8. Розумове виховання — цілеспрямована діяльність

педагогів із розвитку інтелектуальних здібностей і

мислення людини, прищеплення культури розумової

праці. Ефективність розумового виховання значною

мірою залежить від багатьох чинників. Узагальнено

їх можна звести до таких положень: уміння педагог

виділити в навчальному предметі світоглядні тве

рдження, ідеї, закони, закономірності, концепції й

реалізувати їх під час навчання; дотримання педаг

огом принципу внутріпредметних і між предметних

зв'язків як фактора єдності тавзаємо

зв'язку явищ, процесів реального світу;оволодіння

учнями, студентами аналізом, синтезом, порівнянням,

узагальненням, вироблення навичок аргументувати свої думки, відстоювати свої світоглядні позиції;залучення учнів, студентів до активної громадської діяльності з метою зміцнення єдності світогляду і поведінки ,своєчаснекоригуваннявідхиленьуповедінціокремихучнів,студентів;відповідність світоглядної позиції педагог

гів і батьків потребам суспільства. Фізи́чне вихова́ння,

педагогічний процес спрямований на фізичний розвиток, функт

іональне удосконалення організму, навчання основним життєво

важливим руховим навичкам, вмінням і зв'язаних із ними знання

ми для успішної наступної професійної діяльності. Основні завдання фізичного виховання:

підвищення функціональних можливостей організму засобами фізичної культури;

сприяння всебічному гармонійному розвитку, відмова від шкідливих звичок, покращення розумової і фізичної праце­здатності;

формування думки про систематичні заняття фізич­ними вправами з урахуванням особливостей їх майбутньої про­фесії, фізичне самовдосконалення та здоровий спосіб життя;отримання студентами та учнями необхідних знань, умінь та навиків у галузі фізичної культури з метою профілактики захворювань, відновлення здоров'я та підвищення професійної працездатності;

використання засобів фізичної культури в лікувально-профі­лактичній діяльності;

оволодіння методами визначення фізичного стану та само­контролю;виховання організаторських навиків, особистої гігієни та загартовування

організму;уміння складати та виконувати вправи з комплексів ранкової гігієнічної гімнастики;

виховання патріотичних, морально-вольових і естетичних якостей;удосконалення спортивної майстерності студентів та учнів, що зай­маються обраними видами спорту

9. Поняття «метод» (грец. Metodos — шлях дослідження,

пізнання) Методи виховання — шляхи і способи діяльносі вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей.Метод виховання поділяють на окремі елементи— прийоми виховання, які використовують для підвищення виховної ефективності методів. Виховна ефективність методів підвищується, якщо під

час застосування методу використовують педагогічні прийоми.

Прийом виховання — частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.

Окрім методів і прийомів, у виховній роботі використовують засоби виховання. Засоби виховання — вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість у певному напрямі.

До засобів виховання відносять працю, мистецтво, засоби масової інформації, шкільний режим та ін. Методи виховання поділяють на загальні (їх застосовують в усіх напрямах виховання)

і часткові (використовуються переважно в одному з них — правовому, економічному чи фізичному). Методи виховання завжди діють у певній системі, кожен є структурним елементом цієї системи і у взаємозв'язку з іншими забезпечує ефективність виховного процесу, їх використовують у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. А. Макаренко зауважував, що кожний виховний засіб слід розглядати як частину виховної системи. Методи виховання змінюються, вдосконалюються із зміною мети виховання, умов, у яких воно здійснюється, віку дитини та ступеня

її вихованості.Прийоми виховання — складова частина

методу, що забезпечує застосування його в певних умовах.

Тому деякі дослідники розглядають методи виховання як певну сукупність прийомів виховної взаємодії з вихованцями.

Методи та прийоми можуть у конкретних ситуаціях переходити один в одного

10. До групи методів організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки належать методи тренування, привчання, педагогічної вимоги, ситуацій вічьного вибору, ігровий метод. вони базуються на практичній діяльності вихованців. Управляти цією діяльністю педагоги можуть завдяки поділу її на складові частини - конкретні дії і вчи

нки, а інколи на ще менші частини - операції. Виховний процес полягає в тому, що педагог здійснює перехід від управління операціями до управління діями, а потім - до управління діяльністю вихованцівТренування - метод формування необхідних якостей особистості шляхом багаторазового повторення дій і вчинків учнів. Метод тренування має велику різноманітність засобів його реалізації. У ролі таких засобів виступають різні форми

навчальної роботи, різноманітні позакласні виховні справи, позашкільні форми виховання, спілкування, тобто будь-яка практична діяльність учнів, якщо вона відповідним чином організована. Привчання - метод, якийзабезпечує інтенсивне формування необхідної якості. На жорсткому привчанні базуються всі казармові системи виховання, наприклад, армійська, де цей метод поєднується з покаранням. Умови правильного застосування методу такі:- чітке уявлення про завдання виховання у вихователя і його вихованців; - не давати казенно-бюрократичних вказівок типу: .,Будь

ввічливим",Педагогічна вимога - метод впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює чи припиняє і гальмує дії вихованців, виявлення у них

тих чи інших якостей. Вимога-порада. Вимога-довір'яВимога-прохання.