1.Психологічний супровід дітей раннього віку (1-3 роки)

Необхідність створення системи психолого-педагогічних умов, сприятливих для розвитку дитини охоплює усі періоди онтогенезу, не виключаючи і перші роки життя. Робота психолога з дітьми раннього віку (1-3 роки) базується на врахуванні їх вікових закономірностей і можливостей.

Основними факторами, які сприяють розвитку дитини в ранньому дитинстві виступають: оволодіння прямою ходою, розвиток предметної діяльності та оволодіння мовою.

Оволодіння прямою ходою робить дитину більш самостійною і створює умови подальшого освоєння простору. Збільшується арсенал довільних дій дитини, формується адекватне сприймання та просторові уявлення.

У кінці першого року життя немовляти складається нова соціальна ситуація розвитку - це ситуація спільної діяльності з дорослою людиною. Змістом цієї діяльності є засвоєння . суспільно вироблених способів використання предметів.

Спілкування дитини з дорослим в ранньому віці є необхідною умовою розвитку предметної діяльності - провідної діяльності дітей цього віку. Предметна діяльність дитини раннього віку спрямована на засвоєння суспільно вироблених способів дій з предметами. Перш за все, вона предметна, тому що мотив діяльності міститься у самому предметі та у способі його вживання. Спілкування починає виступати засобом здійснення предметної діяльності, знаряддям для оволодіння суспільними способами вживання предметів.

Дорослі повинні допомогти дитині опанувати значенням багатьох речей. Фіксований зміст предмета сам по собі не дається дитині. Функціональні властивості предметів повинні відкривати малюку дорослі через свій виховний та навчальний вплив. Дитині треба допомогти зрозуміти, що дії з різними предметами мають різний ступінь вільного поводження з ними. З одними предметами, наприклад, з іграшкою можна гратися, а за іншими предметами закріплені інші способи дії (наприклад, ложкою треба їсти).

Дитина другого року життя активно засвоює дії з такими предметами- знаряддями, як чашка, ложка, совок тощо. Вона починає довільно здійснювати дії з предметами, які їй не показують дорослі, а які вона спостерігає самостійно. Наприклад, стукати молотком, вмикати телевізор тощо. Засвоювані способи виконання таких дій переносяться на інші предмети. Поступово предмети, з якими можна діяти однаково, об’єднуються в одну групу, відбувається перше узагальнення дій, а з часом і перенесення засвоюваних дій із справжніх предметів на іграшкові предмети, а також в іншу ситуацію, що створює умови для виникнення сюжетної гри.

Дорослі повинні приділяти увагу створенню сприятливих умов для розвитку психічної сфери дитини, формуванню вікових новоутворень: наочно-дійового мислення та мовлення.

Мислення дитини носить наочно~дійовий характер. Необхідно навчити дитину виділяти предмет як об’єкт діяльності, переміщувати його в просторі, діяти кількома предметами відносно один одного. Необхідно створювати умови для знайомства з раніше незнаними властивостями предметів, вчити діяти з предметами опосередковано (з допомогою інших предметів або дій).

У процесі виконання дій необхідно заохочувати дитину до' називання дій словами. Таким чином формуються мислительні операції дитини. Найбільше значення серед них має узагальнення.

Розвиток мовлення. На думку Д.Б.Ельконіна, мову слід розглядати не як функцію, а як особливий предмет, яким дитина опановує точно так, як опановує іншими знаряддями. Вік від одного до трьох років - це стадія сенситивності дитини до мовних впливів (Л.С.Виготський). Формування мови в цьому віці є основою всього психічного розвитку дитини.

Автономне мовлення дитини в перші місяці другого року життя трансформується і зникає. Незвичні і за звучанням і за змістом слова замінюються словами мови “дорослих”. Зрозуміло, що швидкий перехід на новий рівень мовного розвитку можливий лише в сприятливих умовах - у першу чергу, при повноцінному спілкуванні дитини з дорослим. ЯкЩО спілкування недостатнє, або, навпаки, рідні виконують всі бажання малюка, орієнтуючись на його автономну мову, розвиток мовлення уповільнюється. ¹

Вивчаючи рідну мову, діти знайомляться з фонетичною і семантичною її сторонами. Вимовляння слів стає більш вірним. До трьох років дитина вже засвоює всі основні звуки мови. У ранньому віці швидке! зростає не тільки активний, але й пасивний словник (кількість слів, що розуміє дйтйна). На початку другого року життя в активній мові дитини є 10-12 слів, в два рОки - близько 300 слів, в три роки словник складає 1200-1500 слів.

На другому році життя у дитини з’являються перші дво-трислівні речення, перші запитання. Під час взаємодії дитини з оточенням домінує діалог. Охоче вступаючи в діалог, дорослий розвиває у дітей потребу спілкування, прагнення звертатися до старших як до джерела інформації.

Як вказував Л.С.Виготський, мова дитини перетворюється із засобу спілкування в засіб впливу дитини і на власну поведінку. Це спостерігається ближче до третього року життя дитини. На третьому році життя в мовленні дитини з’являються категорії предметності, дії, якості, означення. Дитина практично оволодіває основними синтаксичними конструкціями, граматичними формами, системою звуків рідної мови.

Емоційно-вольова сфера дитини. У ранньому віці починають формуватися моральні почуття. Це відбувається у тих випадках, коли дорослі привчають дитину рахуватися з іншими людьми. “Тихіше, мама втомилася, вона спить”, “Допоможи дідусеві” тощо. Дорослі повинні вчити дитину співчувати та розділяти радість з іншою людиною.

У дітей раннього віку може формуватися почуття самолюбства. Особливо важливу роль у становленні цього почуття відіграють оцінні відносини - схвалення, подяка, повага, гнів, нарікання тощо.

У процесі спілкування з дитиною дорослі повинні її хвалити за певні вчинки, досягнення тощо. Саме на другому році життя у дитини формується емоційна реакція на схвалення. Зародження емоційної реакції на похвалу створює внутрішні умови для розвитку самооцінки, самолюбства, для формування стійкого позитивно-емоційного ставлення дитини до себе і своїх якостей.

Уже в ранньому віці починають складатися передумови волі (В.К.Котирло). Найбільшу спонукальну силу для довільних дій дитини має показ-демонстрація дій, опосередкована прямим заохоченням до їх активного наслідування і відтворення. Виконуючи вимоги та прохання дорослих, діти в кінці третього року спроможні визначити мету своїх дій та свої наміри. Спочатку слова виступають у них як акомпанемент дій, пізніше починають випереджати їх, стаючи засобом саморегуляції.

Криза трьох років - це рубіж між раннім та дошкільним віком - один із складних моментів у житті дитини. Д.Б.Ельконін вважав кризу 3 років кризою соціальних стосунків. Дитина, переживаючи кризу, стає вередливою, гоноровою. Вона демонструє негативізм, впертість, часто свариться з батьками. Зміна позиції дитини, зростання її самостійності та активності вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків із дитиною. Якщо ініціатива дитини не заохочується, а її самостійність постійно обмежується, у дитини виникають кризові явища, які проявляються у взаєминах із дорослими та однолітками.

Стратегія поведінки дорослого - використання розумних, необхідних обмежень і заборон щодо негативної поведінки; вимоги, які висуваються перед дитиною повинні бути доцільними, зрозумілими їй; необхідним компонентом взаємодії з дитиною повинні бути заохочення, схвалення, підтримка.

Робота практичного психолога з дітьми раннього віку складається з системи різноманітних заходів профілактичного і розвивального (а при необхідності і корекційного) характеру. Діагностична робота полягає у відстеженні нормативності розвитку дитини за допомогою шкал психічного розвитку (В.Манова-Томова), вивченню взаємостосунків у сім’ї, необхідних знань та умінь, необхідних для здійснення виховної роботи (опитувальники для батьків). Величезного значення надається просвітницько-профілактичній роботі з батьками, груповим та індивідуальним консультаціям щодо проблем психічного розвитку дітей. Щодо організації розвивальної і корекційної роботи, вона може організовуватись як індивідуально, так і з невеликими групами дітей; тематика може охоплювати різні сфери психіки: психомоторика, маніпулятивна діяльність, конструювання, мислення і мовлення, емоційно-вольова сфера тощо. В останні роки набули розповсюдження „Школи раннього розвитку”, в яких за спеціальними програмами ведеться цілеспрямована робота щодо психічного розвитку дітей.