26. Безробіття. Поняття, види та рівень його. Закон Оукена.

Безробіття — це складне соціально-економічне явище, при якому частина економічно активного населення не має роботи й заробітку. Види безробіття: Фрикційне - виникає тоді, коли частина людей добровільно міняє місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу. Структурне безробіття - є продовження фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП (науково-технічний процесс) відбуваються важливі зміни в техніці, технології і організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. Циклічне безробіття - обумовлене спадами виробництва. Добровільне безробіття - виникає, коли робітник звільнюється за власним бажанням у зв’язку з незадоволеністю рівнем оплати , умовами праці. Вимушене безробіття - коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація фірми скорочує персонал. Приховане безробіття - корениться переважно в малому бізнесі, фермерстві, а також в неповній зайнятості. Конверсійне - аналогічне структурному і викликане скороченням армії і зайнятих у військово-промисловому комплексі. Економічне безробіття - збанкрутіння частини товаровиробників у процесі конкурентної боротьби. Молодіжне безробіття - характеризується непропорційно високою питомою вагою молоді ( віком 16-24 роки) у складі безробітних. Застійне безробіття - які не хочуть а часом і не можуть працювати.

Природне безробіття (англ. Natural rate of unemployment (NRU) — це частка безробітних, яка відповідає доцільному рівню повної зайнятості в економіці, тобто потенційному ВВП. Цей рівень безробіття не пов'язаний з динамікою економічного зростання. Він залежить від природних причин, таких як: плинність кадрів, міграція, демографічних факторів. Вважається, що природній рівень безробіття становить 4-5 % від загальної кількості робочої сили.

Закон Оукена — емпірично встановлена зворотна залежність між рівнем безробіття й обсягом виробленого ВВП, кількісне значення якої коливається в межах від 2 до 3 %.

Рівень безробіття визначається за формулою:

Рівень безробіття = кількість безробітних / кількість працездатних * 100%

27. Нормативи праці. Їх значення і класифікація. Регулювання міри праці.

Нормативи праці характеризують науково обґрунтовані, централізовано розроблені показники витрат праці. На їхній основі підприємство самостійно розробляє свої норми праці. Норма праці - це норматив праці, скоректований на місцеві умови. Норми праці можуть бути класифіковані за такими ознаками: 1) за періодом дії - разові, тимчасові, сезонні, тривалі; 2) за сферою поширення - міжгалузеві, галузеві, районні, місцеві; 3) за призначенням - норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості.

Норма праці є конкретним вираженням міри праці на кожному підприємстві і визначає величину і структуру витрат робочого часу, необхідних для виконання цієї роботи. Розрізняють наступні види норм праці : норми часу, норми вироблення, норми обслуговування, норми чисельності, норми керованості, нормовані завдання.

Робочий час є загальною мірою кількості праці. Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого — фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з основних способів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення екстенсивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва.

Згідно з Кодексом законів про працю України (далі Кодекс) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 год. на тиждень. Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств і організацій для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.