5. Суть та характеристика людських потреб і благ

Потреба – це об’єктивна умова існування людини. Зміст цієї категорії полягає в такому:

1) потреба – це категорія, що відображає відносини між людьми і умови їхньої життєздатності;

2) потреби мають об’єктивно-суб’єктивний характер.

На сучасному етапі найбільш популярною класифікацією потреб є теорія Абрахама Маслоу. Ця теорія називається Ієрархією потреб Маслоу.

Абрахам Маслоу визначив два типи потреб:

1) первинні – це потреби, які виникають із народженням, без задоволення яких людина взагалі не може нормально функціонувати. До таких потреб відносять фізіологічні потреби та потреби в захисті;

2) вторинні – це потреби, що виникають як продовження і розвиток первинних потреб.

До них відносять соціальні потреби, потреби в самореалізації та творчості. Виникнення таких потреб зумовлене розвитком цивілізації.

Вторинні потреби не можуть бути задоволені без задоволення первинних потреб.

Потреба у творчості – це бажання людини показати найкращі якості, розвиватися творчо.

Самовираження (потреба в зростанні й повазі) – сюди відносяться інтелектуальний розвиток, професійний розвиток, кар’єра.

Соціальні потреби – це потреби в спілкуванні, наявності друзів, наявності інформаційного забезпечення для людей.

Потреби в захисті – до них відносять потреби в роботі, задоволенні матеріальних благ, потреби в безпеці життя та соціальному захисті.

Фізіологічні потреби – це потреби, які даються разом з народженням і не залежать від спадковості. Це потреба в їжі, світлі, воді і т. д.

Основним недоліком цієї теорії є те, що вона не враховує національного менталітету та психології окремо взятих людей.

За ступенем реалізації розрізняють:

1) абсолютні потреби – формуються відповідно до загального світового рівня розвитку виробництва і відображають максимально досягнутий у світовій економіці рівень задоволення потреб людини (ті потреби, які можуть бути досягнуті у світі);

2) реальні потреби – ті, що можуть бути задоволені при певному розвитку виробництва;

3) платоспроможні потреби – потреби, які людина може оплатити відповідно до свого матеріального стану;

4) задоволені потреби – потреби, які фактично задовольняються існуючими на ринку благами і послугами.

У механізмі відтворення економічні й соціальні потреби взаємопов’язані та рівнозначні.

Економічні потреби – це бажання споживачів придбати і використати різні товари і послуги, які приносять їм користь.

Соціальні потреби – стосуються потреб особистого розвитку, потреба у здобутті освіти, самореалізації і творчої діяльності.

Виділяють три етапи розвитку потреб:

1) матеріально-речові потреби – розвиток даного етапу відбувається до середини 50-х років ХХ ст. Людина прагне задовольнити свої матеріальні потреби;

2) розвиток соціальних потреб або розвиток „економіки споживання” цей напрям формується із середини 50-х років до початку 80-х років ХХ ст. В цей період почали формуватися такі соціальні потреби: побутове обслуговування, медицина, спорт, відпочинок;

3) початок 80 років ХХ ст. характеризується зародженням інформаційної революції і зростанням зацікавленості в духовних потребах, пов’язаних з творчістю і духовним розвитком особистості.

На цьому етапі в структурі потреб відбуваються такі принципові зміни:

1) перехід від домінування економічних суспільних потреб до соціальних потреб;

2) від задоволення елементарних потреб до задоволення потреб на основі індивідуалізованого виробництва;

3) від речової структури споживання до переважання в ній послуг гуманітарного характеру, які направлені на розвиток особистості.

Усе те, що задовольняє людські потреби, називають благами.

Блага розрізняються:

1). За економічним відношенням;

2). За формою;

3). За суб’єктами використання;

4). За ступенем готовності;

5). За власністю:

- вільні;

- економічні;

- речові;

- послуги;

- виробничі;

- споживчі;

- початкові;

- проміжні;

- кінцеві;

- приватні;

- суспільні.

Оскільки запаси виробничих благ суспільства обмежені, то в державі можна виробити лише певну визначену кількість благ.

Закон зростання альтернативної вартості полягає в тому, щоб отримати кожну додаткову одиницю потрібного продукту, ми повинні відмовлятися від дедалі більшої кількості іншого продукту.

Економічні інтереси – це категорія, що виражає усвідомлені економічні потреби окремих людей, соціальних верств, груп та класів, які виявляються у поставлених цілях, конкретних завданнях та діях щодо їх досягнення. Саме через інтереси як спонукальні мотиви і проявляються виробничі відносини, тому інтереси розглядають як рушійну силу економічного прогресу.