81. Мінімальна заробітна плата

Будь-який труд договір між прац та роботодавцем передбачає, що прац виконує певну роб, яка визначена цим договором, а роботодавець забезпечує йому умови праці, необхідні для виконання ро, та виплачує зп, розмір якої визначається угодою сторін (ст. 21 КЗпП). Однак така угода обмежується держ в частині нижньої межі оплати праці — адже чинне законодавство не допускає можлив встановлення оплати праці нижче мін розміру зп.

Законодавче встановлення розміру МЗП є важливим дійовим методом держ регул зп, що забезпечує її мін прийнятну величину та служить базою для оплати праці найменш кваліфік прац. Розмір встановл держ МЗП залежить від рівня добробуту сус-ва та здійснюваної соц політики.

Згідно з правовими нормами МЗП — це законодавчо встановлений розмір зп за просту, некваліфік працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану прац місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

До МЗП не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

МЗП є держ соц гарантією, обов’язковою на всій тер Укр для під-в, установ, орг-й усіх форм власності і господар та фіз осіб.

Роботодавець не має права встановлювати працівнику заробітну плату у розмірі нижче мін. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати лише у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника (ч. 2 ст. 21 Закону № 108).

В Україні мінімальний розмір оплати праці відіграє роль соціального стандарту, який явно занижений державою, проте обов’язковість якого забезпечується силою закону.

82. Поняття та ознаки злочину

Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або без дія-ть), вчинене суб’єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через малозначність не становить сусп небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фіз чи юр особі, сус-ву або держ. Класифікація злочинів 1. Залежно від ступеня тяжкості злочини невеликої тяжкості, сер тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

Готуванням до злочину є підшук або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод. Готування до злочину невел тяжкості не тягне за собою крим відпов-ті.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею.

П’ять обов’язкових ознак злочину: 1) злочином є тільки діяння (дія або бездіяльність); 2) ця дія може бути вчинена суб’єктом злочину; 3) вона повинна бути винною; 4) зазначена дія має бути суспільно небезпечною; 5) відповідна дія повинна бути передбачена чинним КК. Останнє, крім того, має на увазі, що обов’язковою ознакою злочину є також кримінальна караність. Відсутність хоча б однієї з цих ознак вказує на відсутність злочину.