15Дида́ктика (дав.-гр. Διδακτικός — повчаючий) —

один із розділів педагогіки, який вивчає закономірності

засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань; визначає обсяг і структуру змісту освіти, вдосконалює методи й організаційні форми навчання, вплив навчального процесу на особу. На сьогодні дидактика відповідає на 3 питання: 1) для чого вчити? (зміст освіти) 2) як навчити? (методи і

принципи) 3) як вчитися? (методи і прийоми самостійної діяльності) Дидактика науково обґрунтовує зміст, методи і форми навчання. Об'єктом дидактики є навчання як вид діяльності.дидактику розуміють як нау­ку про викладання і навчання, про закономірності, що діють у сфері предмета Ті дослідження, про залежності, що обумовлюють хід і результати процесу

навчання; на цій основі вона встановлює відпові­дні закономірно

сті, визначає методи, організаційні форми й засоби навчання учнів

. Іншими словами — дидактика – це наука про навчан­ня і освіту, їх мету і завдання, зміст, методи, форми, засоби, органі­зацію, досягнуті результатиПредметом дидактики є процеси освіти і навчання, які нероз­ривно пов'язані з вихованням і є його органічною складовою. Завдання дидактики на всіх етапах її

історичного розвитку по­лягало в тому, щоб: а) визначати зміст освіти нових поколінь; б) знаходити найбільш ефективні шляхи озброєння їх корисними знання­ми, уміннями і навичками; в) розкривати закономірності цього проце­су. головним завданням – розкриття загальних закономірностей процесу навчання, що мають об'єктивний характер, і характеристика умов їх виявлення. Сучасна дидактика довела,

що справжнім показником ефективності навчального

процесу є не лише обсяг засвоєних знань, умінь і навичок, що безперечно, важливо, але й високий рівень розумового розвитку учнів, їх неперервне проникнен­ня в сутність навчальних предметів, процесів і явищ і перетворення середнього і навіть слабкого

за успішністю учня в більш сильного і встигаючого.

16.Принципи (від лат. Ргіncipium — начало, основа) —

основоположні ідеї, вихідні положення, які визначають

зміст, форми й методи навчальної роботи відповідно до

мети виховання та закономірностей процесу навчання.

Принципи навчання виконують регулятивну функцію з

погляду моделювання дидактичних теорій і способу

регуляції практики навчання. На них ґрунтуються підх

оди до навчання усіх дисциплін, визначаючи певною

мірою їх зміст, засоби й прийоми навчальної роботи.

Принципи тісно пов'язані із закономірностями навчання.

Вони відображують дидактичні закони та закономірності.

На рівні гносеологічного явища принципи об'єктивно

відображують сутність законів і закономірностей навча

льно-виховного процесу. У сучасній дидактиці визнача

льними є такі принципи навчання:

• науковості;

• систематичності та послідовності;

• свідомості;

• активності та самостійності;

• наочності;

• ґрунтовності;

• зв'язку навчання з практичною діяльністю;

• доступності навчання та врахування індивідуальних

особливостей учнів;

• емоційності навчання.

Загальна кількість принципів у дидактичній теорії чітко

не визначена. Розвиток науки пов'язаний з постійним

вивченням складних зв'язків і відношень між активни

ми компонентами процесу навчання, тому є різні підх

оди до класифікації і послідовності принципів навчання.

Усі принципи навчання тісно взаємопов'язані, взаємопр

оникають і взаємоконтролюють один одного, і чим більше їх реалізовано під час уроку, тим вища його результативність та ефективність. Як зазначає В. Бондар, одні принципи чітко проявляють свою дію, інші е загальним дидактичним фоном, а деякі в конкретній навчальній ситуації реалізувати неможливо.

Знання та дотримання методологічних, методичних і пс

ихолого-педагогічних вимог системи сучасних принципів навчання сприяє ефективності цього процесу, виявленню його особливостей на рівні конкретних правил, рекомендацій щодо досягнення цілей навчання. Окрім визначення основних компонентів процесу навчання, принципи регулюють відносини між учасниками дидактичного процесу, забезпечують взаємозалежність і взаємозумовленість між

компонентами процесу навчання взагалі і між його суб'єктами та об'єктами; визначають зміст діяльності вчителя і навчально-пізнавальної діяльності учнів; відображають внутрішню сутність і структуру діяльності суб'єктів навчання; сприяють розв'язанню суперечностей процесу навчання і самостійної

навчально-пізнавальної діяльності учнів; зумовлюють характер і особливості навчально-пізнавальної діяльності учнів, її с

амоорганізацію і самоконтроль.