29. Філософські та естетичні детермінанти розвитку літератури межі століть (кін. 19 – поч.. 20 ст.)

Хронологічні межі літератури межі століть – з 1860 – по 1910 рр.

Соціальні детермінанти:

1). В цей час відбувається падіння величних західно-європейських імперій і боротьба за владу на політичній арені. Тому відбуваються колоніальні війни.

2). Бурхливий розвиток економіки, промисловості, наково-технічного процесу.

3). Національно-визвольний рух.

Філософські детермінанти:

1). Західно-європейський антропоцентризм досягає свого апогею в філософії Ніцше.

2). Як наслідок відбувається цілковитий занепад релігії і моралі, що викликає в свою чергу поширення у суспільстві песимістичних настроїв і невпевненості у завтрашньому дні.

!Це доба занепаду!

Думка про те, наскільки жахливе життя людини позбавленої віри в Бога.

На межі століть великої популярності набувають філософські ідеї Артура Шопенгауера, Фрідріха Ніцше, Анрі Берксона.

Артур Шопенгауер – представник філософського ірраціоналізму.

1819 – «Світ як воля та уявлення». Популярності набула у 50-60 рр.

«Батько світового песимізму» - так його називали.

Основні ідеї:

• світом керує вище абсолютно ірраціональне, абсурдне і жорстоке начало – Світова воля.

• Світ є об’єктивацією і результатом діяльності світової волі – він такий же жорстокий і абсурдний як вона.

• Людина в такому світі приречена на страждання, а її буття немає сенсу.

• Єдиний шлях позбавлення від страждань – це зречення своїх бажань, активної діяльності, смерть.

• Мистецтво оцінюється позитивно, оскільки може тимчасово позбавити страждань через забуття у ньому.

Фрідріх Ніцше – учень Шопенгауера.

«Так казав Заратустра», «Людське занадто людське», «Антихристиянин», «Вранішня зоря».

Основні ідеї:

• Бог помер. Бога немає.

• Місце Бога має зайняти надлюдина (тварина-людина-надлюдина)

Надлюдина не визнає загально-прийнятої моралі. Вона стоїть по той бік добра і зла.

Філософія Ніцше – культ індивідуалізму.

• Основною силою, яка керує усіма людьми є воля до влади.

• Повне заперечення християнства як релігії слабких і немічних.

Анрі Берксон – засновник філософії інтуїтивізму – заперечується розум як єдине джерело пізнання.

Основні ідеї:

• Заперечується розум як єдине джерело пізнання.

• Справжній шлях до істини лежить через інтуїцію.

• Інтуїтивне осягнення світу найбільш можливе для творчої особистості у стані натхнення.

Естетичні детермінанти:

1. Едгар Алан По

Ідеї:

• краса і мораль – це абсолютно різні речі – отже, мета мистецтва не повчати, а давати естетичну насолоду.

• Насолоду часто дає споглядання аморального, злочинного і, нарешті, смерть.

2. Шарль Бодлер («Квіти зла»).

Бодлер перекладав і вивчав твори Е.А. По.

Ідеї:

• Справжня краса не у добрі, а у злі, і митець має вміти її відобразити.

3. Теофіль Готьє і Шарль Леконт де Ліль (літературна група Парнас) .

Парнас є засновниками теорії чистого мистецтва.

Вважають, що мистецтво не повинне бути пов’язане із актуально-соціальною проблематикою. Істинна тема мистецтва – це краса, природа, кохання.