період у формуванні світогляду. Зрозуміло, що його основи закладаються раніше, з дитинства, але тільки у старших класах виникає можливість і потреба звести усі особистісні погляди, уявлення, принципи у єдину цілісну систему, яка дозволяє зрозуміти навколишній світ, ставлення до нього, усвідомити своє місце у цьому світі. Світоглядні позиції у ранній юності будуються на досягненнях інтелектуального розвитку, рефлексії, що веде до формування власних переконань. Формування світогляду особистості - вищий рівень її соціалізації, коли старшокласник пізнає, відображає навколишній світ у формах переконань, установок, ідеалів.

Першим показником становлення світогляду є зростання пізнавального інтересу до найбільш загальних принципів світу, універсальним законам

• існування природи і людського буття. Нерідко актуалізація таких питань приймає наївні форми „філософствування”, схильності до демагогії, але за цим стоїть фундаментальна потреба узагальнити розрізнені відомості і факти, які накопичені старшокласником в результаті навчання та власного життєвого досвіду. „Відсутність інтересу юнака до вічних проблем неприродна, вона загрожує бездумним існуванням” (М.Вовчик-Блакитна).

Вироблення світогляду не зводиться до пізнавальної активності. Центральне місце у цьому процесі посідає вирішення докорінних соціально- моральних проблем, частіше всього таких, які пов’язані з питаннями про сенс життя. ВоНо зароджується спочатку у вигляді неясної мрії, а потім виростає в уявлення про певну життєву перспективу, майбутнє самовизначення, життєвий ідеал тощо. Смисло-життєві роздуми в юнацькому віці спрямовані у майбутнє, на пізнання свого життєвого призначення. У цьому віці питання про сенс життя („Для чого жити?”) не відділяється від уявлень про життєві цілі („Що робити?”).

Потреба у сенсі життя проявляється у тому, що без появи у старшокласника цінностей, які визначають сенс існування, його життєдіяльність не відповідає власним можливостям, не спрямована у майбутнє і негативно ним оцінюється. Нереалізована потреба пошуку сенсу життя проявляється у станах напруги і може призвести до виражених нервових розладів.

Потяг до пошуку та реалізації юнаком смислу життя В.Франкл розглядає як природну потребу, притаманну усім людям, як основний двигун поведінки та розвитку особистості. Учений у своїх дослідженнях показав, що „ відсутність сенсу життя породжує вже в юності стан „ноогенного неврозу” - відчуття пустоти, що призводить до виникнення думок про самогубство або до самого самогубства.

Старшокласники активно засвоюють світоглядні положення, вивчаючи різні предмети, читаючи літературу, дискутуючи з ровесниками. Пошуки сенсу свого існування у найбільш узагальненому вигляді виявляються у роздумах старшокласників про себе та своє місце у житті. Смисли не можуть даватися готовими, вони повинні знаходитися в результаті власних пошуків. Шукаючи і формуючи сенс життя, юнак реалізує себе, стає зрілою людиною. Але потреба знайти його переживається далеко не усіма.

Роль педагога і психолога в роботі зі старшокласниками полягає, в першу чергу, у проведенні роз’яснювальної, просвітницької роботі. Учні повинні зрозуміти: якщо у людини немає сенсу в житті, наявність якого зробила б її щасливою, вона намагається здобути відчуття щастя, насолоди, відкидаючи необхідність сенсу життя, чим робить страшну помилку. Чим сильніше людина відчуває потяг до насолоди, тим швидше розчаровується, у житті. В нормі насолода ніколи не виступає метою людських прагнень. Вона є побічним ефектом досягнення мети-цінності. Якщо людина робить щастя предметом Своїх прагнень, вона втрачає з поля зору причини для щастя,, і щастя зникає.

Економічна і політична ситуація не може не позначитися на світоглядних позиціях молоді. Дехто занадто швидко стає реалістом, позбавляючи себе юнацького романтизму, етапу мрійництва і шукані “X дехто, навпаки, відкидає усілякі уявлення про реальну дійсність, намагаючись бути незалежним від соціуму, створюючи власні норми і правила існування, бути „вільним створінням всесвіту” (Т.Титаренко). Такі молоді люди тяжіють переважно до східних релігій, до специфічних психологічних практик введення себе у змінені стани свідомості. Відтак психологові, який працює з юнаками, не обійтися без знанйя ідеології кришнаїтів, буддизму, конфуціанства, молодіжних і релігійних течій, якщо він хоче зрозуміти той загальний контекст, котрий обумовлює загострення певних світоглядних проблем.

Світоглядні пошуки ранньої юності нерідко супроводжуються переоцінкою цінностей, внутрішніми суперечностями і конфліктами. На думку І.Дубровіної, на увагу психолога заслуговують як ті старшокласники, у кого потреба знайти сенс життя супроводжується сильними емоційними переживаннями, так і ті, хто цими проблемами не переймається взагалі.

Діагностична робота психолога повинна бути спрямована на виявлення ціннісних орієнтацій, потреб, переконань особистості. Це допоможуть зробити спеціально організовані бесіди, дискусії, анкети; методики діагностики ступеня задоволеності основних потреб, дослідження ціннісних орієнтацій (М.Рокіч), ТАТ та інш.

Слід мати на увазі, що психолог під час консультації не зможе розкрити юнаку сенс його життя, вказати подальший шлях, — це повинен зробити сам старшокласник. Тут важливо з’ясувати, у чому саме полягають труднощі даної особистості, спрямувати зусилля на те, щоб допомогти їй подолати дійсні або уявні проблеми, краще зрозуміти навколишній світ і самого себе, стати в дійсності самим собою.

На допомогу школярам у пошуках сенсу життя прийдуть також факультативні заняття, гуртки з філософії, логіки, тренінгові програми' розвитку здатності до створення часової перспективи.