3. Поняття та види суверенітету

Суверенітет - це політико-правова властивість держ, зміст якої полягає в її праві сам ост вирішувати внутр та зовн політ питання без втручання інших держ, орг-й, осіб. Така дія-ть має ґрунт не тільки на внутр законодавчій базі, а й на основі загальновизн міжнар договорів і принципів добросусідства, що в умовах посилення інтеграційних процесів є надзвичайно актуальним. Дотримання умов міжн договорів не означає обмеженості "зовн" незалеж держ, оскільки активна участь держ на міжнар арені засвідчує самодостатність її як суб'єкта міжнарправа.

Конституція України, як і більшість інших конституцій, розрізняє 3 види сув-ту – сув-т держави, народу і нації.

Держ сув-т - це верховенство, єдність та недоторканність держ влади, її рівноправність та незалежність у відносинах з іншими держ. Наявність держ сув-ту є передумовою рівноправності у таких відносинах. Декларація про держ суверенітет Укр прийнята 16 липня 1990 року.

Будь-яка держава незалежно від розміру її терит, чисел населення, кіл-ті нац меншин, форми правління, устрою чи режиму може бути суверенною. Це означає об'єктивну можливість держ мати відповідні сувер права, наприклад, право виступати від імені свого народу, право оголош війну і мир, право приймати закони, право визначати зовн і внутр політику, право формувати держ органи, право визначати держ символіку, право встан і збирати податки.

Нар сув-т еволюціонує з теорії держ владарювання. Важливою умовою існування на сув-ту є держ суверенітет, оскільки відсутність останнього фактично унеможливлює існування першого. Нар сув-т передбачає оф визнання народу носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в держ та його виключне право на зміну конституц ладу. Народ здійснює свою владу в державі як безпосередньо (вибори, референдуми), так і через органи держ влади та органи місц самовряд. В Укр основи нар сув-ту відображу в ст. 5 Конст Укр, що означає участь народу в управл держ.

Нац суверенітет окреслює рівень самостійності кожної нац у збереженні власної ідентичності. Нац сув-т стосується конкретної нац-сті, яка реалізовує своє право на самовизн. Сув-т нації реаліз через її основні права, а саме:1)право на існування і вільний розвиток, володіння реальною можливістю визнач хар-р свого нац життя, включаючи спроможність реаліз право на політ самовизнач; 2)право на вільний роз-к нац потреб; 3)право на дух-культ розвиток, повагу нац честі і гідності, розвиток нац мови, звичаїв; 4)право розпорядж прир і матер ресурсами; 5) право на мирне співіснування з іншими народами та націями; 6)право на еколог безпеку та ін.

Таким чином, усі види сув-ту пов'язані між собою, проте не є тотожними. Наявність держ сув-ту в тоналіт держ не означ існування нар сув-ту в межах держ. Разом з тим, між нар сув-том і сув-том нації існує тісний зв'язок, оскільки останній є початком першого. Суб'єктом здійсн права на самовизн є укр народ, основу якого становить укр. нація.

4. Види юридичної відповідальності

Залежно від галузевої стр-ри права розрізняють такі види юр відпов-ті: конституц, матер, дисциплінар, адмін, кримінальну.

Конституційна — настає за порушення норм Конст Укр. Маючи високий ступінь нормат концентрації та ціннісної орієнтації, норми Конст є нормами прямої дії. Питання про притягнення суб'єкта до конст-прав відпов-ті виріш судом.

Матеріальна — настає за вчинене майн правопоруш, шкоду, заподіяну під-ву, установі, орг-ї робітниками та службовцями при виконанні ними своїх труд обов'язків. Притягає до відпов-ті адміністрація під-ва. Захід матер відпов-ті — грош стягнення. Правозастосовний акт — наказ.

Дисциплінарна — накладається адміністрацією під-в, установ, орг-й внаслідок вчинення дисципл проступків: 1)відповідно до правил внутр труд розпорядку; 2) в порядку підпорядкованості; 3) відповідно до дисципл статутів і положень. Реаліз виключно в рамках служб підпорядкованості. Засоби дисципл відпов-ті: догана, пониж в посаді, звільнення. Правозастосовний акт — наказ.

Адміністративна — накладається за адмін правопоруш органами держ управл до осіб, що не підпорядковані їм по службі. Заходи адмін відпов-ті — попередження, штраф, адмін арешт, позбавлення спец прав (наприклад, прав водія) і т.п. Правозастосовний акт — рішення.

Цивільна — настає з моменту правопоруш — невиконан догов зобов'язання майн хар-ру у встановлений строк або виконання неналежним чином, заподіяння позадоговірної шкоди або здоров'ю чи майну особи. Її особливість полягає у добровільному виконанні правопорушником відпов-ті без застосування примусових заходів. Держ примус викор у разі виник конфлікту між учасниками цивільних правовідносин. Питання про притягнення суб'єкта до цивільно-правової відпов-ті вирішується судом, арбітражним судом або адмін органами держ за заявою учасника правовідносини або потерпілого. Заходи цивільно-правової відпов-ті — відшкод майн втрат, скас незаконних угод, штраф, пеня та інші міри, які полягають у примушуванні особи нести негативні майнові наслідки. Правозастосовний акт — постанова.

Кримінальна — настає за вчинення злочинів, вичерпний перелік яких міститься в КК кодексі, тобто встановлюється лише законом, настає з моменту оф обвинувачення, реаліз виключно в суд порядку. Заходи крим відпов-ті — жорсткі заходи крим покарання, які впливають на особу винного і позбавлення волі, виправні роб без позбавлення волі та ін.; застос лише в суд порядку. Правозастосовний акт — вирок.

Види юр відпов-ті залежно від її функцій поділяють на: 1.Правовідновлюючу — примус, як правило, не виявляється; має місце добров виконання правопорушником відпов-ті. Держ примус застосовується у разі виникнення конфлікту між учасниками правовідносин. 2. Штрафну — примус проявляється: а) в обмеж прав особи, яка притяг до відпов-ті (позбавлення права обіймати певні посади); б) у накладенні додатк обов'язків обтяжуючого хар-ру (штраф).