1. Поняття та ознаки права

Право — система норм і принципів, встановлених або визнаних держ як регулятори сусп відносин, які формально закріпл міру свободи, рівності та справ-ті відповідно до сусп, груп та індивід інтересів населення країни, забезпечуються всіма заходами легал держ впливу аж до примусу. Ознаки: 1. Вираження міри свободи, рівності та справ-ті означає, що право з достатньою повнотою втілює основні права та свободи людини, визнані у світ співтов. Право є мірою свободи та рівн людей, установл держ таким чином, щоб свобода одного не обмеж свободи іншого. 2. Нормативність виявляє сенс і признач права. Право виступає як міра поведінки людей. За допомогою норм право регулює різні сусп відносини, слугує знаряддям втілення в життя політики держа, засобом орг-ї управл та іншої дія-ті. 3. Формальна визначеність права означає чіткість, однознач, стислість формал прав приписів, виражених у законах, указах, постановах тощо. Досягається це за допомогою правових понять, їх визначень, правил юр техніки. 4. Системність права полягає в тому, що право це не просто сукупність принципів і норм, а їх система, де всі елементи пов'язані та узгоджені. Системність вноситься до права закон-вом. 5. Вольовий хар-р права, вираження в ньому сусп, груп і індив інтересів означає, що в праві проявляється та втілюється воля, змістом якої є інтерес. Право акумулює сусп, груп та індивід волю громадян у їх поєднанні, злагоді та компромісах. 6. Загальнообов'язковість права виражається в тому, що встановлені правила поведінки є заг та обов'язк для всієї країни. Це праву надає те що в ньому вираж узгоджені інтереси учасників регул відносин, що воно має нормат хар-р.

Функції права — основні напрямки прав впливу на сусп віднос з метою їхнього упорядк. 1) Загосоц: - інформаційна- інформ громадян, тобто доведення до відома адресата, про напрямки регул сусп відносин, про їхні права, обов'язки та відпов-ть.- орієнтаційна- орієнтування громадян на позитивні прав настанови, які пропонують оцінку права та готовність діяти відповідно до його норм.- виховна- загальноправ вплив на дух сферу, виховання поважання права. 2) Юр: - регулят функція упорядк сусп відносин, визначення лінії поведінки людей, наділ їх певними правами та обов'язками - охоронна- функція встановлення та гарант держ заходів юр захисту та юр відпов-ті, порядку їх покладання та викон, яка має на меті витиснення шкідливих для сус-ва відносин та охорону позит.

2. Джерела (форми) права

Джерела (форми) права - це офіц способи зовн вираження й закріплення норм права.

Види основних джерел (форм) права: а) норм-прав акт; б) норм-прав договір; в) прав звичай; г) правовий прецедент.

Норм-прав акт - це вихідний від компетентного органа держ акт-документ, що містить норми права.

У суч держ норм-прав акт являє собою найпоширеніше джерело права. Він установлює, змінює, скасовує норми права, уводить їх у дію. Основними суб'єктами права, які прийм і вид норм-прав акти, є правотворчі органи держ.

Норм-прав договір - це, як правило, спільний акт-документ, що містить норми права, що є рез добровільного, взаємопогоджуваного волевиявлення правотворчих органів.

Правовий звичай - це санкціонований держ звичай, що здобуває в чинність загобов'язк значення. Санкціонування того або іншого звичаю держ означає визнання їм певного звичаю як загальнообов'язк правила поводження, адресованого відповідним суб'єктам права.

У суч держ, включаючи Україну, сфера сусп відносин, регульованих правовими звичаями, помітно мала й обмежена, на відміну від сфери дії законодавства.

Правовий прецедент - це рішення держ органа по конкретній юр справі, що являє загальнообов'язковий приклад рішення наступних аналогічних справ.

Види правових прецедентів:

а) судовий;

б) адміністративний.

Розходження цих прецедентів пов'язане з існуванням у механізмі держави судових і адміністративних органів.

У ряді суч держав судовий прецедент займає помітне місце серед джерел права. До числа таких держав насамперед ставляться Англія і США. Однак правила й межі дії судового прецеденту в цих країнах неоднакові.

В Україні судовий прецедент не є джерелом права, оскільки суди не ставляться до числа правотворчих органів. В Україні збірники рішень конкретних юр справ вищими судовими інстанціями служать орієнтиром правильного розуміння й однакового застосування норм матеріального й процесуального права.