- •1. Література як вид мистецтва.
- •2. Ідеї просвітництва в Україні.
- •3. Особливості розвитку жанру новели у творчості е. По, в. Ірвінга.
- •М. Бахтін про взаємодію автора і читача.
- •2. Провідні концепції Просвітництва. Художні напрями.
- •3. Поема г.У.Лонгфелло «Пісня про Гайавату» − творче поєднання фольклорних індіанських мотивів із сучасним осмисленням проблеми патріотизму.
- •1. Періодизація світової літератури.
- •2. Просвітницький роман. Художні особливості творів.
- •3. Особливості розвитку романтизму в слов’янських літературах.
- •1. Гомерівське питання. Гуманістичний пафос творів Гомера («Іліада», «Одіссея»).
- •2. Проблематика трагедії Йоганна Вольфганга Гете «Фауст».
- •3. «Золоте століття» російської літератури (перша половина хіх ст.)
- •1. Розвиток трагедії і театру у стародавній Греції і стародавньому Римі.
- •Елементи сентименталізму в повістях і оповіданнях г. Квітки-Основ'яненка.
- •Сентименталізм і романтизм в українській літературі.
- •1. Особливості художнього світу давньогрецького роману.
- •2. Романтизм як нове світобачення, мистецький напрям, художня система (загальна характеристика теоретичних засад)
- •3. Романтизм у західноукраїнській літературі (м. Шашкевич, і. Вагилевич, я. Головацький).
- •1.Героїчна поема «Енеїда» − зразок національного епосу.
- •2.Становлення і розвиток романтизму в Німеччині. Інтелектуальні гуртки.
- •3.Романтизм у польській літературі (на прикладі творчості а. Міцкевича).
- •1.Середньовічна література народів Європи, її зв'язок із античною і християнською літературою.
- •2.Провідні теоретики естетики романтизму.
- •3.Передумови розвитку критичного реалізму в європейській літературі хіх ст., провідні принципи і жанри.
- •1.Героїчний епос – один з провідних жанрів літератури доби Середньовіччя.
- •2.Жанр літературної казки. «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер» е. Т. Гофмана − романтична казка-новела.
- •3.Особливості розвитку французького реалізму.
- •1.Давньоруський героїчний епос, його ідейно-художні особливості
- •2. Романтичні ідеї та мотиви у драматургії і прозі Генріха фон Клейста.
- •3.Жанри, проблематика, персоналії французького реалістичного роману (на прикладі двох творів).
- •Тематичне, жанрове багатоманіття лірики вагантів.
- •2.Романтичне світовідчуття – головна особливість поезії г. Гейне.
- •3.Особливості художнього стилю о.Бальзака. Бальзак в Україні (1847-1848, 1848-1850).
- •1.Художні особливості рицарських романів.
- •2.Проблема сенсу людського буття та ролі мистецтва в повісті а.Шаміссо «Дивовижні пригоди Петера Шлемеля».
- •3. Драматургія та новелістика п. Меріме. Інтерес митця до української та російської історії.
- •1.Італійський Передренесанс. Художньо-стильові особливості «Божественної комедії» Данте Аліг′єрі.
- •2.Особливості становлення українського реалізму (60-90-і роки хх ст.).
- •3.Література американського постмодернізму: теоретичні засади; основні представники.
- •1.Світоглядні основи, естетика, поетика літератури доби Відродження.
- •2.Періодизація та своєрідність розвитку англійського романтизму.
- •3. Розвиток реалізму в російській літературі.
- •Художні особливості «Декамерону» Дж. Боккаччо.
- •2. Тематика, проблематика, образи-персонажі роману в. Скотта «Айвенго».
- •3. Піднесення життєвої хватки, рішучості та небажання визнавати поразку в романі м. Мітчелл «Віднесені вітром».
- •1.Гротеск і гіпербола в романі Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».
- •2. Еволюція романтичного героя в поемі д. Г. Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда».
- •3. Модернізм як спроба порвати з художніми традиціями хіх ст.
- •2. Революційна поезія Франції 30-40-их років хіх ст.
- •3. Концепція естетизму у творах о. Уайльда.
- •1. Бароко в німецькій літературі. Творчість Ганса Якоба Гріммельсгаузена («Незвичайні пригоди Сімпліція Сімпліціссімуса»).
- •2. Розвиток жанру психологічного роману. Тема жіночої емансипації в романах Жорж Санд.
- •3. Неоромантичні тенденції в англійській літературі.
- •1. Англійське бароко. Творчість Джона Мільтона (поема «Втрачений рай»), лірика Джона Донна.
- •2. Особливості романтизму і новаторство в. Гюго.
- •3. Особливості розвитку модернізму в українській літературі. Рецепція о. Кобилянської й перші феміністичні ідеї.
- •1. Українська барокова література на тлі світової.
- •2. Віддзеркалення романтичного світосприйняття у творчості Альфреда де Мюссе («Сповідь сина часу»).
- •2. Ідейно-художнє багатство творів Шеллі. Віра поета в людину, її мудрість і гуманізм.
- •1)Специфіка класицистичного образу (розкрити на прикладі прочитаних творів).
- •3)Особливості роману-параболи м. Булгакова «Майстер і Маргарита».
- •Особливості розвитку жанрів травестії (і. Котляревський, «Енеїда»)
- •Еволюція жанру роману (на прикладі творів ф. Купера, г. Мелвіла).
- •Особливості ідейно-тематичного задуму, образної системи роману п. Зюскінда «Запахи».
- •3.Постмодерні візії у творчості бразильського прозаїка Пауло Коельо
2. Ідеї просвітництва в Україні.
Даючи загальну характеристику культури доби Просвітництва, слід відзначити, що вона є новим відкриттям, новим щаблем на шляху розвитку світової планетарної художньої культури, їй властиве таке художнє сприйняття, як інтимність, ліризм, спостереж-ливість, проникнення в суть людських пристрастей і характерів. Водночас здобутки художньої культури доби Просвітництва досягнуті ціною втрати універсальної повноти в зображенні духовного життя, цілісності у втіленні естетичних ідеалів суспільства, властивих мистецтву попередніх років. Свавільного індивідуаліста епохи Відродження і регламентованого підданого періоду класицизму в XVII ст. змінює вільний громадянин. Д. Дефо, Д. Свіфт, Г. Філдінг, Г. Лессінг, А. Лесаж, Бомарше, Вольтер, Д. Дідро зо-бражують природність людини. Для них розв'язання всіх колізій зумовлено просвітленням життя, розумом, знаннями. Просвітницький раціоналізм найінтенсивніше наповнювався гуманістичним змістом. Якщо в класицизмі «розумність» творів мистецтва була показником їхніх художніх якостей, то тепер вона сприймається як додаткове свідчення його моральних цінностей. Реалізм доби Просвітництва вже не висуває таких могутніх титанів, як мистецтво епохи Відродження. Велич духу, неймовірне напруження загальнолюдських пристрастей замінюється спритністю винахідливого героя. Мистецтво демократизується і звертається до життєвого матеріалу, не минаючи найнижчі верстви суспільства. Уважно вивчається суспільне життя людей. Провідним жанром у літературі стає соціально-побутовий роман. Класицизм як домінуючий напрям у літературі і мистецтві поступається сентименталізму (сентимент — почуття), а приблизно з 60-х років XVIII ст. — романтизму.
Епоха Просвітництва в Україні — це творчість видатного мандрівного філософа Г. С. Сковороди. Його вплив на подальший розвиток вітчизняної культури безумовний. Сковорода поєднує в собі філософа, поета, мислителя та музиканта. І хоч епоха, у яку творять французькі просвітники і Сковорода,— одна, та літератури різні: мудрування французьких просвітників Сковорода не вважає «мудрою мудрістю». Сковорода — християнський містик, і йому не імпонувало їхнє безбожництво. Джерелом сковородинівської філософії була Біблія.
3. Особливості розвитку жанру новели у творчості е. По, в. Ірвінга.
У різноманітній літературній спадщині Е.По найважливіше місце займав новелістичний жанр, неперевершеним майстром якого він був. Письменник першим в історії американської літератури намагався теоретично осмислити "коротке оповідання" як самостійний жанр. Він висловив власну теорію новелістичної композиції та ствердив, що новеліста повинен відрізняти бездоганний літературний смак, оригінальність літературної манери, правдивість ситуацій.
Новели Е.По поділено на декілька тематичних груп: психологічні або логічні, науково-фантастичні, детективні. Особливості творів письменника полягали в тому, що у них розповідалося про якісь незвичайні життєві події, овіяні романтичними пригодами головних героїв, сюжет розгортався стрімко, захоплююче, а фінал виявлявся цікавим і несподіваним. Герої його творів - люди, обдаровані сильною волею, аналітичним розумом, які завжди знаходили вихід із скрутного становища і досягали поставленої мети.
Основні мотиви новелістики Е.По:
-письменник вважав, що можливості людського розуму безмежні; -митець славив людину та її моральну міць;
-боротьба розуму людини з "небезпечним" відбувалася з перемінним успіхом - то тріумфував розум, то перемогу отримували "темні сили";
-неправдоподібний сюжет, жахлива і таємнича атмосфера, яка оточувала героїв; і в той же час події, які підкріплені сотнею деталей з реальної дійсності, створювали враження, що це насправді;
-тема розпаду людських стосунків (частіше сімейних), божевілля і загибелі;
-в основі - принцип гармонії, принцип виключного, навіть аморального;
-стрижневий принцип - логічний аналіз подій.
У творчості Едгара По поєднане ірраціональне і раціональне, страшне і таємниче, що одержало пояснення як цілком природне явище. "Правда - дивна штука, як ви вже знаєте, більш ніж дивна, ніж сама фантазія," - стверджував Едгар По в оповіданні "Яку написати новелу для журналу "Блеквуд"; "Правда чудніша за вигадку" - повторював він у оповіданні "Тисяча друга казка Шахерезади" (1845).
Його "Страшні" новели - це майстерне розкриття своєрідності та глибини людської психіки маніяка-вбивці, божевільний перехід від несамовитої радості до страху та відчаю. Але при цьому автор не забував наголошувати, що радість, народжена свідомістю, не буде покараною, а страх - це загроза розкриття злочину. З нотою іронії Е.По зобразив поведінку божевільних, які успішно грали роль цілком нормальних людей; а психічно здорових часто приймали за психічно хворих, показавши при цьому, що межа між психічним здоров'ям та божевіллям могла бути не спіймана.
Діапазон космічного у Едгара По дуже широкий: від нещадних сатиричних гротесків до м'якого необразливого гумору. У комічних оповіданнях Е. По багато метушні, завзяття, веселої плутанини ("Чорт на башті" (1839)).
Художня манера Е.По:
1. Привабливість розповіді.
2. Читач - завжди співучасник подій.
3. Письменник виступав проти композиційної розмитості романів своїх сучасників, проти авторських прорахунків при розвитку фабули, проти невідповідності між авторськими задумами і поведінкою героїв, проти фальшивого тону.
4. Автор вільний у змалюванні вчинків героїв, у побудові мови твору.
5. Відображення страхітливого, жахливого, потворного у житті співвітчизників.
6. Твори насичені філософською та пародійно-сатиричною естетикою (картини природи і місцевості, гумористичні жанрові малюнки, філософські діалоги-роздуми).
ВАШИНГТОН ІРВІНГ (1783—1859) — видатний класик американської літератури, зачинатель романтизму США. Він перший із американських письменників, хто завоював міжнародне визнання. Серед шанувальників його творчості були В.Скотт, Дж.Байрон. В. Ірвінг народився в сім’ї багатого ньюйоркського комерсанта. Батько був шотландським пе- реселенцем і дуже заможною людиною. У дитинстві малий Вашингтон відзначався мрійливою вдачею, ду- же любив читати і слухати оповідання про давні часи. Дитячі та юнацькі враження стали пізніше основою кращих новаторських творів письменника. Ірвінг вивчав юриспруденцію, займався журналіс- тикою. У 1804 р. здійснив подорож до Європи, де по- знайомився з багатовіковою європейською культурою, про яку багато читав ще в дитинстві. Так сформувалася головна особливість усієї творчості Ірвінга — поєднання елементів давньої європейської і молодої націона- льної культура.
Ріп Ван Вінкль. Головний герой Ріп — людина проста і добродушна. Найбільше він не любив працювати; а жив займаючись рибальством або прогулюючись лісом. За лінощі його постійно сварила дружина, а сільські кумоньки симпатизували йому. Одно- го разу у лісі герой зустрівся з гномами, які грали у кеглі (національний коло-рит). Ті пригостили його напоєм — голландською горілкою (національний ко- лорит). Ріп заснув і прокинувся аж через 20 років. Навколо все стало зовсім ін- шим: померла дружина, відбулося багато змін у суспільному житті та характері людей.
Однак не лише Ріп став об’єктом авторської іронії. Його повернення дало мож- ливість письменнику порівняти «старі» і «нові» часи. І автор довів, що всі зміни — навряд чи до кращого.
Своєрідність новелістики прозаїка визначена такими особливостями:
• сюжетність поєднана з докладними повільними описами характерів персона- жів, їхньої зовнішності, місця дії, авторськими міркуваннями;
• динамізм розгортання подій розпочинався десь із середини оповіді, а екс- позиція з безліччю мальовничих подробиць часто розтягнута майже на половину всього твору;
• деталі й подробиці життя, побуту змальовані цілком реалістично, а описи при- роди — часто яскраво романтично;
• порушення звичного плину життя подіями і постатями фантастичними, казко- вими, чому автор давав логічне;
• поєднання елементів давньої європейської і молодої національної культур; • схильність до іронії, гіперболи, гумору й лірично-ностальгічних настроїв.
Білет № 2