77. Послідовність обчислення журналу нівелювання траси

У журнал (табл. 8) вписати вихідні дані з індивідуального завдання.

Обчислити п’ятки рейок, як різницю між відліками червоного і чорного боків рейки.

Одержані дані записати відповідно у графи 3 і 4 журналу.

 Обчислити перевищення між сполучними точками і записати їх у графу 6 журналу.

Перевищення h обчислюють як різниці відліків задньої чорної шкали рейки і передньої чорної шкали рейки.

 Визначити середнє перевищення і записати в графі 7 журналу.

78. Основні етапи польового трасування

Польове трасування ведуть на стадії робочого проектування для пошуку місцевих поліпшень траси, її остаточного перенесення й закріплення на місцевості.

Основою для польового трасування служать матеріали камерального трасування. Проект траси, розроблений у камеральних умовах, виносять у натуру (на місцевість) по даним прив'язок кутів повороту до пунктів геодезичної основи або найближчих контурів місцевості. Перевагу віддають виносу точок траси від пунктів геодезичної основи як більше надійному й точному.

У поле починають зі знаходження необхідних геодезичних або контурних точок, від яких роблять відповідні кутові й лінійні побудови для визначення положення вихідних точок траси, у тому числі й початкової. На точках траси, знайдених на місцевості, установлюють віхи й обстежать намічені напрямки, зокрема, переходи через водотоки і яри, перетинання існуючих магістралей й інші складні місця. Іноді доводиться трохи зміщати недоважену лінію й пересувати вершини кутів повороту, щоб зручніше розмістити елементи плану й профілю траси й забезпечити мінімальний обсяг будівельних робіт.

79. Розмічування пікетажу і плюсових точок

Розмічування пікетажу виконують за допомогою сталевої мірної 20-ти метрової стрічки. Нумерацію пікетажних точок починають від початку споруди. Нульовий пікет співпадає з початком осі споруди і позначається ПК-0. Сам пікет закріпляють дерев'яним кілочком перерізом 2x2 см, який забивають врівень з землею. На відстані 5...10 см від пікету забивають другий кілочок висотою 15...20см. На цьому кілочку олівцем підписують ПК-0і називають його сторожком. Після цього протягують стрічку вперед по осі споруди і від ПК-0 відкладають віддаль рівну 100 м. Забивають один кілочок врівень з землею як пікет, а другий як сторожок, на якому підписують ПК-1. Таким чином закріплюють пікети по всій осі лінійної споруди.

Оскільки поверхня землі надто складна, то крім пікетних точок по осі споруди закріпляють точки в характерних місцях рельєфу і ситуації (точки перегину схилів, уріз води в водоймищах, перетин з діючими дорогами, лініями електропередач, контурами ситуації і тощо). Ці точки називають плюсовими, а їх положення визначається відстанню від ближчого попереднього пікету. Наприклад, називають точку ПК-8+ 73,44. Це означає, що точка знаходиться від ПК-8 на відстані 73,44 м вперед по осі споруди. Відомо, що розмічування пікетажу виконують за прямолінійними ланками осі споруди, а рахунок пікетажу - за круговою кривою (рис.134). Так як крива коротша від суми двох тангенсів на величину домірю (Д), то визначають пікетажне значення (КК) за формулою КК = ВК + Т - Д (179) Приймаючи його за дійсне, продовжують розмічування пікетажу по осі споруди. Таким чином враховують поправку в довжину траси за кривизну кривої, яка дорівнює величині доміру.