17.Спілкування підлітків з однолітками: особливості, проблеми, діагностика, корекція

Спілкування з товаришами - це специфічний вид міжособистісних стосунків, які займають центральне місце в житті підлітка.

Поведінка підлітків по самій суті своїй є колективно-груповою. Привабливість тих чи інших занять та інтереси' визначаються передусім можливостями для спілкування з однолітками (Л.Божович). Зростає значущість нових референтних груп однолітків, підліток прагне самостійно обирати референтну групу. Для нього дуже важливо мати референтну групу, цінності якої він приймає, на чиї норми поведінки і оцінку він орієнтується.

В старшому підлітковому віці комунікації відрізняються за близькістю, змістом і функціям. ,Ділові” контакти слугують задоволенню буденних інтересів та потреб; спілкування на рівні товариських відносин сприяє обміну знаннями, вміннями та навичками. Усталені дружні зв’язки дозволяють вирішувати деякі питання особистісного характеру.

Для підлітків важливо не просто бути разом з однолітками, вони прагнуть зайняти те становище, яке б відповідало їхнім домаганням. Для одних це бажання бути лідером, для інших - користуватись авторитетом у якійсь справі, треті намагаються знайти близького друга. Це прагнення завжди є провідним мотивом поведінки в цьому віці. Саме у групі однолітків створюється нова соціальна ситуація розвитку особистості. В групі засвоюються норми моралі та соціальної поведінки.

Провідною діяльністю в підлітковий період стає інтимно-особистісне спілкування. Підлітки емоційно спілкуються з ровесниками. Якщо потреба в повноцінному спілкуванні з референтними дорослими та ровесниками не задовольняється, то у підлітків з’являються тяжкі переживання.

Спілкування з однолітками дедалі більше виходить за межі шкільного життя і навчальної діяльності, захоплюючи нові інтереси, види діяльності, стосунки, виділяючись в окрему, самостійну і надзвичайно важливу для підлітка сферу життя. Поряд із ствердженням власного „Я” деякі підлітки відрізняються особистісним конформізмом. Наполегливо відстоюючи свою незалежність від дорослих, вони, як правило, абсолютно не критично відносяться до думок власної групи та її лідерів.

Спілкування з товаришами в цьому віці набуває такої цінності, що нерідко відсуває на другий план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Так, серед причин зниження успішності та порушень поведінки, різних афективних переживань одне з головних місць займає невдоволеність підлітків своїми стосунками з однолітками, що часто не усвідомлюється ні дорослими, ні самими підлітками.

Суттєво змінюються мотиви спілкування з товаришами: бажання бути серед однолітків, гратися з ними змінюється на прагнення зайняти певний статус в їхньому колективі, а в подальшому йдеться про пошук визнання цінності власної особистості в очах однолітків. Дослідження свідчать, що саме фрустрація потреби бути значущим серед товаришів у багатьох підлітків спричиняє найважчі негативні переживання (С.Масгустова).

З роками також змінюються критерії оцінки однолітків. Якщо в молодших класах вони передусім пов’язані з тим, як дитина виконує вимоги дорослого, то у підлітків на перший план виходять особисті якості, такі як товариськість, сміливість, уміння керувати собою.

У підлітковому віці розвивається вміння орієнтуватись на вимоги товаришів, враховувати їх. Серед таких вимог особливе місце займає неодмінність додержувати певного кодексу товариськості (як правило, до його норм відносять повагу гідності, рівність, чесність, допомогу товаришам та ін.).

Важливу роль у розвитку особистості підлітка відіграють взаємини з товаришами та близьким другом. До дружніх стосунків ставляться особливі вимоги - взаємної відвертості та розуміння, рівності, чуйності, здатності співпереживати, вміти зберігати таємниці тощо.

Спілкування з близьким другом є темою особливих розмірковувань підлітка. Саме тут відбувається пізнання підлітком іншої людини і самого себе, розвиваються засоби такого пізнання (вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати та оцінювати вчинки друга і власні, розширення уявлень про власну особистість та особу товариша).

Істотно змінюються взаємини хлопчиків і дівчаток. Виникає взаємний інтерес, бажання сподобатись і, як наслідок, розвивається інтерес до власної зовнішності та стурбованість щодо цього.-Іцтерес до однолітків протилежної статі сприяє розвитку вибіркової спостережливості: зауважуються найнезначніші зміни у поведінці, настроях, переживаннях. З’являється увага до власних психоемоційних станів.

Сфера спілкування підлітків з однолітками стосується усіх напрямків роботи шкільного психолога: діагностичного, консультативного, корекційно- розвивального.

Діагностичний напрям передбачає виявлення взаємостосунків у класному колективі, його соціально-психологічного клімату, статусного місця кожного з учнів, їх ставлення до інших. З цією метою використовується соціометрична методика (Див. „Групова диференціація. Визначення структури групи”); методика Рене Жиль (Див. „Міжособистісні стосунки та їх дослідження в малих групах”), а також методики, які виявляють особистосні риси які впливають на характер між особистісних стосунків.

Тест Т. Лірі - дослідження характерологічних тенденцій особистості. Обстежуваному пред’являється перелік 128 рис, з яких необхідно вибрати ознаки, що відповідають особливостям особистості. На основі вибраних рис підраховуються індекси восьми характерологічних тенденцій у міжособистісних стосунках: авторитарність; егоїстичність; агресивність; підозріливість; покірність; залежність; товариськість; альтруїзм. Потім обраховуються інтегральні показники за двома основними рисами: „домінування-підкорення” та „агресивність-дружелюбність”.

Дослідження егоцентризму за допомогою проективного тесту егоцентричних асоціацій (БАТ) можна проводити як одним досліджуваним, так і з групою, яка складається з 2-7 чоловік. Особливістю цього завдання є те, що обстежуваним не слід знати мету дослідження. Пред’являється 40 незакінчених речень. Кожне із них треба доповнити так, щоб утворилися речення, в яких виражено закінчену думку. Враховується кількість особових та присвійних займенників, які є показниками егоцентричності.

Важливим напрямком роботи психолога є обговорення проблем, пов’язаних із спілкуванням, з причинами популярності і непопулярності серед однолітків. Це можуть бути й індивідуальні консультації, однак, великого значення набувають саме групові обговорення. їх завдання:

• допомогти в узгодженні домагань (внутрішньої установки) і сприйняття дійсного становища особистості у групі;

• скорегувати невдалий вибір (чи нав’язування) певної ролі особистості У групі;

• допомогти у спробі зайняти належне місце у структурі взаємин класу.

Корекційна робота з підлітками, які мають проблеми у спілкуванні,

може здійснюватись на спеціальних уроках психології („Уроках спілкування”), на заняттях психологічного гуртка, в процесі соціально- психологічного тренінгу. Програму уроків або гурткових занять психолог складає, орієнтуючись на вікові особливості учнів та актуальні проблеми учасників. На тренінґових заняттях доцільно використовувати вправи, спрямовані на удосконалення перцептивних, комунікативних навичок; рольові ігри, психодраму. Добір учасників тренінгової групи залежить від типології проблем конкретних учнів, але бажано, щоб це були однокласники.

Як зазначає І,В.Дубровіна, важливо уникнути спокуси вирішити всі проблеми школяра через групу. Особливості спілкування підлітків залежать у першу чергу від ставлення до себе, тому деякі з них потребують індивідуальної попередньої підготовки до групових занять.