
- •1. Економіка праці, як наука, її місце у системі економічних наук. Завдання дисципліни.
- •2. Організація праці. Класифікація робочих місць.
- •Класифікація робочих місць:
- •4. Поняття праці. Її характер, кількісні, якісні, економічні та соціальні характеристии в умовах ринкової економіки.
- •5. Об”єкти та суб”єкти управління персоналом. Мотивація та стимулювання праці.
- •6. Планування фонду заробітної плати. Середня заробітна плата. Співвідношення темпів її зростання з темпами росту продуктивності праці.
- •7. Поняття рівня життя населення. Фонди нагромадження та споживання.
- •8. Населення України: структура і розміщення. Відтворення та рух населення.
- •9. Соціальне партнерство. Демократизація управління виробництвом.
- •10. Соціальна політика в Україні. Пенсійне законодавство України.
- •11. Фактори підвищення продуктивності праці, їх класифікація.
- •12. Характеристика трудових ресурсів України. Мобільність населення ( демографічна та соціальна).
- •До трудових ресурсів належать:
- •13. Продуктивність праці, її фактори та резерви.
- •14. Організація праці. Класифікація робочих місць. Умови праці.
- •15. Заробітна плата. Державне регулювання з/пл.
- •16. Елементи соціального захисту населення в Україні. Соціальне страхування.
- •17. Споживчий бюджет, його види (фізіологічний, соціальний).
- •18. Розширене, просте та звужене відтворення населення. Показники використання трудових ресурсів.
- •19. Форми і системи оплати праці. Преміювання працівників.
- •20. Зайнятість населення. Державна політика зайнятості. Поняття та види безробіття.
- •22. Соціальний захист населення.
- •23. Регулювання робочого часу і відпочинку. Норми праці, методи її нормування і вдосконалення.
- •24. Ринок праці. Практичне значення двоїстості ринку праці.
- •25. Регулювання зайнятості. Статус безробітного. Система органів зайнятості.
- •26. Безробіття. Поняття, види та рівень його. Закон Оукена.
- •27. Нормативи праці. Їх значення і класифікація. Регулювання міри праці.
- •28. Соціальний захист населення України в ринкових умовах.
- •29. Сегментація ринку праці. Елементи ринку праці. Особливості ринку праці в Україні.
- •30. Сутність заробітної плати. Вплив інфляції на динамику зар.Плати.
- •31. Значення продуктивності.
- •32. Вплив нтп на підвищення продуктивності праці.
- •33. Вартість робочої сили та її структура. Ціна робочої сили.
- •34. Поняття прожиткового мінімуму. Мінімальний споживчий бюджет (мсб).
- •35. Структура та функції заробітної плати.
- •36. Сутність тарифної угоди на виробничому рівні.
- •37. Сутність соціального партнерства.
- •38. Тарифна сітка.Тарифна ставка.
- •39. Сутність і мета соціальної політики.
- •40. Основні трудові показники.
- •41. Основні напрями соціальної політики в Україні.
- •Основні напрямки соціальної політики:
- •42. Розробка і планування фонду оплати праці.
- •43. Розробка балансу робочого часу.
- •44. Колективні форми організації праці.
- •45. Методи управління персоналом.
- •46. Функції ринку праці.
- •47. Структура та функції заробітної плати.
- •48. Сутність і структура фондів нагромадження і споживання.
- •49. Основні показники рівня життя.
- •50. Резерви продуктивності праці, їх класифікація.
- •Ознаки та їх види резервів:
- •51. Вимоги щодо підвищення ефективності виробництва. Фонди нагромадження та споживання. Поняття рівня життя населення.
- •52. Мета і завдання управління персоналом. Кадрова політика організації. Адаптація кадрів.
- •53. Організація праці. Класифікація робочих місць. Умови праці.
- •Класифікація робочих місць:
- •54. Аналіз і планування трудових показників: чисельності працівників, продуктивності праці.
- •55. Формування робочої сили. Людський капітал. Якість і конкурентоспроможність робочої сили. Ефективність використання трудових ресурсів.
- •56. Державна політика зайнятості. Конкуренція повної, глобальної, примусової та добровільної зайнятості. Система органів і служб зайнятості України, законодавство України про зайнятість.
- •Склад служби
36. Сутність тарифної угоди на виробничому рівні.
Предметом тарифної угоди на виробничому рівні як складової колективного договору є: 1.форми й системи оплати праці, що застосовуються для різних категорій та груп працівників; 2.мінімальна тарифна ставка, диференційована за видами і типами виробництва у межах рівнів, передбачених генеральною тарифною угодою для відповідних видів і типів виробництв галузі (підгалузі); 3.розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами робіт і посадами працівників; 4.види і розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат і умови їх надання; 5.умови оплати праці за роботу в понаднормований час, час простою, який мав місце не з вини працівника, тощо; 6.взаємні зобов’язання сторін щодо виконання угоди.
Предметом тарифної угоди на виробничому рівні як складової колективного договору можуть бути й інші питання оплати праці та соціальних гарантій працівників, що не суперечать законодавству і нормам генеральної, галузевої та регіональної тарифних угод, які сторони переговорів вважають за необхідне включити до тарифної угоди на виробничому рівні.
37. Сутність соціального партнерства.
Соціальне партнерство — це система взаємозв'язків між найманими працівниками, трудовими колективами, професійними спілками — з одного боку, роботодавцями та їх об'єднаннями — з другого, і державою та органами місцевого самоврядування — з третього, їхніми представниками та спільно створеними органами з регулювання соціально-трудових відносин, які (взаємозв'язки) полягають у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави.
Суть соціального партнерства полягає в тому, що це специфічний вид громадських відносин між різними соціальними групами, прошарками й класами, які мають суттєво відмінні соціально-економічні й політичні інтереси. Ці різні інтереси не можуть стати однаковими, проте можливе їх поєднання, забезпечення певного балансу їхньої реалізації.
Соціальне партнерство одночасно є і результатом, і активним чинником формування громадянського суспільства, в якому різні соціальні групи, прошарки і класи зі своїми специфічними інтересами створюють свої організації, через які формують стійку соціальну спільноту, що забезпечує соціальну та політичну стабільність в суспільстві. Соціальне партнерство уособлює собою відмову від будь-яких насильницьких, революційних методів вирішення соціальних протиріч і орієнтацію на еволюційний шлях розвитку суспільства. Соціальне партнерство заперечує диктатуру будь-якої особи, групи, класу і утверджує суспільний договір, угоду між членами суспільства як основу оптимальної реалізації прав і інтересів різних соціальних груп, прошарків, класів.
38. Тарифна сітка.Тарифна ставка.
Тари́фна сі́тка — сукупність кваліфікаційних тарифних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за якими визначається розмір тарифних ставок оплати праці працівників у залежності від складності виконуваних робіт та кваліфікації працівників.
Є елементом тарифної системи, шкалою, що визначає співвідношення розмірів тарифних ставок залежно від кваліфікації (розряду) і складності виконуваних робіт. Тарифна сітка повинна охоплювати працівників всіх професий і посад, що працюють на підприємстві: від некваліфікованих (I тарифний розряд) до керівників (найвищий тарифний розряд). Кількість розрядів залежить від специфіки діяльності підприємства, професійного складу працівників і їх кваліфікованості. Підприємство самостійно розробляє тарифну сітку. Держава встановлює Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів по оплаті праці лише для установ і організацій бюджетної сфери.
Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка. Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.
Важливою проблемою є встановлення таких розмірів тарифних ставок, які б гарантували безперервне відновлення й підтримування фізичних сил і розумових здібностей людини, а також забезпечення постійного відновлення й підвищення її трудової кваліфікації, зростання загальноосвітнього і професійного рівня працівників.