9. Поняття та види юридичних фактів

Правовідносини — це юр зв’язок між учасниками відносин, який регул нормами права і характеризується наявністю суб’єкт прав та обов’язків. Правовідносини по суті здійсн на основі чіткого дотрим принципу законності. Це особливий вид сусп відносин, які, маючи самостійне значення, у той же час є формою факт життєвих відносин, виникають і здійснюються в процесі екон, політ, соц та іншого виду дія-ті людей.

Виникнення, зміна та припинення правовідносин завжди пов’язано з певним життєвими обставинами. Закріплені в правових нормах такі обставини набувають значення юр. Таким чином, юр факти — це закріплені в гіпотезах прав норм певні життєві обставини, з якими закон пов’язує виникнення, зміну або припинення правових відносин.

Залежно від джерела походження всі різноманітні юр факти поділ на 2 великі групи — події та дії. Події — це такі факт обставини, які відбуваються незалежно від волі людей. Подіям надається значення юр фактів у тих випадках, якщо вони впливають на відносини, що регул нормами права. Дії — це юр факти, які залежать від волі та свідомості осіб.

Юр дії поділяються на правомірні (правочини) та неправомірні (правопорушення). Правомірні відповідають правовим приписам. До них належать індивід правові акти, юр дії, з якими норми права пов’язують юр наслідки в силу самого факту такої дії, а також результативні дії, тобто такі, що породжують юр наслідки в силу досягнення певного практичного рез. Неправомірні дії порушують правила правових норм, встановлений законом правопорядок. Їх структуру становлять об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона. За ступенем суспільної небезпеки неправомірні дії поділяються на злочини та проступки. Злочини передбачені КК Укр, їм притаманна висока ступінь сусп небезпеки. Проступки передбачені в інших кодексах і носять меншу сусп небезпеку. Неправомірні дії тягнуть за собою виникнення необхідності застосування юридичної відповідальності.

10. Поняття, види та ознаки правопорушень

Правопорушення — це така дія, яка може виражатися як у конкретній дії, так і в бездіяльності, і яка порушує вимогу правової норми і тим самим спричиняє шкоду сусп відносинам. Ці дії є суспільно небезпечними, оскільки правопорушник посягає на встановлений у держ правопорядок і передбачені Законом охоронювані правовими нормами сусп відносини.

Правопорушення поділяються на проступки та злочини. Проступки (дисциплінарні, адміністративні, цивільно-правові правопорушення) характеризуються меншим рівнем суспільної (соц) небезпеки, ніж злочини, за які КК передбачені суворіші репресивні покарання. Якщо, наприклад, за дисципл проступки (запізнення на роб, прогул і т. д.) може бути оголошена догана, за адмін правопоруш (порушення правил дорожнього руху, протипожежних та інших правил) застос попередження, штраф та інші адмін стягнення, то за скоєння злочину закон-вом передбачена крим відпов-сть у вигляді позбавлення волі, штрафу тощо.

За скоєння правопорушення настає юр відпов-ть таких видів: дисципл, матер, адмін, цивільно-правова (майнова) та кримінальна. Для того, щоб розібратися в тому, який захід необхідно застосовувати за скоєння правопорушення, слід з’ясувати його окремі ознаки та сутність в цілому.

Правопорушення характеризується такими ознаками, як суб’єкт та об’єкт правопоруш, об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушення. Суб’єктом правопорушення може бути фіз особа (група осіб), а також юр особа (під-во, об’єднання, орг-я та ін.). Як об’єкт правопорушення виступають сусп відносини, які регулюються правовими нормами. Об’єктивну сторону правопорушення складають протиправна дія (без дія-ть), її сусп шкідливі наслідки та причинний зв’язок між ними. Суб’єкт сторона правопоруш включає такі елементи, як вина, мотив і мета. Вина є обов’язковим і виріш елементом суб’єкт сторони правопор і являє собою псих ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків. Вина може бути двох видів: умисна або неумисна. Проте в будь-якому випадку вона є необхідною умовою настання юр відпов-ті. Відсутність вини виключає відпов-ть.

Юр відпов-ть — це вид соц відпов-ті, який полягає в застосуванні до винних у скоєнні правопоруш осіб заходів держ примусу, що виражені в санкціях правових норм.

Мета застосування юр відпов-ті полягає не тільки в покаранні винної особи, але й в профілактиці правопорушень. Як відповідь держ на правопорушення юр відпов-ть є заходом, спрямованим на забезпеч чіткого та неухильного додержання норм права, охорону встановл в держ правопорядку. Застосування юр відпов-ті базується на принципах законності, невідворотн, справед та доцільн.