22. Бюджетні повноваження України. Особливості інституту бюджетних повноважень.

Бюджетні повноваження – права і обов’язки учасників бюджетних правовідносин.

Повноваження України у сфері бюджету широкі. У Бюджетному кодексі вони конкретизуються через повноваження органів державної влади, що виступають від імені держави. Відповідно до Конституції України та Бюджетного кодексу до повноважень України у галузі бюджету належать:

- визначення основних напрямів бюджетної політики

- встановлення загальних принципів організації і функціонування бюджетної системи України

- визначення видів видатків, що вносяться до державного та місцевих бюджетів

- визначення джерел доходів, за рахунок яких формується державний і місцеві бюджети; розподіл джерел доходів між державним і місцевими бюджетами

- розмежування видатків між бюджетами, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів

- затвердження єдиної бюджетної класифікації

- складання зведеного бюджету і звіту про його виконання

- складання, затвердження державного бюджету, визначення напрямів використання бюджетних асигнувань і їх розмірів, створення резервного фонду

- надання органам місцевого самоврядування дохідної бази, достатньої для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб

- здійснення контролю за використанням коштів .

Ці повноваження Україна має як держава, на території якої здійснюється єдина бюджетно-фінансова політика.

Друга група повноважень України пов'язана з тим, що головну роль у її бюджетній системі відіграє Державний бюджет. У сфері свого бюджету держава має такі повноваження: на затвердження Державного бюджету України; на складання Державного бюджету за загальним і спеціальним фондами; на отримання закріплених за Державним бюджетом доходів; на визначення напрямів використання бюджетних асигнувань (призначень) і їх розмірів за напрямами; на створення в Державному бюджеті резервного фонду для здійснення непередбачених витрат, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету; на визначення видів видатків, які внесено до Державного бюджету; на надання трансфертів з Державного бюджету у вигляді:

1) дотації вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, районним бюджетам і бюджетам міст республіканського значення Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;

2) субвенції на здійснення програм соціального захисту;

3) субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання державою податкових пільг;

4) субвенції на виконання інвестиційних проектів;

5) інших субвенцій. Розміри цих міжбюджетних трансфертів затверджуються в Державному бюджеті окремо для кожного бюджету.

Держава зобов’язана:

- надавати фінансову підтримку органам місцевого самоврядування і брати участь у формуванні місцевих бюджетів

- гарантувати органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб

- затверджувати диференційовані і єдині нормативи відрахувань від загальнодержавних доходів і податків до місцевих бюджетів вищого рівня

- вилучати у місцевих бюджетів до Державного бюджету частину надлишку у разі перевищення прогнозованих показників доходів місцевих бюджетів розрахункового обсягу витрат відповідного бюджету

- визначати розміри субвенцій і цільові напрями їх використання

- здійснювати контроль за законним, доцільним, економним використанням коштів і належним їх обліком.