11. Фактори підвищення продуктивності праці, їх класифікація.
Зростання продуктивності праці означає підвищення випуску продукції за одиницю робочого часу (людино-година, людино-день, людино-місяць, людино-рік) порівняно з минулим аналогічним періодом.
Резервами зростання продуктивності праці називають ще невикористані можливості економії праці за окремими факторами, детальна класифікація яких представлена на рис. 5.4.
12. Характеристика трудових ресурсів України. Мобільність населення ( демографічна та соціальна).
Трудові ресурси - це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.
До трудових ресурсів належать:
- населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці);
- працюючі особи пенсійного віку;
- працюючі особи віком до 16 років.
До їхнього складу включаються також особи працездатного віку, потенційно здатні до участі в праці, але зайняті в домашньому і особистому підсобному господарстві, на навчанні з відривом від виробництва, на військовій службі.
Трудові ресурси розподіляють на наступними ознаками: стать, професія, вік, національність та мова, освіта, релігія, суспільні групи, зайнятість за сферами, місце проживання.
Провідну роль у трудових ресурсах відіграє населення в працездатному віці.
Працездатне населення - це сукупність осіб, переважно працездатного віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовій діяльності.
Соціальна мобільність - це переміщення індивідів між різними рівнями соціальної ієрархії. За різновидностями існує горизонтальна та вертикальна соціальна мобільність. Горизонтальна мобільність припускає перехід із однієї соціальної групи в іншу, які стоять на одному і тому ж рівні суспільної стратифікації. Під вертикальною мобільністю ми розуміємо переміщення особи з одного "пласту" в інший, причому залежно від напрямку самого переміщення. Можна говорити про два типи вертикальної мобільності: соціальний підйом та соціальний спуск. (За період трудової діяльності кожна третя людина в Україні змінила своє соціальне становище).
Певною мірою на соціальну мобільність впливають і демографічні чинники:
■ вік (молодим властива професійна мобільність, дорослим - економічна, особам літнього віку - політична);
■ стать (в цілому чоловіки мобільніші за жінок);
■ рівень народжуваності та густота населення (кількість "претендентів" перевищує кількість "вакансій", і страти можуть бути перенаселені або недонаселені).
Дані про соціальну мобільність деякою мірою дозволяють судити про ступінь відкритості суспільства - його демократичність.
13. Продуктивність праці, її фактори та резерви.
Продуктивність праці - характеризує ефективність праці в процесі виробництва продукції; показує здатність працівника випускати визначену кількість продукції за одиницю часу.
Економічна сутність : продуктивність праці – основний базовий показник,що відображає виробничу результативність діяльності працівника,всього колективу або суспільства вцілому.
Саме він показує, яку частку валового внутрішнього продукту ( ВВП ) створює в середньому одна особа колективу.
Фактори зростання продуктивності праці за змістом можливо поділити на 3 групи:
· матеріально-технічні фактори, які характеризують рівень розвитку, ступінь використання та якість засобів виробництва. До цієї групи належать усі напрямки прогресивних змін у техніці і технології виробництва;
· організаційно-економічні, які характеризують ступінь розвитку форм організації та управління суспільного виробництва. До цієї групи належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управлінні
· соціально-економічні пов`язані з роллю людини у суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.
Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.
З метою виявлення та найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці всі резерви класифікуються залежно від видів ресурсів, що використовуються (резерви кращого використання засобів виробництва та поліпшення використання робочої сили), часу їх використання (поточні та перспективні), сфери виникнення (загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві та внутрішньовиробничі).
Внутрішньовиробничі резерви підрозділяються на:
·резерви зниження трудомісткості продукції;
·резерви поліпшення використання робочого часу;
·резерви поліпшення структури і використання кадрів;