Висновки

Дослідивши ми можемо визначити право власності на землю як право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, а оренду землі це засноване на договорі срокове плаине володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Земельною рентою є економічною формою реалізації земельної власності. Предметом земельного права єдві гупи відносин: 1)по використанню землі 2)охрані земель. Таким чином ми бачимо що земля має цивільно-правовий статус, так як є майном, різних форм володіння, також щодо неї встановлюються право власності яке передбачає користування, розпорядження то володіння. Право приватної власності на землю є частиною майнових прав. Форми прав на землю визначенні законодавством за суб’єктом такими є приватна державна та комунальна, та залежно від суб’єкта визначаються права та обов’язки щодо конкретної землі за загальним правилом. Також слід зазначити що суб’єктами права власності є фізичні и юридичні особи що мають та реалізують право власності, особи які вступають у правовідносини з приводу отримання даного права та державні та комунальні організації які поділяються за функціональністю, основною ціллю одних є управління та координування а інших контроль, перевірка та регулювання цивільних правовідносин у сфері земельного права власності. Згідно опрацьованого матеріалу об’єктом права власності на землю виступає земельна ділянка яка має ряд цивільно-правових ознак, таких як: обігоспроможність, є нерухомим майном, є ділимим чи неділимим майном, дохід та продукція як наслідок використання землі належить особі що використовує ділянку легітимно. Власники землі мають право на створення «спільної пайової власності» за засадах добровільного обєднання. Право власності на землю гарантуеться Конституцією України та захищається згідно чинного законодавства, захист порушених прав власності на землю здійснює суд. За Цивільним кодексом України є такі способу захисту права власності: поновлення порушеного права, визнання права, визнання угоди недійсності,недопущення протиправних діянь, відшкодування збитків та моральної шкоди. Підставою надання земельної ділянки фізичним або юридичним особам із державної або комунальної власності є рішення місцевого самоврядування.

Щодо земельної ділянки можливе вчинення правочину у формі оренди, яка базуеться на договорі у виді строкового та платного володіння і користування для реалізації цілей орендаря. Вище згаданий правочин законодавчо спирається на чинне цивільне, земельне законодавство та ЗУ «Про оренду землі». Згідно юридичних ознак оренди землі цф форма є: договірною, добровільною, зміст оренди у володінні і користування, оформляеться за договором. За цивільним законодавством орендодавцем можуть бути фізичні, юридичні особи, держава та територіальні громади. Розрізняють підприємницьке тв. непідприємницьке землекористування та за ціллю можливе оренда земель сільськогосподарського призначення. Договір оренди має свої особливу форму укладення за якою він є чинним та реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом з питань земельних ресурсів.

Договір земельної ренти є відплатним а щодо безвідплатної ренти застосовуються положення договіру дарування. Договір ренти земельної ділянки є консенсуальним. Ризиковий (алеаторний) характер договору ренти зумовлений особливостями характеру зустрічного виконання в рентному зобов'язанні, що полягає в невизначеності на момент укладення договору загальної суми зустрічної передачі в рахунок оплати відчужуваного майна. Існує два види договора ренти - безстроковий і строковий, що передбачає встановлення договором обов'язку виплачувати ренту відповідно безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку. Договори оренди, ренти землі та зміст право власності на землю є найбільш затребуваними серед загальної масси правочинім та юридичних фактів пов’язаних з землею.