1.Якою буде горизонтальна проекція лінії, коли довжина похилої …  S=56.3м, а кут нахилу лінії 2°30′?  а) 56,19  2.Якою буде горизонтальна проекція лінії, коли довжина похилої …  S=74,6м, а кут нахилу лінії 4°30′?  б)74,14  3.Скільки дорівнюватиме кутова... в зімкненому тахеометричному ході?  б) …. - 180(n-2)  4.Скільки дорівнюватиме теоретична сума кутів в зімкнутого тахеометричному ході  який складається з 4 станцій?  ----------------(180(n-2))=360  5.Якою буде лінійна нев'язка тахеометричному ходу, якщо fx=0.09м і fy=0.05м?  а)0.10м  6.Якою буде лінійна нев'язка тахеометричному ходу, якщо fx=0.10м і fy=0.13м?  б)0.16м  7.Якою буде відносна нев'язка тахеометричному ходу, якщо f=0.11 а периметр ходу Р=288.65м?  б) 1/2624  8.Обчислити а2-3 , якщо відомі а1-2 = 100.00, бета1=133.12, бета2=92.48  в)187.12  9.Обчислити а2-3 , якщо відомі альфа1-2 = 54.12, бета1=90.32, бета2=56.40  б)177.32  10.Обчислити а2-3 , якщо відомі а1-2 = 140.33 бета1=53.55 бета2=92.48  в)227.45  11.Обчислити х2, у2, якщо відомо х1=+100.00м, у=+100.00м, альфа1-2=100.00, d=100.00м  а)х2=+82.63м, у2=+198,48м  12.Обчислити х2, у2, якщо відомо х1=-100.00м, у=-100.00м, альфа1-2=100.00, d=100.00м  б)х2=-117.36м, у2=1.52м  13.Визначити дирекційний кут лінії 1-2, якщо відомо х1=+100.00м, у1=+150.00м, х2=+150.00м, у2=+100.00м  а)45 градусів  14.Визначити дирекційний кут лінії 1-2, якщо відомо х1=-100.00м, у1=-150.00м, х2=-150.00м, у2=-100.00м  б)315 градусів  15.Визначити дирекційний кут лінії 1-2, якщо відомо х1=-100.00м, у1=-150.00м, х2=+150.00м, у2=+100.00м  а)45 градусів

16. Висотна нев’язка якщо P=200м (+-4см) (В)

17.Висотна нев’язка якщо P=300м (+-6см)(В)

18.Обчислити перевищення якщо d=60 , v=4.30’ , l=1.5, L=2 (+4.22м)(В)

19.Довжина нівелірного ходу 1600м, допустима нев’язка (63 мм.) (В)

20. В технічному нівелюванні довжина нівелірного ходу 900м. Визначити допустиму невязку (47мм)(Б)

21. . В технічному нівелюванні довжина нівелірного ходу 1025м. Визначити допустиму невязку (51мм) (Б)

22.Обчислити проектний ухил траси і, якщо відомі проектні відмітки пікетів 120.25 і 119,75 і відстань між пікетами 100м. (-5%.)(А)

23 Обчислити проектний ухил траси і, якщо відомі проектні відмітки пікетів 122.25 і 120,25 і відстань між пікетами 100м (-20%)(В)

24. Обчислити проектну відмітку якщо H=105.20 і проектний ухил = -0.050 і відстань між пікетами 100м. (100,20м)(В)

25. Обчислити проектну відмітку якщо H=100.20 і проектний ухил = -0.050 і відстань між пікетами 100м. (100,70м)(Б)

26.Обчислити проектну відмітку якщо відомі 105,20 l= -20% і відстань між пікетами = 100м. (103,2м)(В)

27. Обчислити проектну відмітку якщо H=100.20 і проектний ухил = +0.050 і відстань між пікетами 100м. (100,70м)(Б)

28.Обчислити віддаль х від пк-1 до точок ….якщо 0.16 і 0.34 м (32м) (В)

29. Обчислити віддаль х від пк-1 до точок ….якщо1.38 і 0.62 м (69м)(А)

30 Обчислити віддаль х від пк-1 до точок ….якщо 0.38 і 0.62 м (38м)(Б)

31.Обчислити віддаль х від пк-1 до точки…. Якщо 1.04 і 2.96м (26м)(В)

*суть камеральних робіт в теодолітному зніманні

Камеральну обробку виконують в такій послідовності:

1. Перевірка польових журналів.

2. Складання схеми теодолітних ходів.

3. Обчислення горизонтальних проложень ліній і відстаней, недоступних для вимірювання мірною стрічкою

4. Ув’язка горизонтальних кутів.

5. Обчислення дирекційних кутів і румбів ліній.

6. Обчислення і ув’язка приростів координат.

7. Обчислення координат точок ходу.

8. Побудова координатної сітки і нанесення точок за координатами.

9. Нанесення ситуації на план.

10. Оформлення плану і складання звіту.

*опрацювання журналу тахеометричного знімання

1. Обчислюємо горизонтальні кути

2. Обчислюємо місця нуля МО (на кожній станції за результатами вимірювань вертикальних кутів на сусідні станції за формулою М0 = 0.5( КЛ+КП))

3. Обчислюємо кути нахилу (в залежності від положення вертикального круга кути нахилу обчислюють за формулами КЛ – МО,М0 – КП )

4. Обчислюємо горизонтальні проекції віддалей d і перевищень h

5. Обчислюємо висоти станцій

6. Обчислення висот пікетів

*схема теодолітного ходу

Схема теодолітного ходу – це документ, який узагальнює результати польових вимірювань та попередніх вирахувань та містить дані для послідуючої обробки.

На схемі підписують:

- середні значення всіх виміряних кутів;

- горизонтальні прокладення сторін теодолітного хода;

- координати вихідних пунктів;

- дирекційні кути вихідних напрямів;

- кутову нев’язку ходу та її допустиме значення.

* суть тахеометричного знімання

В основі тахеометричного знімання лежить ідея визначення просторового положення точки місцевості при одному наведенні зорової труби на рейку, що встановлена у цій точці. Планове положення точок визначається полярним методом, а висотне - методом тригонометричного нівелювання. Одночасно складається зарис ділянки, або смуги знімання. Таким чином, тахеометричне знімання об’єднує в собі два процеси: знімання ситуації і знімання рельєфу.

*суть камеральних робіт в тахеометричному зніманні

*схема тахеометричного ходу

На схему ходу виписуються з журналу середні значення горизонтальних кутів; а в таблички - по чотири значення h і d, з яких знаходять середнє. Знак hср відповідає знаку перевищення в прямому ході, тобто 1-2-3-1.

*ув’язування приростів координат зімкнутого тахеометричного ходу

Обчислюють прирости координат x і y x=d cos  , y=d sin . .

Знаходять нев’язки по x та y і виконують контролі обчислень

f_x =_{x пр} - _{x т} // f_{ y} =_{ y пр} - _{ y т} , // _, // , . Обчислюють ув’язані прирости координат, як обчислене значення x або y плюс відповідна поправка.

* ув’язування приростів координат розімкнутого теодолітного ходу

делта Хтеор=Х_к- Х_п

делта Утеор=У_к- У_п

f_{дельта Х}= Х_пр- Х_теор

f_{дельта Y}= Y_пр- Y_теор

f_абс= корінь з ((f_{дельта х)}² -(f_{дельта у} )²)

fвіднос=f _абс /p

*ув’язування горизонтальних кутів зімкнутого теодолітного ходу

Знаходять практичну суму кутів _пр= ₁ + ₂ + ₃ .

Обчислюють теоретичну суму кутів (для зімкнутого полігона)

_т=180 (n - 2), де n - кількість кутів(n=3).

Кутова нев’язка f_ обчислюється за формулою f_=_пр- _т

Допустима кутова нев’язка f_доп , де n - кількість виміряних кутів (n=3).

Якщо f_{ } f_доп, то її розподіляють з протилежним знаком порівну в усі кути

Контроль: _ув= _т .

* ув’язування горизонтальних кутів розімкнутого теодолітного ходу

1. Визначити практичну суму ( )горизонтальних кутів шллихом їх додавання

2) визначити теор суму( ) горизонтальних кутів по формулі::

\3)

4) ) , де t- точність теодоліта, n – кількість горизонтальних кутів

*ув’язування перевищень зімкнутого тахеометричного ходу

Знаходять практичну суму перевищень h_пр= h_1-2+h_2-3+h_3-1 .

Теоретична сума перевищень h_т зімкнутого ходу дорівнює 0. h_т=0.

Отже, висотна нев’язка f_h=h_пр.

Обчислюють допустиму висотну нев’язку тахеометричного ходу в сантиметра , де n - кількість перевищень в ході (n=3), Р - його периметр.

Якщо f_h < f_hдоп, то її розподіляють з протилежним знаком у перевищення пропорційно довжинам відповідних ліній, тобто . Обчислюють ув’язані перевищення ув.h_1-2=h_1-2 + v_h1-2

*ув’язування перевищень розімкнутого тахеометричного ходу

Ув’язування середніх перевищень виконують в тому випадку, коли нев’язка f_h не перевищує допустимої. Середні перевищення виправляють порівну поправками , знак яких обернений до знаку нев’язки! Бажано, щоб ув’язані перевищення не мали десятих долей міліметра! Сума поправок повинна дорівнювати нев’язці, взятій з протилежним знаком

_h = - f_h .

Поправки _h виписують червоним кольором над середніми перевищеннями (графа 7). Ув’язані (виправлені) перевищення обчислюють за формулою

h_ув. = h_сер. + _h .

Контролем обчислення h_ув. є збіжність сум ув’язаних і теоретичних значень перевищень.

h_ув. =  h_теор..

*пряма геодезична задача

Дано: X1 Y1 alfa d ЗнайтиX2 Y2

X2= delta X + X1

Y2= deltaY+ Y1

deltaX= d*cosAlfa

deltaY= d*sin alfa

*обернена геодезична задача

Дано: X1 Y1 X2 Y2 Знайти alfa d

delta X = X2-X1

deltaY=Y2- Y1

tan r = delta y/deltax

d=deltaY/sin alfa= deltay*cos alfa

*методи визначення площ на картах

Залежно від необхідної точності результатів застосовують різні способи визначення площі: за допомогою палетки, графічним, механічний, зважуванням, аналітичний, фотоелектронний (способи перераховані в порядку збільшення точності одержуваних результатів). Кожний зі способів може застосовуватися самостійно або в комбінації з іншими.

*обчислення площ на картах аналітичним методом

Площу зімкненого полігону обчислюють аналітичним способом за координатами його вершин. Подвійна площа полігону обчислюється двічі за формулами

Для цього виписують у графи 1, 2 координати точок 1, 2, 3, 4, 5. Потім обчислюють різниці ординат (наприклад, для точки 3 - ) і абсцис для третьої точки - і записують їх значення у графи 3, 4. Суми різниць по ординатах і абсцисах повинні дорівнювати нулю. Перемножуючи відповідні абсциси на різницю ординат та ординати на відповідні різниці абсцис – отримують добутки, які записують у графи 5, 6. Суми добутків по Х та У дають подвійну площу в квадратних метрах і повинні бути однаковими. Площу обчислюють до цілих , переводячи далі в га.

*обчислення площ на картах механічним методом

Заснований на застосуванні планіметра - приладу, що дозволяє порівняно швидко й досить точно виміряти площу ділянки будь-якої конфігурації. При безпосередньому вимірі планіметром якої-небудь ділянки, його площа отримується у поділках планіметра й може бути виражена формулою Р = пп, де пп - кількість розподілів планіметра.

*суть геометричного нівелювання. Види геометричного нівелювання

Геометричне нівелювання полягає у безпосередньому визначенні різниці висот двох близьких точок з допомогою горизонтального променя зору. І з усіх видів нівелювання геометричне нівелювання найбільш точне.Геометричне нівелювання виконують горизонтальним променем візування. Геометричне нівелювання виконують двома способами: вперед і з середини.

*види нівелювання

геометричне, тригонометричне, фізичне, механічне і фотограмметричне.

*класифікація нівелірів за способом відлічування та способом встановлення візирної осі в горизонтальне положення

За способом відлічування:1) звичайні(зчитування відбувається візуальне)

2) цифрові(в комплекс входять штрих-кодові рейки)

За способом встановлення візирної осі: 1) нівеліри з циліндричним рівнем при зоровій трубі

2) нівеліри з компенсатором або самовстанівною лінією візування

*класифікація нівелірів за точністю

1) високоточні НА-1 Н05 Ni002(дозволяють вимірювати перевищення на кілометр подвійного ходу з середньою квадратичною похибкою СКП +_0.5 мм. Використовують для створення високоточних мірок 1,2 класу)

2)точні Н3 НС-4 (дозволяють вимірювати перевищення з точність 3мм. Використовують в мережах нівелювання 3, 4 класу, а також для інженерно-будівельних робіт)

3)технічні Н 10 КЛ (лише для вишукувань(трасування, будівництво лінійних споруд))

*будова нівелірних рейок та їх класифікація

1)для нівелювання виключно високоточних РН 05 одностороння рейка з інварною смугою. Штрихи нанесені через 5 мм. Для нівелювання 1, 2 класу

2)для нівелювання 3. 4 класу використовують рейки РН3, двостороння, має чорну і червону шкалу, суцільна, 3метрова, шашкова рейка. Поділки нанесені через 1см. Обов’язково має сферичний рівень для приведення в вертикальне положення.

3)РН10 – двостороння, складова, 3-4метрова шашкова рейка. Використовують в технічному нівелюванні(виключно)

4) штрих-кодові рейки використовують для цифрових нівелірів

*основні геометричні умови нівеліра

Вісь сферичного рівня повинна бути паралельна до осі обертання нівеліра

Коли нівелір приведено в робочий стан, горизонтальний штрих сітки ниток повинен бути горизонтальним

Вісь циліндричного рівня повинна бути паралельна до візирної осі нівеліра в проекції на прямовисну і горизонтальну площини

*вимірювання кутів повороту траси

Елементи колової кривої: Т – тангенс, К – крива, Б – бісектриса, Д – домір обчислюють за заданим кутом повороту траси  та радіусом кривої R

Пікетажні положення початку та кінця кривої обчислюють за формулами

(ПК) = (ВК) - Т;

(КК) = (ПК) + К; (12.24)

Контроль: (КК) = (ВК) + Т - Д,

де (ВК), (ПК), (КК) – пікетажні значення вершини кута, початку та кінця кривої відповідно.

Румб початкового напряму задають (r₁ = ПнС: 30^о10’), а наступний обчислюють: правий за ходом кут повороту додають (68^о44’ = 30^о10’ + 38^о34’), а лівий - віднімають.

*введення пікетажної книжки

Пікетажний журнал викреслюється як правило на міліметровому папері в масштабі 1:1000. На місцевості з однорідною ситуацією і слабо вираженим рельєфом масштаб вибирають дрібнішим, а в місцях зі складною ситуацією та рельєфом вибирають крупніший. В пікетажному журналі вісь траси викреслюють прямою лінією. Кути повороту показують стрілками. На осі траси показують усі точки, поперечники, плюсові точки. Ситуацію вздовж осі траси знімають методом перпендикулярів, за допомогою екера і мірної стрічки. Ширина смуги знімання відповідає довжині поперечників.

*розрахунок елементів колових кривих

Елементи колової кривої: Т – тангенс, К – крива, Б – бісектриса, Д – домір обчислюють за заданим кутом повороту траси  та радіусом кривої R на мікрокалькуляторі за формулами

Можна також користуватися спеціальними “Таблицями для розмічування колових кривих”, в яких за аргументами  вибирають елементи кривої Т, К, Б, Д. Таблиці складено для кривих радіусом R = 1000 м, тому значення елементів колової кривої необхідно привести у відповідність із заданим радіусом (див. вихідні дані).

Пікетажні положення початку та кінця кривої обчислюють за формулами

(ПК) = (ВК) - Т; (КК) = (ПК) + К;

Контроль: (КК) = (ВК) + Т - Д,

де (ВК), (ПК), (КК) – пікетажні значення вершини кута, початку та кінця кривої відповідно.

*розрахунок пікетажних значень головних точок колової кривої

*контролі на станції технічного нівелювання

Контролем обчислення h_ув. є збіжність сум ув’язаних і теоретичних значень перевищень.

h_ув. =  h_теор..

_з - _п = _обч. = 2_сер..

*посторінковий і пожурнальний контроль журналу нівелювання траси

1. Виконують посторінковий контроль для перевірки правильності всіх обчислень.

Для цього додають відліки чорних та червоних сторін задньої _з і передньої _п рейок (графи 3 і 4). До суми відліків не вносять значення “п’яток” рейок. Аналогічно знаходять суми обчислених перевищень _обч. (графа 6) і суми середніх перевищень _сер. (графа 7) Обчислені суми повинні відповідати умові

_з - _п = _обч. = 2_сер.. (12.6)

Суми записують знизу під відповідними графами на кожній сторінці журналу. Розбіжність між сумами повинна дорівнювати 0 !

*сітка профілю поздовжнього нівелювання траси

Внизу креслять сітку профілю з графами ухили та віддалі, проектні висоти, висоти землі, пікети та віддалі, прямі та криві, план траси.

*розрахунок ухилу проектної лінії

Ухили визначають за формулою

де і - ухил проектної лінії ( обчислюють до 0,001) ;

Н1 і Н2 - висоти початкової та кінцевої точок проектної лінії на ділянці з однаковим ухилом (висоти визначають з профілю графічно);d - віддаль, на якій діє ухил і.

*обчислення проектних висот на профілі траси

Використовуючи обчислені ухили проектної лінії та проектні висоти кінців цієї лінії, визначають проектні висоти усіх точок профілю

НК+1 = НК + і∙ dk ,

де НК - відома проектна висота точки (задня точка);

НК+1 - висота точки, яку визначають (передня точка);

dk - віддаль між суміжними точками;

k - кількість відрізків в d.

Проектні висоти обчислюють до 0,01 м і записують в графу 2 сітки профілю над відповідними точками траси.

*робочі висоти

Робочі висоти hр обчислюють як різницю проектних висот Нпр і висот точок земної поверхні Нз за формулою

hр = Hпр - Hз .

Робочі висоти записують над проектною лінією або під нею. Вони характеризують вид і об’єм земляних робіт в даній точці траси. Робочі висоти hр записані над проектною лінією свідчать про те, що в цих точках треба виконати насип, а під проектною лінією - вказують на виїмку.

*точки нульових робіт

Місця перетину проектної лінії з лінією профілю називають точками нульових робіт, тобто точками, в яких земляні роботи дорівнюють нулю!

*визначення віддалі до точок нульових робіт

Віддаль х від задньої проектної точки А до точки нульових робіт визначають за формулою

або у – від передньої точки В

де d - горизонтальна віддаль між попередньою та наступною точками профілю;

h1 і h2 - робочі висоти у вказаних точках.

Робочі висоти h1 і h2 приймають за абсолютною величиною.

*обчислення висот точок нульових робіт

Визначивши значення х з точністю до 0,01 м, обчислюють проектні висоти точок нульових робіт так само, як і проектні висоти всіх точок профілю за формулою

Н_о = Н_пр ± і х, де Н_пр – проектна висота задньої точки.

Знак залежить від того, піднімається чи опускається проектна лінія.

*обчислення висот проміжних точок

Обчислення висот проміжних точок виконують через горизонт нівеліра ГН ГН = Ні + а,

а висоту проміжної точки Нпр. = ГН – с,

де ГН – горизонт нівеліра (висота візирної осі над рівневою поверхнею);

Ні – висота задньої зв’язуючої точки;

а – відлік чорної сторони задньої рейки;

Нпр – висота проміжної точки;

с – відлік чорної сторони рейки на проміжній точці.

*зв’язуючі, проміжні та іксові точки

Зв’язуючі точки – це точки, які потрібні для передачі висоти. проміжні точки - це плюсові точки, висоти яких обчислюються через горизонт приладу.

Іксові точки- це точки, які застосовують тоді, коли ухил є занадто великим.(більше довжини мірної стрічки). Вони є зв’язуючі , на профіліі вони не потрібні, вони лише для знаходження висоти пікета.

70. Послідовність роботи на станції під час тахеометричного знімання

1. Вимірюють висоту приладу від верха закріпленої точки на станції до візирної осі труби теодоліту, коли труба займає горизонтальне положення.

2. Встановлюють на горизонтальному крузі відлік 0⁰00,0 та закріплюють закріпний гвинт алідади горизонтального круга і відкріплюють закріпний гвинт лімба. Наводять зорову трубу теодоліта на сусідню станцію і закріплюють закріпний гвинт лімба горизонтального круга. Відкріплюють закріпний гвинт алідади горизонтального круга і вважають, що теодоліт зорієнтовано на дану точку, про що роблять запис в журналі тахеометричного знімання.

3. Вимірюють віддаль від верха закріпленої точки на місцевості, над якою встановлений теодоліт, до візирної осі труби теодоліту коли вона розташована горизонтально. Цю віддаль називають висотою приладу і позначають латинською буквою і.

4. Робочий перев'язує шнурком рейку в місці фіксованої висоти приладу і іде з нею до характерної точки та встановлює її в цій точці вертикально. Спостерігач наводить зорову трубу на рейку так, щоб середня нитка сітки ниток була наведена на відлік, рівний висоті приладу (і), або будь-якому цілому числу рейки і це значення записують в журнал.

5. Знімають відліки, спочатку по верхній, а потім по нижній далекомірних нитках, (слід пам'ятати, що зображення в зоровій трубі - обернене). Приводять бульбашку рівня вертикального круга в нуль-пункт і знімають відліки по горизонтальному і вертикальному кругах з точністю до 1 мінути.

6. Коли переходять на другу станцію для знімання місцевості, то виконують роботи, наведені в пунктах 1, 2, 3, 4 і 5

Після закінчення робіт на станції на лімбі горизонтального круга теодоліта встановлюють відлік 0⁰00,0. При цьому вертикальна нитка сітки повинна суміститися з точкою, на яку виконували орієнтування. В протилежному випадку знімання повторюють.

Щоб не помилитися в номерах рейкових точок з різних станцій, слід для номера пікетів приймати числа які складаються із номера станції і порядкового номера рейкової точки на даній станції. Наприклад,на станції 8 точка за номером 12, в журналі нумерується 812.

71. Послідовність опрацювання журналу тахометричного знімання

В журналі теодолітного знімання розміщують результати лінійних і

кутових вимірювань при прокладанні теодолітного ходу та їх опрацювання.

• Перша сторінка журналу – титульний аркуш з ознайомчою

інформацією;

• Друга сторінка – результати лінійних і кутових вимірювань

полігона;

• Третя сторінка – абрис, тобто схематичне зображення ситуації в

населеному пункті з її лінійним обміром;

• Четверта сторінка – схема вимірювань при визначенні

неприступної відстані.

Друга сторінка має вигляд таблиці і вміщує наступну інформацію.

Графа 1: вказані точки полігону (станції), де був встановлений

теодоліт при вимірюваннях кутів;

Графа 2: вказані точки полігону, на які здійснювалось візування

теодоліта при вимірюванні горизонтального кута β;

Графа 3: наведені відліки на горизонтальному крузі теодоліта при

наведенні зорової труби на відповідні точки;

Графа 4: підраховуються значення горизонтальних кутів при

положенні теодоліта «круг право» і «круг ліво»;

Графа 5: надається середнє значення виміряного кута (підрахунки

здійснюються у відповідності до п. 5.4.);

Графа 6: вказані точки полігону, між якими вимірюється довжина

лінії;

Графа 7: наведені результати лінійних вимірювань між точками

полігону в прямому та зворотньому напрямках та їх середнє значення;

Графа 8: надані вертикальні кути нахилу ν відповідних сторін

полігону;

Графа 9: підраховуються значення горизонтальних проекцій середніх

відстаней між точками у випадку, якщо кут нахилу ν ≥2°.

d=Dсер·cosν .

(16)

Після заповнення граф 1÷9 підраховують суму всіх середніх кутів

∑βсер та горизонтальних прокладень Р=∑di. При цьому неприступну відстань

між точками ВК-1 і Ств. визначають за схемою на сторінці 4 журналу

72. Схема тригонометричного нівелювання. Основні формули.

Тригоном нівел. – метод визнач різниць висот точок земної поверхні за виміряним кутом нахилу лінії візування з однієї точки на іншу і виміряною або відомою горизонтальною відстанню між чими точками.

При тригонометричної нівелюванні над точкою А встановлюють теодоліт і вимірюють висоту приладу i п, a в точці У встановлюють рейки. Для визначення перевищення h вимірюють кут нахилу ν,горизонтальне прокладання d і фіксують висоту візування V (відлік, на який наведено візирної промінь).

З рис.видно, що В 1 В 2 = d tg ν; В 1 В 3 = В 1 В 2 + i п; (1.1) h = ВВ3 = В1В3 - V (1.2.)

Тоді h = d tg ν + i п - V (1.3)

При використанні тригонометричного нівелювання для топографічних зйомок в якості візирної цілі в точці У встановлюють нівелірну рейку. У цьому випадку d визначають за допомогою нитяного далекоміра.

Відомо, що d = (К n + с) cos 2 ν (1.4)

Підставивши це значення в формулу (1.3), отримаємо формулу для обчислення перевищення:

h = (К n + с) cos 2 ν tg ν + i п- V; h = (1 / 2) (Kn + с) sin 2 ν + iп - V (1.5)

У процесі нівелювання на відкритій місцевості при вимірюванні кута ν зручно візувати на точку, розташовану на висоті приладу.

Для цього на відліку по рейці, рівному i п,прив'язують стрічку. Тоді при i п = v формула (1.5) прийме вигляд: h = (1 / 2) (Кn + с) sin 2 ν (1.6)