Вимога-схвалення.

11Позакласна робота — різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.

Позашкільна робота — освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Завдання позакласної та позашкільної роботи — закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення

вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів,

культурного відпочинку та розумних розваг;поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання. Її зміст визначається загальним змістом виховання учнівської молоді, який передбачає

розумове, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Позашкільна виховна робота — це здійснення в позаурочний час діяльності школярів у позашкільних дитячих виховних закладах під керівництвом педагогічних працівників цих закладів.

Існують різноманітні форми та види позакласної виховної роботи.

Щодо змісту можна виділити такі основні напрями:

а) робота, спрямована на моральне виховання учнів, формування у них національної гідності;

б) освітньо-виховна робота;

в) заняття з праці й техніки;

г) заняття з різних видів мистецтва;

д) фізкультурно-оздоровча робота;

е) розважально-ігрова робота.

За видами організації розрізняють колективну, групову та індивідуальну форми позакласної виховної роботи.

За способами проведення виділяють вербальні, наочні та практичні види позакласної виховної роботи.

12педагогічні здібності;

комунікативність;

педагогічна спрямованість та її гуманістичний

характер;

педагогічна творчість. Педагогічні здібності — це

якості особистості, що інтегровано виражаються

в нахилах до роботи з дітьми, любові до дітей, от

римання задоволення від спілкування з ними. Виділено

головні групи здібностей.

1. Організаторські. Виявляються в умінні вчителя

згуртувати учнів, залучити їх до праці, розподіляти

обов'язки, спланувати роботу, підвести підсумки зро

бленому і т.д.

2. Дидактичні. Конкретні уміння підібрати і підгото

вити навчальний матеріал, наочність, обладнання, дост

упно, ясно, виразно, переконливо і послідовно виклад

ати навчальний матеріал, стимулювати розвиток пізна

вальних інтересів і духовних потреб, підвищувати нав

чально-пізнавальну активність і т.д.

3. Перцептивні, що виявляються в умінні проникати в

душевний світ вихованців, об'єктивно оцінювати їх ем

оційний стан, виявляти особливості психіки.

4. Комунікативні здібності, які виявляються в умінні

вчителя встановлювати педагогічно доцільні стосунки

з учнями, їх батьками, колегами, керівниками навчально

го закладу.

6. Дослідницькі здібності виявляються в умінні пізнавати

і об'єктивно оцінити педагогічні ситуації і процеси.

7. Науково-пізнавальні здібності передбачають засвоєння наукових знань у своїй галузі.

Наукові дослідження останніх років виявили "провідні" й "допоміжні" здібності. До провідних належать: педагогічна пильність (спостережливі

сть), дидактичні, організаторські, експресивні, решта може бути віднесена до допоміжних.

13Виховання особистості в колективі є вираженням певних закономірностей розвитку як самої особистості, так і суспільства загалом. Лише в колективнихвзаєминах створюються сприятливі умови для соціальнопсихічного розвитку.Відокремлення індивіда від інших людей, від соціального середовища — це створення соціально-психологічного вакууму, який стоїть на заваді розвитку окремої людини і певної спільноти. У такому вак

уумі особистість не має ґрунту для соціального успадкування, а отже, і соціального розвитку. Колектив — це соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють у напрямі досягнення визначеної мети і мають органи самоврядув

ання. Українська народна педагогіка з акумулювала тисячолівбачала живильне джерело всебічного розвитку особистості і передусім соціальну силу, що забезпечує формування її моральних цінностей. Формування виховного впливу колективу на особистість залежить від того, чим і як живе колектив.  Необ

хідною умовою позитивного впливу колективу на особистість є емоційне багатство життя колективу. Потреба людини обмінюватися емоціями відіграє суттєву роль у її становленні. 

14Сім'я-це що виникає на основі шлюбного союзу початкова організаціячленів суспільства, пов'язаних між собою родинними і економічнимивідносинами, які живуть разом і несучих один за одного моральнувідповідальність. Протягом всієї історії людства сім'я булагосподарсько-економічним осередком суспільства і сл.ужила цілям підготовкидітей до певних ролей в суспільстві. Недоліки сімейного виховання є наслідком неправильних взаємин між батьками і дітьми: зайва суворість абонадмірналюбов до дитини,

відсутність або недостатність нагляду за ним,низька загальна культура батьків, поганий приклад з їх боку в побуті і т. п. Під авторитетом слід розуміти глибоку повагу дітьми батьків,добровільне і свідоме

виконання їх вимог, прагнення наслідуватиїм у всьому і

прислухатися до їхніх порад. На авторитеті заснована вся силапедагогічного впливу батьків на дітей. Але він не дається від природи, нестворюється штучно,

не завойовується страхом, погрозами, а виростає

злюбові і прихильності до батьків. З розвитком свідомості авторитетзакріплюється або поступ

ово знижується і відображається в поведінці дітей. Виховна сила особистого прикладу батьків обумовлена психологічними особливостями дітей дошкільного віку: наслідувальності і конкретністюмислення. Діти несвідомо схильні наслідувати і хорошого, і

поганого, більшеслідувати прикладів, ніж моралі. Тому так важливий вимогливийконтроль батьків за своєю поведінкою, яка повинна

служити дітямзразком для наслідування. Можна виділити кілька типів сімей. 1 тип. Благополучні сім'ї.

Для цього типу сім'ї характерні ідейна переконаність, високідуховні інтереси і потреби, громадянськість. Відносини міжбатьками в цих

сім'ях будуються на любові та повазі один до одного, помітнийтворчий підхід до сімейного виховання. 2 тип. Формально-благополучні сім'ї.

Для них характерна ідейна переконаність, відповідальне ставлення довиробничих обов'язків, але відсутні повага між членами сім'ї,духовна близькість. 3 тип. Неблагополучні сім'ї.

Відсутні духовні інтереси, байдуже ставлення довиробничих та сімейних обов'язків, відсутність в сім'ї трудовихтрадицій, безлад у веденні господарства. 4 тип. Неповна сім'я. Це сім'ї в яких немає одного з батьків. Така сім'я може бутиблагополучною,

якщо для неї є ідейна спрямованість, знання цілейі завдань виховання, і неблагополучною, якщо ці умови порушуються.