1.Теоритичне та практичне пзначення соціології як науки про суспільство. Соціологія - молода наука, яка вивчає найбільш складний, мінливий об'єкт - людське суспільство, його структуру, закони розвитку,поведінку людини. Соціологія - наука про закони становлення й розвитку суспільства загалом, соціальних відносин та соціальних спільностей. Прояви дії соціологічної науки ми нерідко спостерігаємо, вона для нас не є цілком новим феноменом. Останнім часом стали дуже популярними опитування населення з різних проблем. Соціологія містить у собі ≪теорію≫ суспільства, яка виступає як теорія і методологія всіх інших суспільних та гуманітарних наук. Соціологію визначають як універсальну науку про суспільство. предметом вивчення соціології є суспільство як цілісний організм, його властивості, сторони, соціальні механізми його функціонування і розвитку. Соціологія, вивчаючи суспільне життя в тих чи інших його формах та сферах, не обмежується описом та поясненням процесів соціального розвитку. Вона аналізує та вказує шляхи планомірної, цілеспрямованої дії на ці процеси.

2.Місце та роль соціології в системі соціальних і гуманітарних наук. У системі суспільних та гуманітарних наук соціологія займає особливе місце. Спостерігається тісний зв'язок із соціальною психологією. Проблеми соціальної поведінки індивідів та груп не вирішуються без знань психології, зокрема психоаналізу. Спільними проблемами дослідження для соціології та ряду психологічних наук є потреби, мотиви, інтереси, цінності, установки, думки, настрої людей. З правознавством : Існує ряд соціологічних теорій: соціологія права, юридична, правова, кримінальна соціологія. Без розгляду юридично-правових знань неможливо з'ясувати природу взаємовідносин людей у правовій сфері, нормативи та відхилення їх поведінки та діяльності. З політичною наукою Політика як дуже широке, складне і багатомірне явище проявляється в усіх сферах суспільного життя і багато в чому визначає розвиток суспільства в цілому. Крім того, соціальні спільності, соціальні інститути, організації є важливими

діючими складовими політики. Історія також тісно переплітається із соціологією. Вона також відображає соціальну дійсність. Історія, як і соціологія, вивчає суспільство та закономірності його розвитку в конкретних проявах. Тільки історія описує та пояснює соціальні явища та процеси в минулому, а соціологія - ті, що спостерігаються в даний час.Та рядом інших наук.

3.Основні суб’єкти суспільного життя індивіди суспільні групи та соціальні інститути.

Первинною одиницею будь-якої соціальної системи є індивід. Він, будучи істотою соціальною, перебуває у тісному взаємозв'язку з іншими індивідами, утворює з ними різні соціальні групи та соціальні спільності, що теж є складовими суспільства. Будову ж будь-якої соціальної системи, у тому числі й суспільства, доповнюють соціальні зв'язки, соціальні відносини та соціальні інститути. Таким чином, можна дати таке визначення соціальній структурі суспільства. Соціальна структура суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою соціальних груп, спільностей та інститутів, пов'язаних між собою відносно сталими відносинами. Отже, соціальна структура суспільства являє собою будову цієї соціальної системи, визначає характер взаємозв'язків і взаємовідносин між її складовими частинами.

Сучасне суспільство це система яка складається із окремих рівнів соціальних груп та їх зв'язків, і розглядається з таких позицій:

• фундаментальний рівень формування організації суспільства - це людство в цілому, яке складає свої інтереси як єдина цивілізація;

• соціальні інститути - стійкі, організовані форми спільної діяльності людей;

• класи, групи, спільності, верстви, кола; Соціáльна грýпа — сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, ідеєю, працею; це сукупність людей, виділена за соціально значимими критеріями (стать, вік, раса, національність, професія, місце проживання, дохід, влада, освіта та ін.)

• рівень окремого індивіда, особи, оскільки для соціології сама особистість є предметом вивчення - як суб'єкт та об'єкт соціальних відносин.

Всі вони пов'язані з різними сферами суспільних відносин (економічною, політичною, культурною тощо).

4.Універсальність соціології як науки про суспільство.

Соціологія містить у собі ≪теорію≫ суспільства, яка виступає як теорія і методологія всіх інших суспільних та гуманітарних наук. Всі суспільні науки, які вивчають різноманітні

аспекти життя та діяльності суспільства, завжди містять у собі так званий ≪соціальний аспект≫, тобто закономірності, які досліджуються в тій чи іншій сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей. Соціологію визначають як універсальну науку про суспільство. Техніка та методика вивчення діяльності людей, методи соціального виміру, розроблені соціологією, є необхідними і використовуються всіма іншими суспільними науками. Крім того, склалася ціла система досліджень, котрі проводяться на стику соціології та інших наук. Ці дослідження отримали назву ≪соціальних досліджень≫.

5.Структура та рівні соціологічного знання зміст та різновиди (теоритичне та емпіричне значення,загальний,середній та практичні рівні. Під структурою соціологічних знань розуміють систему взаємопов'язаних уявлень, понять, поглядів, підходів, теорій про соціальну дійсність на різних рівнях. Структура соціологічних уявлень, припущень та наукових знань формується залежно від кола об'єктів, які вивчаються соціологією, глибини і широти наукових узагальнень і висновків, що здійснюються на базі аналізу даних про ті або інші соціальні явища та процеси. Структурними елементами соціологічної теорії є знання про суспільство, що включає в себе розуміння законів його розвитку, основні його сфери життя. Рівні: загальна соціологічна теорія, спеціальні соціологічні теорії або теорії середнього рівня, конкретно – соціологічні дослідження. Крім того існує теоретичний та практичний рівні. Теоретичний рівень у структурі соціологічних знань займає загальна соціологічна теорія, яка опирається на соціальну філософію.

6.Зміст та характеристика практичних функцій соціології. Практична її функція виявляється насамперед у тому, що вона виробляє науково обґрунтовані прогнози стосовно розвитку суспільства, які є основою перспективних планів соціального розвитку, скажімо, держави, регіону, підприємства тощо. Прикладна соціологія, пов'язуючи теорію з дійсністю, бере участь у виробленні практичних рекомендацій щодо вирішення різноманітних соціальних проблем як суспільства загалом, так і конкретних регіонів. Широкий зв'язок соціології з суспільством, соціальною дійсністю вимірюється в першу чергу функціями, які соціологія виконує. Функції прийнято поділяти на головні й другорядні.

До головних функцій соціології належать теоретико-пізнавальна, практично-перетворювальна, світоглядно-ідеологічна та прогностична.

Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, що соціологія накопичує знання, систематизує їх, намагається скласти найбільш повну картину соціальних відносин і процесів в сучасному суспільстві.

Практично-перетворювальна функція пов'язана з наданням рекомендацій щодо управління соціальними процесами.

Світоглядно-ідеологічна функція пов'язана з участю соціології у формуванні наукової ідеології.

Прогностична функція полягає у наданні соціальних прогнозів,

До другорядних функцій соціології належать:

• інформаційна (полягає в отриманні конкретної соціологічної інформації);

• оціночна (допомагає оцінити ефективність рішення та заходи, прийняті суб'єктами соціального життя);

• культурна (сприяє підвищенню культурного рівня громадян);

• описова (пов'язана з необхідністю опису і систематизацією дослідницького матеріалу у вигляді книг, статей, мемуарів тощо).