16. Елементи соціального захисту населення в Україні. Соціальне страхування.

Соціальна політика — комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, спрямованих на послаблення нерівномірності у розподілі доходів та майна, на захист населення від безробіття, зростання цін, знецінення трудових заощаджень тощо.

Основні елементи системи: 1) встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги); 2)захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам; 3) вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів; 4) пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника); 5)утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо; 6)соціальні трансферти (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо); 7)надання необхідної медичної допомоги; 8)соціальне страхування тощо.

 В системі соціального захисту населення найважливішим елементом є соціальне страхування. Воно складається з пенсійного, медичного, страхування від безробіття та від нещасних випадків на виробництві. У розвинутих країнах пенсійне та медичне страхування проводиться шляхом відрахувань із заробітної плати й прибутків по 7,5%. 

Сучасні держави активно використовують соціальне страхування для захисту населення на випадок захворювання, зниження працездатності, смерті годувальника, допомоги багатодітним сім'ям тощо. Принцип, згідно з яким держава в рамках соціального страхування піклується про тих, хто потребує захисту, діє всюди і сьогодні.

17. Споживчий бюджет, його види (фізіологічний, соціальний).

Споживчий бюджет – сукупність товарів і послуг, необхідних для задоволення першочергових потреб людини. Є два види споживчого бюджету:

·        фізіологічний – охоплює товари для задоволення фізіологічних (базових) потреб людини як біологічної істоти.

·        соціальний бюджет – фізіологічний + витрати на податки та інші обов’язкові платежі.

Споживчий бюджет являє собою вартісну оцінку контрольного набору прожиткового мінімуму, а також всі витрати на податки та інші обов’язкові платежі.

Об'єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум являє собою показник обсягу і структу­ри споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімаль­но допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення.

Проте цей показник призначається для певного періоду подолання кризового стану економіки.

18. Розширене, просте та звужене відтворення населення. Показники використання трудових ресурсів.

Відтворення населення — це історично і соціально економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.

Розрізняється три режими відтворення населення: розширене, просте, звужене. Розширене відтворення характеризується переважанням народжуваності над смертністю (і в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та, відповідно, природним приростом населення. Просте відтворення означає постійну кількість населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності. Звужене відтворення, або депопуляція, характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення, що ми і спостерігаємо зараз в Україні

Найважливішим показником ефективності трудових ресурсів є продуктивність праці. Продуктивність праці вимірюється виробітком продукції за одиницю часу і витратами часу на одиницю продукції. Звідси маємо два показники:

• середній виробіток,

• трудомісткість.

В економічних розрахунках використовують такі показники виробітку:

• середньорічний виробіток одного працюючого;

• середньорічний виробіток одного робітника;

• середньоденний виробіток одного робітника;

• середньогодинний виробіток одного робітника.

Трудомісткість визначається на одиницю продукції в натуральному вираженні по всій номенклатурі виробів. Показник трудомісткості можна розрахувати і по загальному випуску продукції, як відношення загальної кількості людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками, до обсягу продукції. Цей показник обернено пропорційний показнику годинного виробітку одного робітника.

Показники продуктивності праці можуть відображатися в різних вимірниках (натуральному, трудовому, вартісному).