- •1. Економіка праці, як наука, її місце у системі економічних наук. Завдання дисципліни.
- •2. Організація праці. Класифікація робочих місць.
- •Класифікація робочих місць:
- •4. Поняття праці. Її характер, кількісні, якісні, економічні та соціальні характеристии в умовах ринкової економіки.
- •5. Об”єкти та суб”єкти управління персоналом. Мотивація та стимулювання праці.
- •6. Планування фонду заробітної плати. Середня заробітна плата. Співвідношення темпів її зростання з темпами росту продуктивності праці.
- •7. Поняття рівня життя населення. Фонди нагромадження та споживання.
- •8. Населення України: структура і розміщення. Відтворення та рух населення.
- •9. Соціальне партнерство. Демократизація управління виробництвом.
- •10. Соціальна політика в Україні. Пенсійне законодавство України.
- •11. Фактори підвищення продуктивності праці, їх класифікація.
- •12. Характеристика трудових ресурсів України. Мобільність населення ( демографічна та соціальна).
- •До трудових ресурсів належать:
- •13. Продуктивність праці, її фактори та резерви.
- •14. Організація праці. Класифікація робочих місць. Умови праці.
- •15. Заробітна плата. Державне регулювання з/пл.
- •16. Елементи соціального захисту населення в Україні. Соціальне страхування.
- •17. Споживчий бюджет, його види (фізіологічний, соціальний).
- •18. Розширене, просте та звужене відтворення населення. Показники використання трудових ресурсів.
- •19. Форми і системи оплати праці. Преміювання працівників.
- •20. Зайнятість населення. Державна політика зайнятості. Поняття та види безробіття.
- •22. Соціальний захист населення.
- •23. Регулювання робочого часу і відпочинку. Норми праці, методи її нормування і вдосконалення.
- •24. Ринок праці. Практичне значення двоїстості ринку праці.
- •25. Регулювання зайнятості. Статус безробітного. Система органів зайнятості.
- •26. Безробіття. Поняття, види та рівень його. Закон Оукена.
- •27. Нормативи праці. Їх значення і класифікація. Регулювання міри праці.
- •28. Соціальний захист населення України в ринкових умовах.
- •29. Сегментація ринку праці. Елементи ринку праці. Особливості ринку праці в Україні.
- •30. Сутність заробітної плати. Вплив інфляції на динамику зар.Плати.
- •31. Значення продуктивності.
- •32. Вплив нтп на підвищення продуктивності праці.
- •33. Вартість робочої сили та її структура. Ціна робочої сили.
- •34. Поняття прожиткового мінімуму. Мінімальний споживчий бюджет (мсб).
- •35. Структура та функції заробітної плати.
- •36. Сутність тарифної угоди на виробничому рівні.
- •37. Сутність соціального партнерства.
- •38. Тарифна сітка.Тарифна ставка.
- •39. Сутність і мета соціальної політики.
- •40. Основні трудові показники.
- •41. Основні напрями соціальної політики в Україні.
- •Основні напрямки соціальної політики:
- •42. Розробка і планування фонду оплати праці.
- •43. Розробка балансу робочого часу.
- •44. Колективні форми організації праці.
- •45. Методи управління персоналом.
- •46. Функції ринку праці.
- •47. Структура та функції заробітної плати.
- •48. Сутність і структура фондів нагромадження і споживання.
- •49. Основні показники рівня життя.
- •50. Резерви продуктивності праці, їх класифікація.
- •Ознаки та їх види резервів:
- •51. Вимоги щодо підвищення ефективності виробництва. Фонди нагромадження та споживання. Поняття рівня життя населення.
- •52. Мета і завдання управління персоналом. Кадрова політика організації. Адаптація кадрів.
- •53. Організація праці. Класифікація робочих місць. Умови праці.
- •Класифікація робочих місць:
- •54. Аналіз і планування трудових показників: чисельності працівників, продуктивності праці.
- •55. Формування робочої сили. Людський капітал. Якість і конкурентоспроможність робочої сили. Ефективність використання трудових ресурсів.
- •56. Державна політика зайнятості. Конкуренція повної, глобальної, примусової та добровільної зайнятості. Система органів і служб зайнятості України, законодавство України про зайнятість.
- •Склад служби
5. Об”єкти та суб”єкти управління персоналом. Мотивація та стимулювання праці.
Суб’єктами управління персоналом в організації виступають:– менеджери підприємства, вище керівництво, менеджери середньої ланки і лінійні менеджери. Люди виступають суб’єктом виробництва по відношенню до інших компонентів виробничого процесу і в той же час люди, а точніше людські ресурси, є об’єктом управління по відношенню до менеджерів, яким вони підпорядковані. Під людськими ресурсами розуміють як окремих працівників організації, так і її структурні підрозділи – відділи, департаменти, – котрі завдяки своїм компетенціям роблять внесок у досягнення цілей організації.
Мотивація трудової діяльності не може бути дійовою без застосування сучасних форм і методів матеріального стимулювання персоналу. Мотивація праці — це бажання працівника задовольнити свої потреби через трудову діяльність.
В структуру мотиву праці входять:
потреби, які хоче задовольнити працівник;
цінності, що здатні задовольнити цю потребу;
трудові дії, які необхідні для одержання благ;
ціна — витрати матеріального і морального характеру, що пов'язані з трудовою діяльністю.
Мотивація і стимулювання як методи управління працею є протилежними за напрямками: перший направлений на зміну існуючого стану, другий — на його закріплення, проте вони доповнюють один одного.
Стимулювання повинно відповідати потребам, інтересам і здібностям працівника. Мотивація — це процес свідомого вибору людиною того чи іншого типу поведінки, що визначається комплексним впливом зовнішніх (стимули) і внутрішніх (мотиви) чинників.
6. Планування фонду заробітної плати. Середня заробітна плата. Співвідношення темпів її зростання з темпами росту продуктивності праці.
Планування заробітної плати включає планування фонду заробітної плати і середньої заробітної плати.
Фонд заробітної плати — цe загальна сума грошових коштів, спрямована на оплату праці робітників і управлінського персоналу підприємства за певний обсяг виконаної роботи або виробленої продукції, а також на оплату невідпрацьованого часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного законодавства.
Умовами зростання фондів оплати праці на галузевому рівні можуть бути:
• зростання обсягів виробництва; • зростання продуктивності праці; • зниження витрат на одну гривню собівартості продукції тощо. Сере́дня заробі́тна пла́та — економічний показник, який характеризує розмір нарахованої заробітної плати, яка припадає на одного працівника підприємства. Визначається поділом загальної суми нарахованої заробітної плати на середню чисельність працівників.
Середня з/п штатного працівника в Укр в січні 2014 - 3148 гривень.
Заробітна плата і продуктивність праці є взаємозалежними показниками діяльності підприємства. Із зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови підвищення її оплати. У свою чергу, підвищення рівня оплати праці сприяє зростанню її мотивації і продуктивності. Якщо заробітна плата не буде ефективною, то це може призвести до плинності кадрів на підприємстві, що спричинить досить істотні витрати пов'язані як зі спадом виробництва.