23. Коли покращена ґрунтова дорога примикає до дороги з твердим покриттям, то при векторизації створюється
а) – два об’єкти (покращена ґрунтова дорога і дорога з твердим покриттям) і вони зв’язуються вузлами ;
24. Річка векторизуються як в) – або лінійний, або площовий в залежності від масштабу карти;
25. При накладанні об’єктів „річка” і „міст” а) – об’єкт „річка” під мостом векторизується, а об’єкт „міст” виноситься на передній план;
26. При проходженні дороги в тунелі б) – дорога тунелем не розривається;
27. Напрямок векторизації горизонталей повинен бути таким, щоб б) – справа було нижче;
28. Обсяг растрового файлу залежить від дозвільної спроможності при скануванні а) – прямо пропорційно;
29. Встановлення необґрунтованого „порогу білого кольору” при скануванні призводить в) – або до появи на растрі „сміття”, або до втрати існуючих об’єктів, в залежності від того чи надто низьке чи надто високе значення порогу встановлено;
30. За семантичні характеристики висоти дерев в лісі приймають б) – середнє значення із висот дерев;
31. За семантичну характеристику глибини яру приймають а) – максимальне значення глибини;
32. Відмітити етап, який не відповідає порядку роботи з векторизатором3) – створення бібліотеки семантичних характеристик;
33. Перші цифрові карти були створені за допомогою б) – дигітайзерної технології;
34. Напрямок векторизації водопроводу повинен б) – співпадати з напрямком подачі води;
35. При векторизації лісу, в якому є просіки б) – створюється кілька об’єктів – „ліс”, границями яких є просіки;
Блок № 2 (правильна відповідь на одне запитання – 7 балів)
Виберіть правильні відповіді із запропонованих (кількість правильних відповідей може бути від 1-єї до 4-х)
1. До системи кодування картографічних об’єктів висуваються такі вимоги:
а) – довжина і структура коду будь-якого картографічного об’єкту повинна бути однаковою;
б) – довжина і структура коду повинна забезпечувати однозначну ідентифікацію картографічного об’єкту і можливість розширення системи кодів;
г) – система кодування включає ті об’єкти, які визначені в системі класифікації;
2. При виведенні цифрових векторних карт на монітор комп’ютера відбувається
б) – перетворення цифрової векторної інформації у растрову форму;
3. Ознакою комірки растрового файлу може бути:
а) – код (ознака) кольору комірки;
4. Розташувати фактори в порядку зростання кількості похибок, які вони вносять в ЦКМ:
- вплив людини;
- вплив програмного забезпечення;
– вплив технічних засобів
б) – людина - технічні засоби - програмне забезпечення;
5. Стиснення цифрової векторної інформації може відбуватись:
а) – в режимі реального часу;
б) – в режимі постопрацювання ;
в) – під час введення (збору) векторної інформації;!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
6. Напрямок векторизаціїплощових об’єктів повинен здійснюватись
а) – за годинниковою стрілкою;
7. Якщо площовий об’єкт виходить за рамку номенклатурного листа, то при векторизації його потрібно
б) – замкнути по лінії рамки лише у випадку коли вся територія, для якої створюється векторна карта лежить в межах цього листа;!!
в) – не замикати, якщо передбачається зшивати декілька листів в один масив цифрової карти; !!!!
8. Надійність технічних засобів при створенні ЦКМ може визначатись
а) – часом безпомилкової роботи до першої відмови;
б) – імовірністю безпомилкового функціонування на протязі певного періоду;
в) – кількістю відмов за певний період часу;
г) – часом, що затрачується на відновлення технічного засобу після виходу з ладу;
9. Шаблон векторної карти містить
а) – бібліотеку умовних знаків;
б) – бібліотеку семантичних характеристик;
Блок № 3 (правильна відповідь на одне запитання – 10 балів)
Необхідно обґрунтувати відповідь, привести послідовність рішення.
1. Відомі планові координати 3-х точок в умовній системі координат та в Державній системі координат. Обґрунтувати вибір методу трансформації системи координат для цифрової карти місцевості.
б) – афінне перетворення;
г) – білінійне перетворення.
Існує три методи трансформації: проективний, афінне перетворення і білінійне перетворення. Проективний метод потребує мінімум 4 точки, для яких відомі координати, а афінне і білінійне перетворення – 3 точки, тому обираємо два останні методи.
афінне
Невідомих коефіцієнтів є шість, тому потрібно мінімально три точки з відомими координатами в обох системах.
білінійне
Воно також потребує мінімум трьох точок.