4Основна мета виховання — всебічний гармонійний розвиток особистості. Це зумовлено сутністю людини як найдосконалішого витвору природи й суспільства. Всебічне виховання передбачає

формування у людини певних якостей відповідно до вимог морального, розумового, трудового, фізичного й естетичного виховання.Загальноприйнятою метою у світовій теорії і практиці гуманістичного виховання був і залишається ідеал всебічно і гармонійно

розвинутої особистості, який іде із глибини століть.

Під гармонійністю (від гр. harmonia — злагодженість, співзвуччя, узгодженість у поєднанні чого-небудь) розуміють узгодження, поєднання цих якостей, їх взаємодоповнення та взаємозбагачення в дух

овному й фізичному єстві людини. Поняття всебічного гармонійного виховання діалектично взаємозв'язані і взаємозумовлені /

завдання морального виховання

Перед моральним вихованням поставлено такі завдання:• оволодіння особистістю правилами та нормами моральної поведінки;• розвиток почуттів;

• формування переконань;• формування умінь і навичок моральної поведінки.завдання розумового виховання

Завдання розумового виховання такі:

• оволодіння знаннями, уміннями та навичками;

• формування наукового світогляду;

• розвиток інтелектуальних можливостей;

• оволодіння методами пізнавальної діяльності.

завдання трудового виховання

Трудове виховання передбачає вирішення таких завдань:• формування здатності до праці;

• виховання соціально-психологічної готовності дотрудової діяльності;• виховання поваги до людей праці та її результатів;

• оволодіння уміннями й навичками трудової діяльності.

завдання фізичного виховання

Завдання фізичного виховання такі:

• створення оптимальних умов для формування здорового організму людини;

• формування санітарно-гігієнічних умінь та навичок;

• тренування та загартування організму;

• виховання волі, розвиток спритності, краси тіла і рухів.

завдання естетичного виховання

Естетичне виховання передбачає вирішення таких завдань:• формування почуття прекрасного;

• виховання любові до природи та навколишньої краси;

• виховання стійких оцінних критеріїв до творів мистецтва;• оволодіння знаннями та вміннями творити прекрасне в житті.

5Перевиховання - виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.Процес перевиховання спрямований на подолання негативних рис особистості, на виправлення важковиховуваних, педагогічно

занедбаних неповнолітніх, правопорушників ізлочинців.

Виправлення - складний психічний процес перебудови

особистості. що відбувається під впливом перевиховання і самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості та поведінці.

і процес виправлення.Процес перевиховання охоплює такі етапи:1. Підготовчий етап(вивчення учня)

2. Початковий етап. На цьому етапі починається реалізаціянаміченої програми роботи з учнем, внаслідок якої він поступово долаєпомилкові погляди і переконання, негативні звички поведінки, у нього

зміцнюються позитивні й формуються нові риси характеру. У цей період учень не виявляє особливої активності, а процес перевиховання спершу відбувається повільно. 3. Переломний етап. У цей період триває реалізація уже визнаної і прийнятої підлітком програми роботи.4. Завершальний етап.

Самовиховання - свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Передусім самовиховання потребує від людини знання себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Процес самовиховання тривалий і охоплює такі етапи: 1) з'ясування

педагогами ставлення учнів до процесу самовиховання.

2) поява в учня прагнення до самовдосконалення. Педагоа на цьому етапі повинен допомогти сформувати Ідеал, до якого слід прагнути, виробити в учня стійке бажання наслідувати його. 3) початок систематичної роботи учня над собою у процесі реалізації програми самовиховання. Цей процес здійснюється в різноманітних видахдіяльності:

навчанні, праці, самообслуговуванні, виконанні громадських доручень, участі в роботі гуртків тощо. У процесі організації самовиховання учнів навчають спеціальним прийомам роботи над собою, до яких належать: а) самопереконання.б) самонавіювання. в) самопідбадьорювання.г)самозаохочення. д) самоаналіз. ж) самозобов'язання

самохарактеристика.6Принцип виховання — це основа, вихідне положення, яке ста­новить фундамент змісту, форм, методів, засобів і прийомів ви­ховання. Принципи зумовлюються метою виховання1.Принцип народності передбачає єдність загальнолюдсь­ких і національних цінностей; забезпечення національної спря­м

ованості виховання; оволодіння духовними багатствами свого народу: мовою, традиціями, звичаями, національно-етнічною культурою; шанобливе ставлення до національних надбань тих ародів, які мешкають в Україні. 2.Принцип демократичності потребує подолання автори­тарного стилю виховання; забезпече

ння співробітництва вихова­телів івихованців;врахування думки колективу й кожної особи­стості; виховання особистості як вищої природної і соціальної цінності;

3.Принцип природовідповідності спрямований на врахуван­ня багатогранної природи людини, особливостей її анатомо-фізіологічногоі психічного розвитку.4.Принцип гуманізації передбачає створення оптимальних умов для інтелектуального і соціального розвитку кожного ви­хованця; виявлення глибокої поваги до людини; визнання при­родного права кожної

особистості на свободу, на соціальний за­хист, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності, на самореалізацію фізичних, психічних і

соціальних потенцій, на створен­ня соціально-психічного фільтра проти руйнівних впливів нега­тивних чинників навколишнього природного і соціального сере­довища; виховання у молоді почуттів гуманізму, милосердя, доб­рочинності.5.Принцип неперервності випливає з того, що виховання є багатогранним і багатофакторним процесом, який не обмежуєть­ся ні часовими, ні віковими рамками; виховання здійснюється з часу народження і триває впродовж усього життя; соціальне і природне середовище, діяльність особистості так

чи інакше впли­вають на формування певних якостей; процес навчання — важ­ливий чинник виховання як через зміст навчального матеріалу, так і через організацію діяльності.6.Принцип індивідуалізації та диференціації: врахування у навчально

-виховному процесі індивідуальних особливостейфізичного, психічного

і соціального розвитку особистості; засто­сування засобіввпливу на особистість

з урахуванням її індивіду­альних фізичних і соціально-психічних властивостей; моделю­вання на основі індивідуальних потенцій групових та індивіду­альних

програм розвитку, стимулювання фізично-оздоровчої, предметно-практичної, навчально-пізнавальної, соціально-кому­нікативної, орієнтаційно-оцінної

діяльності вихованців.7.Принцип єдності виховання і життєдіяльності: процес виховання — не відокремлена сфера діяльності уособлених лю­дей, він є цілісною системою організації життєдіяльності дітей і дорослих у сім´ї, школі, на виробництві, в соціально-природно­му середовищі; кожен компонент такої діяльності певним чином впливає на формування тих чи тих якостей особистості; органі­зовуючи будь-який вид діяльності, необхідно дбати, щоб вона несла в собівиховний потенціал.

Принцип етнізації передбачає наповнення виховання на­ціональним змістом, спрямованим на формування національної свідомості і національної гідності; створення умов для дітей усіх національностей, що є громадянами України, навчатися рідною мовою, вивчати традиції, звичаї, обряди свого народу;

забезпечувати умови для відчуття етнічної причетності до свого народу, його культури, формування рис національної ментальності; ви­ховувати в

молоді почуття соціальної відповідальності за збере­ження, примноження і продовження етнічної культури.

9.      Принцип послідовності і систематичност

вимагає забезпечувати певний вплив на особистість

дитини з урахуваннямїї вікових можливостей і розвитку, поступово розширювати сис­тему вимог до діяльності; забезпечувати доцільну єдність вимог довихованця з боку вихователів (членів сім´ї, учителів та ін.): створюватиоптимальні умови для вияву самостійності вихован­ця при розв´язанні виховних завдань, дбаючи про розумне педа­гогічне керівництво.

10.    Принцип культуровідповідності передбачає невід´ємний зв´язок виховання з культурними надбаннями людства і, зокре­ма, свого народу: знання загальнолюдських багатств у царині культури,

особливостей розвитку та становлення національної культури і її взаємозв´язку з загальнолюдською, знання історії свого народу, його культури; забезпечення духовної єдності та спадкоємності поколінь.

7Моральне виховання — виховна діяльність, що має на меті сформувати стійкі моральні якості, потреби, почуття, навички і звички поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Моральне виховання формує моральні поняття, погляди і переконання. Воно покликане також сприяти розвитку моральних почуттів, що виражають запити, оцінки, спрямованість духовного розвитку особистості. Не менше значення має і вироблення навичок і звичок моральної поведінки.Мораль — система ідей, принципів, законів, норм і оцінок, що регулюють стосунки між людьми. Вона виконує пізнавальну, виховну, оцінну функціїМетою естетичного

виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності. Естетична культура — сформованість

у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне

в оточуючий світ, оберігати природну красу. Естетична свідомість —форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням

дійсності через естетичні сприйняття, почуття, судження, смаки, ідеали і виражається в естетичних поглядах та мистецькій творчості.

Структуру естетичної свідомості складають:

1. Естетичні сприйняття. 2. Естетичні почуття.

3. Естетичні судження. 4. Естетичні смаки. 5. Естетичний ідеал.

Трудове виховання — процес залучення молоді до

різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їй виробничого досвіду

, розвитку в неї творчого практичного мислення, працьо

витості й свідомості людини праці. Трудове виховання

покликане забезпечити вирішення таких завдань:

— психологічна підготовка особистості до праці

практична підготовка до праці

підготовка до свідомого вибору професії. Система

трудового виховання охоплює навчальну працю, трудо

ве навчання, продуктивну працю, суспільно корисну

працю, побутове обслуговування. Усі ці види трудової

діяльності взаємопов'язані, але кожен з них відіграє

особливу роль у формуванні майбутнього трудівника.