2. Революційна поезія Франції 30-40-их років хіх ст.

3. Концепція естетизму у творах о. Уайльда.

Розглянувши і проаналізувавши роман О.Уайльда «Портрет Доріана Грея», виділемо основні положення естетизму за Уайльдом:

-велич і величність мистецтва

-самодосконалість мистецтва

-мистецтво вище від істини і моралі

-замилування прекрасним

-зображення краси у всіх її проявах

-проголошення гедонізму

Зрозуміло, моралізм Уайльда не так прямолінійний, однак моральна сторона роману, відіграє важливу роль - будь-яка надмірність, як у тому що людина сприймає, так і в тому, від чого вона відмовляється, несе в собі покарання.

В самому сюжеті роману закладена головна ідея естетизму про безумовну перевагу мистецтва над реальним життям, як приклад, остання сцена, коли Доріан намагався вбити своє зображення на портреті. А це в свою чергу доводить, що філософія насолоди не може заповнити духовний світ людини.

Головний герой деградує морально, його внутрішній світ повністю протилежний його зовнішності. Доріан обирає марнославний спосіб життя, заради свого задоволення. Виправдовується важким дитинством, суворим вихованням, аніж протистоїть труднощам та спокусам.

Оскар Уайльд впевнений - існує щось заховане в самій красі та мистецтві, що вказує не тільки на шлях насолоди, але також може призвести до страждань внаслідок зіткнення з недосконалим реальним світом, який люди створили для себе.

А це означає, що мистецтво диктувалося волею митця і підлягало тільки суду естетичних законів. На думку Уайльда, мистецтво, не виражає нічого, крім самого себе, існує самостійно і розвивається за своїми законами.

Мистецтво не є породженням певної епохи чи її відтворенням, бо воно вище від життя. Саме ці погляди письменник і висвітлив у романі «Портрет Доріана Грея».

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 22

1. Бароко в німецькій літературі. Творчість Ганса Якоба Гріммельсгаузена («Незвичайні пригоди Сімпліція Сімпліціссімуса»).

Німецьке бароко зумовлене двома причинами. Перша з них-дух тодішнього німецького дворянства, дворянських салонів, княжих дворів. Інша сторона - більш серйозніша, більш трагічніша і глибоко пов'язана з похмурими подіями історії Німеччини XVII століття. Тут уже не фривольний еротизм, не гра у почуття і слова-це вже справжня трагедія, тут відчай той похмурий відбиток, який залишили у людських душах криваві пожежі Тридцятилітньої війни.

Стиль бароко особливо сильно відбився у драматургічній літературі Німеччини XVII століття. Трагедія на німецькому грунті перетворюється в згусток крові, в зображенні найдикіших злочинів. Вбивства, розпуста, кровозмішування-ось теми трагедій.

Ганс Якоб Крістофель фон Гріммельзгаузен— творець барокового низинного роману. Творча і трагічна особистість.

Народився під час війни, юність його припала саме на пік війни. У віці трьох років став круглим сиротою, його виховання взяв на себе полк. Брав участь у походах у ролі пажа, потім вже як воїн. По закінченню війни мандрував різними країнами, воював. Працював також чиновником. Відсутність нормальної освіти компенсував самоосвітою. Написав видатний твір класицизму "Сімпліцій Сімпліциссімус". Писав загалом шванки (сатирико-дидактичний жанр). Йому притаманні: антивоєнна тема та сатира.

Вважав, що треба зображувати образи точки зору, а не персонажі.

"Сімпліций Сімпліциссімус". Виданий у 1669 р. Описує людину-пікаро (що не знає свого коріння).

Назва перекладається як "простіше простого". Перші чотири роки знайденої дитини пройшли у любові до природи і людей. Ніхто не зає хто ця дитина. Відбувається ілюзія спокою, бо йде війна, що скоро доходить і до селища, де живе хлопчик. Автор стає на сторону селян, над якими знущаються. Поєднує гумор і сум. Вчинки оточуючих втрачають здоровий глузд.

Доля кидає сироту в ліс. Самітник, що живе там, бере на себе виховання хлопчика. Солдат цей втратив все на війні, тому вирішив усамітнитися, жити на лоні природи. Згодом виявляється, що сирота - син солдата, який вижив у війні. Солдат виховує сина. Хоче, щоб він був ідеальним громадянином. Але цей громадянин може бути ідеальним тільки для ідеального суспільства.

Відношення людей до Сімпліция негативне, з нього сміються, адже людина не може бути настільки люблячою і наївною. Він стає блазнем для війська. Сімпліций бачить уві снах філософські ідеї. Автор проводить героя різними країнами. Показує, що немає щасливих у світі. Люди божеволіють або вчаться пристосовуватися. Після війни Сімпліций перепробував багато професій, але душевно залишився калікою. Не зміг скласти родину і залишився самітником жити на безлюдному острові. Зрештою Симпліций знаходить спокій з самим собою. Герой відмовляється прийняти світ з його законами.

Автор показує еволюцію героя. Боротьба добра і зла спотворює його душу. Він ще за життя пережив своє пекло. Під кінець життя його вже не можна назвати простим і наївним. Автор показує шлях Симпліция як шлях до деградації.

Теми, вибрані у творі виявилися актуальними на той час. І віднесли твір до низинного бароко.Тогочасний читач полюбив цей твір за несподіванки. Після виходу твору з'явилося чимало наслідувань, але жодне з них навіть не стоїть поряд з "Симпліциссімусом".