38. Статус та соц.Капітал в системі соціальної мобільності.

39. Соц. Стратифікація та мобільність в системі соц. відтворення. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність є серйозними позитивними чинниками суспільного розвитку, ≪адаптуючи≫ його до змін в ситуації економічних політичних та інших типів відносин. Здатністю і функцією соціальної стратифікації та соціальної мобільності є соціальна стратифікація і соціальне відтворення та трансформація суспільства. Соціальна стратифікація - це процес соціального відтворення більш-менш однорідних сукупностей осіб, які і створюють ієрархічну структуру суспільства. Соціальне відтворення втілює тенденцію зміни соціальної структури. Воно включає в себе відтворення раніше існуючих елементів соціальної структури і відносин, а також виникнення та розширення нових елементів соціальної структури та відносин, в ході чого йде процес формування нових індивідів, їх змін і розвитку. Категорія ≪соціальне відтворення≫ розкриває здатність творчої діяльності людини виробляти не лише якийсь результат, а й постійно зберігати, відновлювати, підтримувати, відтворювати ≪собі подібне≫ середовище, умови, засоби і цілі життєдіяльності людей, всю систему соціальних відносин.

40. Сутність класифікація та типологія соц. процесів. Соціальними процесами ми називаємо серії явищ взаємодій людей один з одним або складовими елементами суспічьства. Розрізняють глобальні (процеси економічних, демографічних, екологічних змін, національно-визвольних рухів і т. ін.), загальні, особливі

(процеси урбанізації, адаптації, стабілізації) та окремі соціальні процеси. Залежно від системи, де ці процеси проходять, їх можна поділяти так: • внутрішньоособисті (наприклад процес самоосвіти); • процеси, які проходять між двома особами; • між особою та групою; • процеси, які змінюють організацію і внутрішню структуру спільності; • процеси, які змінюють відносини між двома групами (спільностями); • які змінюють структуру й організацію в глобальних масштабах суспільства. Визначаючи сутність суспільства як множинність відносин між людьми, всі процеси, які змінюють суспільство, за характером зводяться до двох великих категорій: • процес взаємного зближення людей або об'єднуючі процеси; • процес відчуження, розділення людей. Далі можна виділити процеси, які змінюють місце осіб чи груп у просторі і в соціальних структурах: міграційні процеси та процеси мобільності.

41. Поняття міграцій та їх різновиди. Міграція - це територіальне переміщення людей із країни в країну, із району в район, із міста в місто, із міста в село (і навпаки), із села в село. Розрізняють: внутрішню міграцію (переміщення населення в межах країни); • зовнішню (переїзд до інших країн або виїзд з інших країн); •маятникову (систематичні переміщення, пов'язані з роботою, навчанням тощо); • сезонну (переміщення, пов'язані із сезонною роботою туризм, лікування тощо).

42. Роль міграцій в суспільно історичному розвитку. Міграції здавна були одним з основних факторів розвитку історії людства. Люди завжди переміщуються — добровільно або примусово. Міграція пов’язана з етнічними, економічними, політико-географічними проблемами, а також з історичним розвитком держави та її громадян. Вона впливає на формування етнічного складу тієї або іншої спільноти, може визначати долю цілих держав. Міграції впливають на трансформацію соціально-групової структури суспільства, сприяють професійно-кваліфікаційному просуванню мігрантів, зміні їх статусних характеристик і способу життя,

структури їх прибутків та потреб. Міграції відіграють найактивнішу роль у формуванні територіальних спільнот людей, у підтримці умов постійного соціального відтворення. Підвищеною є міграційна рухливість молоді. Природно, що в місцях, де існує великий витік-приток населення, порушується соціально-демографічна структура, що відбивається і на решті характеристик регіону. Україна стає країною, що втрачає населення в міграційному обміні з країнами близького і далекого зарубіжжя.

43. Процеси глобалізації у світовій системі. Глобаліза́ція (англ. globalization) — процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації.

44. Суспільство як соц.феномен його сутнісні риси. Суспільство — сукупність усіх засобів взаємодії та форм об´єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів. Суспільство є надзвичайно складним соціальним феноменом. До найхарактерніших сутнісних рис суспільства належать: — спільність території проживання людей, що взаємодіють між собою; — цілісність і сталість (єдине ціле); — здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв´язків; — певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей, покладених в основу соціальних зв´язків між людьми; — автономність та самодостатність, самовідтворення, саморегулювання, саморозвиток.

45. Типології суспільств та їх критерії. Суспільство — сукупність усіх засобів взаємодії та форм об´єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів. Декілька типів суспільств, об´єднаних за подібними ознаками чи критеріями, складають типологію. У соціологічній науці виділяють декілька типологій.

По-перше, якщо за головну ознаку обирається наявність писемності, то всі суспільства поділяються на дописемні, тобто, ті що вміють говорити, але не вміють писати, і писемні.

По-друге, існує й така типологія, що поділяє всі суспільства на два класи — прості і складні. Критерієм тут є число рівнів управління і ступінь соціальної диференціації (розшарування). У простих суспільствах немає керівників і підлеглих, багатих і бідних. Такі первісні племена ще подекуди збереглися й дотепер. У складних суспільствах декілька рівнів управління, декілька соціальних прошарків населення, що розташовані зверху донизу в міру зменшення доходів.

По-третє, в основі типології може лежати також і спосіб добування засобів існування, тобто спосіб виробництва. Найбільш стародавні — це полювання і збирання. Відповідно до цього критерію виділяється суспільство первісних мисливців і збирачів. Із землеробством пов´язують зародження держави, міст, класів, писемності — ознак цивілізації. Вони стали можливими завдяки переходу від кочового до осілого способу життя. Землеробську чи аграрну цивілізацію 200 років тому змінила машинна індустрія. Настала ера індустріального суспільства. На думку багатьох фахівців, у 70-ті роки XX століття на зміну індустріальному приходить постіндустріальне суспільство, щоправда, не скрізь, а лише в найрозвинутіших країнах, наприклад у США і Японії. У постіндустріальному суспільстві переважає не промисловість, а інформатика і сфера обслуговування. Вищу його стадію називають ще інформаційним суспільством.

По-четверте, відповідно до класифікації суспільств, наприклад у термінах мови, виділяють такі суспільства, як французьке, німецьке, англійське, польське, українське тощо, а у термінах релігій — суспільства можуть розподілятися на мусульманське, християнське, буддистське, іудейське та ін.

Крім того, в середині XIX століття К. Маркс запропонував свою типологію суспільств, що одержала широке поширення, особливо в нашій країні. Підставою для неї слугують два критерії: спосіб виробництва і форма власності. Згідно з Марксом, людство послідовно пройшло чотири суспільні формації — первісну, рабовласницьку, феодальну і капіталістичну. П´ятою проголошувалася комуністична, котра повинна була настати в майбутньому.

Сучасна соціологія використовує всі зазначені типології, поєднуючи їх у певну синтетичну модель. її автором вважають американського соціолога Даніеля Белла, що розділив всесвітню історію людства на три стадії: доіндустріальну, індустріальну і постіндустріальну.

У доіндустріальному (чи аграрному) суспільстві, яке ще називають традиційним, визначальним чинником розвитку виступало сільське господарство, з церквою й армією як головними інститутами. В індустріальному суспільстві — промисловість, з корпорацією і фірмою на чолі. У постіндустріальному — теоретичне знання, на чолі з університетом як місцем його виробництва і зосередження.

46. Суспільство як соц. система. Різновиди соц. підсистем. Соціальна система — цілісне утворення, основними елементами якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Системний підхід дає можливість відповісти на питання про походження, історичні умови і фактори виникнення суспільства, про його ієрархічну будову і основні елементи, а також про механізми функціонування і розвитку соціальної системи.

Суспільство як цілісна соціальна система складається з множини індивідів, їх соціальних зв'язків, взаємодій. Однак це не просто сума названих елементів. Інтегруючись, вони створюють нову системну якість. Внаслідок своїх інтегральних якостей суспільство набуває самостійного і відносно незалежного способу функціонування і розвитку щодо складаючих його індивідів.

Кожний з вище названих елементів соціальної системи перебуває у взаємозв'язках з іншими, займає специфічне місце та відіграє певну роль у ній. А завдання соціології полягає у з'ясуванні структури суспільства, науковій характеристиці його елементів.

Отже, суспільство - це універсальний спосіб організації соціальних зв'язків і соціальної взаємодії, що забезпечує задоволення всіх основних потреб людей, стабільний, самовідтворюваний та саморегульований.

Підсистемами: соціальною, економічною, ідеологічною, етичною, правовою, культурною.

47. Сутність економічної підсистеми іі елементи структури. Економічна система -сукупність усіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі діючих у ньому майнових відносин і організаційних форм. Структурними елементами в будь-якій економічній системі виступають: Продуктивні сили, які включають предмети праці, засоби праці,  науку, інформацію тощо; Соціально-економічні відносини, що ґрунтуються на певній формі власності на засоби виробництва; Техніко-економічні   відносини,   які   визначаються   рівнем розвитку техніки і технології та характеризують поділ праці і взаємовідносини   людей  у   процесі   виробництва; Організаційно-економічні  відносини  -  це  відносини,   що стосуються    встановлення    ефективних    форм    організації економічних зв'язків між підприємствами, які проявляються у процесах спеціалізації, кооперації, комбінування, концентрації виробництва; Господарський механізм — це сукупність форм, методів та систем управління господарством на макрорівні на основі використання   економічних   законів,   економічних   важелів, правових норм та інституційних утворень; Тип економічних зв'язків між господарськими суб'єктами. Цей елемент показує, яким чином переважно встановлюються економічні зв'язки: або через систему цін і ринків, або через адміністративно встановлені структури, або через довгострокові угоди, що укладаються між партнерами. Ці елементи певною мірою присутні у кожній економічній системі.

48. Політична система суспілства її заг.характеристика. Політична система суспільства — це система політичних явищ, які існують у соціально неоднорідному суспільстві. Політична система включає у себе організацію політичної влади, відносини між суспільством і державою, характеризує протікання політичних процесів, включаючи інституалізацію влади, стан політичної діяльності, рівень політичної творчості у суспільстві, характер участі у політичному житті. Політична система суспільства визначається формою держави, її соціальним ладом, класовою природою, формою соціально-політичних відносин (стабільні чи ні, конфліктні чи консенсусні), політико-правовим статусом держави та іншими факторами. Складовими політичної системи є: а) суб'єкти (носії) політики; б) політичні норми та принципи; в) політичні відносини (стосунки); г) політичні погляди, політична свідомість та політична культура; д) зв’язки, що об'єднують названі компоненти. Функції політичної системи — основні напрями впливу політичної системи на політичне життя суспільства: вироблення політичного курсу держави; організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань політичної програми держави (мобілізаційна); функція легітимізації — приведення реального політичного життя у відповідність до офіційних політичних правових норм; координація окремих елементів суспільства; політична соціалізація (включення людини в політичну діяльність);