43. Розробка балансу робочого часу.

БАЛАНС РОБОЧОГО ЧАСУ - баланс, що характеризує ресурси робочого часу працівників підприємства і їх використання на різні види робіт. Представляється у вигляді таблиці показників розподілу робочого часу по видах робіт, що дозволяє судити про способи :

Нормування праці - це один з основних напрямів наукової організації праці. Воно передбачає впровадження міжгалузевих і галузевих норм і нормативів, для нормування праці робочих, інженерно-технічних працівників і службовців. Нормування праці є однією із складових частин наукової організації праці і має своїй на меті встановлення міри витрат у вигляді технічно обгрунтованих норм часу і норм вироблення.

Норма вироблення - це об'єм роботи на певній операції, виражений в натуральних одиницях виміру, який має бути виконаний оператором в одиницю часу в конкретних виробничих умовах.

Норма часу встановлює максимально допустимі витрати часу, необхідні для виконання одиниці певної роботи в конкретних виробничих умовах, при якнайповнішому і раціональнішому використання можливостей обчислювальної техніки і застосування передового виробничого досвіду.

Баланс складається в три етапи:

1) розрахунок середнього фактичного числа робочих днів;

2) встановлення середньої тривалості робочого дня;

3) визначення корисного, ефективного фонду робочого часу в годиннику.

Витрати робочого часу :

Робочий час - це увесь час, яке працівник повинен присвячувати виконанню заданої роботи в течії однієї зміни. Воно підрозділяється на корисно використовуваний час (продуктивні витрати) і втрати робочого часу (непродуктивні витрати). Корисно використовуваний час складається з оперативного часу, підготовчо-завершального часу, відпочинку оператора, часу на обслуговування робочого місця.

Оперативний час витрачається на виконання роботи. Воно буває двох видів:

- - основне - це час виконання технологічної операції на ПК;

- - допоміжне - цей час, який оператор витрачає на створення умов, необхідних для виконання основної роботи.

Час на обслуговування робочого місця - це час для підтримки робочого місця в стані готовності до виконання майбутнього завдання (підготовка і перевірка ПК, його огляд і чищення).

Час на відпочинок - це витрати часу на регламентований відпочинок і проведення виробничої гімнастики, проводиться на 120 хвилині після початку робочого дня.

Фотографія робочого дня є методом вивчення усіх видів витрат часу шляхом спостереження, виміру і їх фіксації по видах операцій упродовж робочої зміни працівника з метою наступної класифікації цих витрат за окремими категоріями. Виявлення усіх втрат робочого часу з різних причин з метою їх усунення і розробка нормативного балансу часу зі встановленням нормативів на нормовані категорії робочого часу - основне завдання проведення фотографії робочого дня.

44. Колективні форми організації праці.

Форми організації праці — це її різновиди, які відрізняються особливостями розв'язання питань з окремих напрямів організації праці. Вони визначаються відповідними системо-утворювальними ознаками та критеріями.

За способом встановлення планових завдань і обліком виконаної роботи форми організації праці бувають:

— індивідуальна

— колективна — характеризує колективний підхід до організації виробничого процесу.

При цьому колективні форми організації праці поділяють за різними ознаками.

Залежно від способу поділу та кооперації праці при колективній формі організації праці розрізняють такі виробничі підрозділи:

— з повним поділом праці — передбачає зайнятість відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня працівників на одному робочому місці;

— з частковою взаємозамінністю — передбачає суміщення виконуваних робіт;

— з повною взаємозамінністю — передбачає можливість використання праці на будь-якому робочому місці підрозділу, а також обмін робочими місцями відповідно до розробленої схеми.

Залежно від способу управління при колективній формі організації праці виокремлюють такі підрозділи:

— з повним самоуправлінням — за умови визначення підрозділу виробничого завдання, а вирішення решти питань щодо організації виробництва і праці здійснює колектив підрозділу;

— з частковим самоуправлінням — частина функцій управління централізована, а інша — делегована колективу підрозділу;

— без самоуправління — централізація всіх функцій управління підрозділом.

За способом формування засобів для здійснення виробничої діяльності застосовують:

— індивідуальну трудову діяльність;

— підрядні та орендні колективи;

— кооперативи;

— малі та спільні підприємства.

За способами оплати та матеріального стимулювання розрізняють організацію праці:

— з індивідуальною оплатою праці;

— з колективною оплатою праці на основі тарифної системи;

— з колективною оплатою праці на основі тарифної системи і застосуванням різних коефіцієнтів для розподілу заробітку (КТУ — коефіцієнт трудової участі; КТВ — коефіцієнт трудового внеску та ін.);

— з безтарифною оплатою праці;

— з комісійною оплатою праці.