10.Спілкування молодших школярів. Розвиток та корекція міжособистісних стосунків у молодшому шкільному віці

У молодшому шкільному віці соціальні відносини розширюються і диференціюються. Дитина постійно спілкується з учителем та однолітками, причому спілкування носить нормативний характер, воно обумовлено певними правилами, визначається навчальною діяльністю.

Спілкування з учителем. Молодші школярі знаходятьсяу великій емоційній залежності від учителя. Потреба в позитивних емоція^ значущого дорослого (так званий емоційний голод) багато в чому визначає поведінку дитини. Не відчуваючи емоційної близькості зі своїм учителем, дитина намагається компенсувати нереалізовану потребу (наприклад, починає розмовляти з сусідом на уроці тощо).

Ставлення молодших щколярів до вчителя змінюється. В першому класі вчитель виступає для учнів найбільш авторитетною особою. Молодші школярі наслідують своїх учителів, прагнуть виконати їх завдання.

Від стилю взаємин, які складаються між учителем та учнем залежить активність та самопочуття дитини. Характер спілкування з учителем значно впливає на формування не тільки провідної діяльності молодших школярів, а і моральних якостей учнів. Систематичні негативні оцінки та різкі зауваження на адресу дитини стають для інших учнів своєрідним “орієнтиром”. Однокласники починають повторювати критичні судження вчителя, використовувати їх у власних оцінках однокласників. Негативний вплив на положення дитини в класі може зробити і непомірне захвалювання , ага протиставляння дитини всьому класу.

У другому-четвертому класах особистість учителя стає менш значущою для учнів. Діти сприймають учителів вже не як ідеали, а як реальних, людей. Позиція “Я і моя вчителька” поступово змінюється на “Ми і моя вчителька”, а потім і на “Ми і наша вчителька”. Наприкінці молодшого шкільного віку усе більшого значення набуває спілкування з однолітками.

Спілкування із однолітками. Мотиви і характер спілкування молодших школярів з однолітками має вікові особливості. Серед мотивів спілкування та встановлення дружніх стосунків молодших школярів із однолітками можна виділити наступні:

• місце проживання, перебування в одному колективі, на одній території (“дружимо тому, що живемо в одному будинку”, “... ходили разом у дитячий садок”);

• спільна діяльність (“ходимо в один гурток”);

• здібності одноліток (“дружу з Олею, тому що вона добре малює”);

• висока успішність у навчанні;

• лідерські якості (“я дружу з Олею, тому що вона призначає чергових у класі”);

-риси характеру (“..., тому що вона добра”). ^7

У формуванні міжособистісних відносин між учнями початкових класів вирішальна роль належить учителю. Як правило, більшість першокласників

У молодшому шкільному віці спостерігається статевий принцип дружби: хлопчики Товаришують із хлопчиками, а дівчатка - з дівчатками. Якщо ж хлопчик товаришує з дівчатками, то це значить, що його не прийняли хлопчики, Що він серед них є ізгоєм. Симпатія виражається у формі посмішок, ласкавих поглядів, взаємодопомозі тощо.

У взаєминах молодших школярів часто одні діти виступають як вожаки, інші -- як підлеглі. Вже у другому і третьому класах виникають групи, очолювані учнями, які виявляють здатність підпорядковувати своїй волі інших дітей. Діти-вожаки відзначаються такими позитивними рисами, як енергійність, наполегливість,' спостережливість, кмітливість, справедливість. Як правило, вони добре навчаються та мають хороший фізичний розвиток. Проте дітям-вожакам можуть бути властиві й негативні особливості, наприклад, егоїзм, зарозумілість.

Нерідко перёд шкільним психологом постає задача цілеспрямованого розвитку і корекції навичок соціальної взаємодії молодших школярів. Цілеспрямована робота може проводитись як з дітьми, які мають проблеми у спілкуванні, так і з благополучними молодшими школярами, з метою розвитку. Порушення сфери спілкування стосуються операціональної сфери (недоліки сформованості умінь і навичок), статусних місць учнів класу (непопулярність, неадекватні претензії на лідерство), комунікативних якостей (замкненість, конфліктність, агресивність).

Показниками сфери міжособистісних стосунків виступають:

• особливості сприймання і розуміння партнера по спілкуванню;

• здатність узгоджувати, співвідносити інтереси, потреби, бажання - власні та інших людей;

• рівень усвідомленості сфери стосунків з іншим.

Ці показники повинні контролюватись, відслідковуватись педагогом і психологом і слугувати орієнтирами для розвитку спілкування школярів.

Найбільш адекватною формою розвитку та корекції спілкування є групова сюжетно-рольова гра. Вона дозволяє не лише виявити проблеми спілкування, але й розвинути між особистісні стосунки, згуртувати учнів тощо. Сюжет і сценарій добираються в залежності від контингенту учасників, поставлених завдань.

Рекомендовано проводити також соціально-психологічний тренінг, розроблений спеціально для дітей. У ході навчання у дітей формуються уміння передбачати наслідки своїх вчинків, розуміти' причини власних і чужих вчинків, слухати інших і т.д.

Крім зазначених форм роботи, доцільною є тактика залучення молодших школярів у різноманітні види суспільно-корисної діяльності з одночасним формуванням позитивного ставлення до неї і до успіху спільної справи. Така робота спрямована у більшості на профілактику непорозумінь, конфліктів, негативного ставлення до інших. Учнів класу потрібно „вправляти” у застосуванні моральних норм як регуляторів взаємостосунків», вчити розрізняти добрі і погані вчинки, виявляти позитивні якості.