25.Психологічні труднощі формування особистості у ранньому юнацькому віці. Їх виявлення та психологічна допомога у подоланні

Юність - завершальний етап формування особистості. За віковою періодизацією юнацький вік поділяють на дві частини: рання юність (14,5-15 — 17 років) та старший юнацький вік (18-25 років).

Старший школяр стоїть на порозі виходу у самостійне життя. Тому рання юність - це вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої людини. Важливі завдання юнацького віку - вибір професії, підготовка до трудової діяльності, підготовка до вступу у шлюб та створення власної сім’ї. Л.Божович підкреслює, що саме це створює нову соціальну ситуацію розвитку.

Ранній юнацький вік має вирішальне значення в розвитку особистості, накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність життєвого шляху особистості в цілому, тому він є тим афективним центром життєвої ситуації, навколо якого починає обертатись уся діяльність і всі інтереси старшокласника. Цей завершальний етап формування особистості в школі найбільш повно виявляє ціннісно-орієнтаційну діяльність школяра, розвиває особистісну рефлексію, певний рівень домагань.

Перед старшим школярем постає необхідність особистісного самовизначення, вибору свого життєвого шляху як завдання найважливішої життєвої значущості. Вибір професії стає психологічним центром ситуації розвитку старшокласника. Старші школярі дивляться на теперішнє уже з позиції майбутнього.

Високого ступеня зрілості, диференціації і стабільності досягає моральна свідомість, яка характеризується переходом на новий рівень - конвенціональний: старшокласники починають усвідомлювати морально- етичні проблеми, над якими задумуються дорослі. Моральне самовизначення старшокласників опосередковується не тільки процесами пізнання, а й міжособистісними стосунками, виникненням інтимних відносин з особами протилежної статі.

Соціально-психологічна специфіка юності полягає в тому, що саме в ці роки відбувається активний процес набуття досвіду спілкування, становлення світогляду, завершується формування соціальних установок. І хоча погляди старшокласників не завжди правильні, зате вони часто-густо вирізняються стійкістю й послідовністю.

Соціально-психологічним феноменом старшого шкільного віку можна вважати вибір особистіших цінностей та індивідуальної лінії поведінки, яка ними визначається. Великою мірою зміст юнацьких цінностей залежить від культурного контексту й історичного періоду, за якого живе молоде покоління. Ті бурхливі соціальні події, що відбуваються у нашій країні, змушують юнаків та дівчат самостійно робити вибір, орієнтуватись у всьому й займати незалежні позиції. Саме тому порівняно з минулими поколіннями теперішні старшокласники характеризуються більш тверезим, розумно- практичним поглядом на життя, незалежністю й самостійністю. Порівняно з ціннісними перевагами старшокласників 70 - 80-х років XX століття, для сучасних учнів характерна зміна змісту ціннісних пріоритетів, зміна розуміння смислу певних цінностей.

Хоч юнацтво вважається найкращим часом, спеціальні дослідження доводять, що у цьому віці фіксуються найнижча задоволеність смислом свого життя, найгостріша невпевненість у собі, стан тотальної невизначеності. Людина .стоїть на порозі нового, дорослого, самостійногр життя, хоче зрозуміти своє призначення, знайти відповіді на запитання „Хто я?”, „Для чого живу?”, „Що робити у майбутньому?”.

Старшокласники часто самі звертаються до психолога, найчастіше - з такими проблемами: взаєморозуміння (з товаришами, батьками, вчителями, самим собою); вибору майбутнього (куди піти вчитись після школи, як жити далі); самовиявлення, самореалізації; усвідомлення власної індивідуальності та її неповторних рис; проблемами, пов’язаними з коханням, психосексуальними інтересами.

Ще Ш.Бюлер, вивчаючи юнацькі щоденники, визначила п’ять ключових проблем, з якими стикається майже кожен юнак. Це інтерес до власної особистості, почуття самотності, проблема часу, пошук ідеалу, жага кохання.

Найбільш інформативними діагностичними засобами з метою розкриття проблем раннього юнацького віку можуть бути бесіди, не стандартизовані (твори, щоденники) і стандартизовані самозвіти, методики дослідження особистісних рис та спрямованості особистості' (опитувальники, проективні методики).

Найчастіше психологічна допомога особистості в ранньому юнацькому віці надається через індивідуальні консультації. Слід враховувати, що усвідомлення власних проблем можуть бути фрагментарним, частковим. На поверхні може лежати одна проблема, з якою саме і звертається старший школяр, а насправді його турбує дещо інша життєва колізія, про яку він навіть не згадує, або згадує побіжно. Так, внутрішні конфлікти, протиріччя маскуються під конфлікти зовнішні, суперечки, непорозуміння з оточуючими. Незадоволення окремими рисами власного характеру - приховує страх перед майбутнім, а неадекватні прагнення щодо майбутнього життя - невпевненість у собі.

Добре зарекомендували себе і такі форми колективної роботи зі старшокласниками як групове консультування (обговорення, дискусії"), тренінг особистісного зростання, головною метою якого є розвиток особистості.

Основними шляхами оптимізацїї процесу соціалізації сучасних старшокласників можуть бути:

• залучення учнів до спеціально організованого, ціннісно насиченого навчально-виховного процесу; \

• роз’яснення старшокласникам^ моделей соціально схвальної поведінки, забезпечення їх чіткими життєвими орієнтирами;

• вивчення вікових та індивідуальних особливостей учнів, що впливають на процес соціалізації;

• систематична діагностика та профілактика особистісних деструкцій учнів старшого шкільного віку.

• усвідомлення педагогами та батьками індивідуально-типологічних особливостей юнаків та реалізація їх у комунікативній діяльності;

• формування в учнів мотивації досягнення в навчальній діяльності;

• формування життєвих перспектив та цілеутворення старшокласників;

• корекція комунікативних деформацій в учасників педагогічної взаємодії;

гуманізація відносин у батьківському, шкільному середовищі та в групі однолітків.