21.Неуспішність в підлітковому віці: причини, діагностика, подолання, профілактика

Типовою проблемою учнів середньої школи е зниження успішності учнів у порівнянні з молодшими школярами. Якщо серед молодших школярів неуспішність виявляється не так часто, то в підлітковому віці вона набуває масового характеру. За даними досліджень, лише незначна частина (до 4,7%) підлітків не відчувають труднощів у навчанні.

Характер учіння підлітків обумовлений у першу чергу віковими особливостями. Ставлення до навчальної діяльності і навчальна мотивація підлітків мають подвійний, і, навіть, парадоксальний характер. З одного боку, це період, який характеризується зниженням мотивації навчання, що пояснюється зростанням інтересу до навколишнього світу, який знаходиться за межами школи, а також захопленістю спілкуванням з однолітками. З іншого боку, цей період є сприятливим для формування нових, зрілих форм навчальної мотивації, розуміння смислу навчальної діяльності.

Аналіз причин неуспішності дозволяє поділити їх на декілька груп:

• Перед усім, це причини, пов’язані з недоліками попередньої навчальної підготовки при достатньому рівні розвитку мислення та інших пізнавальних процесів: значні прогалини у знаннях за програмою початкової школи, а також не сформованість загапьнонавчальних і спеціальних навчальних умінь і навичок. Основна робота психолога з цією категорією учнів полягає переважно у допомозі педагогу щодо виявлення причин неуспішності і створенні індивідуальної програми корекції, ліквідації прогалин у знаннях.

• Наступна група причин, - уже власне психологічних, - пов’язана з несформованістю необхідних розумових дій та операцій — мислительних (аналізу, синтезу, узагальнення); недоліками уваги і пам’яті, низького рівня мовленнєвого розвитку. Зміст навчання в середній школі вимагає достатнього розвитку абстрактного мислення, уміння ставити дослідницькі цілі, висувати гіпотези причино-наслідкових залежностей між явищами, будувати умовиводи тощо.

Проблема полягає у тому, що у багатьох учнів уміння логічно обробити матеріал часто розвивається стихійно. Учні, які погано запам’ятовують, не вміють зосередитися на роботі, вони інтелектуально пасивні, їхня мнемічна діяльність вирізняється стереотипністю, способи обробки матеріалу одноманітні, мислення нібито не бере участі у запам’ятовуванні.

Для діагностики причин і вироблення способів подолання таких труднощів можуть бути використані стандартні методики дослідження пізнавальних процесів: уваги, пам’яті, мислення, мовлення. Починаючи з VII класу - комплексні методики дослідження інтелекту: тест Р.Амтхауера, Г.Айзенка, Культурно-незалежний тест Р.Кеттелла, а також Шкільний тест розумового розвитку (ШТРР). Важливого значення у діагностиці надасться також спостереженню та оптуванню учнів з метою з’ясування характеру їх навчальної діяльності, самостійного виконання навчальних завдань.

Для корекції інтелектуальної (когнітивної) сфери підлітків необхідно використовувати спеціальні програми, які складаються з набору вправ, спрямованих на формування інтелектуальних умінь (мислительних, мнемічних, атгенційних). Вправи бажано добирати ігрового характеру, враховуючи вікові особливості підлітків, вони особливо ефективні при включенні у них елементів змагання, що відповідає потребам віку. Щколярі- підлітки, як правило, цікавляться способами розвитку уваги, пам’яті, цінують в собі та інших високий розвиток цих психічних процесів, що створює сприятливі умови для організація корекційно-розвивальних занять.

• Особливо важкою для подолання є неуспішність, викликана низькою навчальною мотивацією або її відсутністю. На жаль, у сучасній школі втрата смислу навчання, внутрішній відхід від школи, перевага „сторонніх інтересів” є результатом недосконалої педагогічної діяльності. Іноді, уже на початку навчання у V класі, деяких учнів учителі сприймають як безперспективних і „індивідуальний підхід” до них базується на байдужості, ігноруванні, а то й відвертому нехтуванні.

Діагностика мотивів навчання і пізнавальних інтересів відбувається за допомогою різноманітних анкет, „Карти інтересів”, опитувальників і проективних методик мотивації досягнення успіху.

В організації корекційної роботи важливо використовувати те, що центральне місце в мотивації навчання посідає мотив самоствердження. Це створює можливість розвивати мотивацію навчання і загальну пізнавальну мотивацію школяра через зміцнення самооцінки школяра, розвиток стратегії подолання труднощів, відчуття задоволення від успішно виконаного завдання.

Слід враховувати, що стикаючись з невдачами у діяльності, підліток швидко розчаровується у ній або в самому собі. Тому провідним напрямком розвитку позитивного ставлення до навчання є підтримка школяра, укріплення його віри у свої можливості, навчання аналізу причин невдач та способам їх подолання.

Таким чином, ефективність корекційної і розвивальної роботи в цій сфері у більшості залежить від того, наскільки вона дозволяє реалізувати і сприяє задоволенню найважливішої потреби підлітка у самоствердженні, від того, наскільки вона включена у контекст загального особистісного розвитку підлітка.

• Також: причиною неуспішності підлітків може бути низька довільність поведінки і діяльності - небажання, „неможливість” заставити себе постійно вчитись. Вікові особливості в цьому випадку^виявляються через те, що підлітки не можуть пЬдолати внутрішні труднбщі, якщо мета їх не захоплює, здається непривабливою для них. (Л.С.Виготський: „не слабкість волі, а слабкість цілі”).

Спеціальні заняття, консультації в цьому випадку спрямовуються на формування і тренування економічних і ефективних способів навчальної діяльності, які дозволяють більш продуктивно справлятись із щоденними завданнями. Корекційно-розвивальну роботу необхідно побудувати таким чином, щоб школярі зрозуміли, що запропоновані нові способи організації життєдіяльності і навчання краще, „вигідніші”, і виявили бажання оволодіти ними.

Учні пояснюють власну неуспішність особистісними особливостями (лінь, неорганізованість, недостатність волі) і пізнавальними процесами ( погана пам’ять, неуважність, невміння думати і т.д.). Крім того, підлітки схильні вказувати на зовнішні причини неуспішності: складна програма, нецікавий матеріал, вчитель не вміє пояснювати, ставить погані оцінки тощо. Вчителі ж, в свою чергу, звинувачують учнів у недбалості, відсутності старанності, низькому рівні інтелектуальних здібностей і батьків - у відсутності контролю за учнями, зацікавленості в результатах навчання, невміння заставити дітей вчитись.

Взаємні обвинувачення гальмують можливості щодо виправлення ситуації, пошуку конструктивних шляхів її зміни. Допомога психолога в цьому випадку повинна стосуватись перебудови уявлень учасників педагогічної взаємодії про власну роль і відповідальність; залучення до спільної активної роботи не тільки педагога, але й батьків, а головне - самих підлітків.

З метою профілактики психолог повинен звернути увагу дорослих на вікові особливості дітей, їх потреби і прагнення, допомогти вчителю виявити індивідуальні особливості учнів, надати рекомендації щодо особливостей побудови навчально-виховного процесу з урахуванням новоутворень і провідного виду діяльності підлітків.